Багатозначнiсть образа Христа у фiналi поеми Дванадцять

Блок зустрiв революцiю захоплено й захоплено. У статтi Iнтелiгенцiя й
революцiя, надрукованоï незабаром пiсля Жовтня, Блок викликував: Що
ж задумано? Переробити все… Всiм тiлом, всiм серцем, всiєю
свiдомiстю — слухайте Революцiю.
У сiчнi 1918 року Блок створив свою знамениту поему Дванадцять . Вiрний
своïм споконвiчним поданням про Росi-бур, поет зрозумiв i прийняв
революцiю як стихiйна, нестримний свiтова пожежа, в очисному вогнi якого
повинен спопелитися увесь старий свiт без залишку:
Ми на горi всiм буржуям
Свiтову пожежу роздуємо,
Свiтова пожежа в кровi -
Господи, благослови!
Воiстину чудовий знайдений Блоком сильний, смiливий, свiжий образ миру,
що звалився:
Коштує буржуй, як пес голодний,
Коштує безмовний, як питання,
И старий мир, як пес безрiдний,
Коштує за ним, пiджавши хвiст
Сама революцiя показана в поемi в узагальнено-символiчному образi
всесвiтнього вiтру, заметiлi, що уривається в життя людей:
Чорний вечiр
Бiлий снiг
Вiтер, вiтер!
На ногах не коштує людина В основi добутку — революцiйний
конфлiкт, боротьба старого й нового. Героï поеми — дванадцять
червоногвардiйцiв. Про кожне з них окремо нiчого не сказано, але разом
вони — сила, що зруйнує мир дощенту. Цi героï до кiнця
й не розумiють, яка ïх цiль. На початку шляху Блок зобразив ïх
як анархiстiв, руйнiвникiв. Вони зовсiм не органiзованi, у них є
тiльки свята злiсть.
Червоногвардiйцiв веде ненависть, а не любов до людей. Вони не придбали
ще собi нового Бога, а вiру в старого вже втратили. I отут автор
показує безглузде, нiчим не виправдане вбивство. Тiльки пiсля
цього потрясiння червоногвардiйцi розумiють щире своє призначення,
усвiдомлюють свою вiдповiдальнiсть за долю краïни. Виявляючи музику
що вiдбувається, автор широко застосовує засоби звукового
iнструментування вiрша, особливий ритм поеми, що вiд вихру переходить
кмаршу.
Однак, до самого кiнця, дванадцять iдуть без iменi святого, а виходить,
не розумiючи й не приймаючи остаточно iдеалiв нового життя. I тодi Блок
виводить у фiнальнiй главi образ Христа, що очолює iз червоним
прапором у руках переможний марш червоногвардiйцiв
Незвичайна поява такого образа в поемi, де звучить тема революцiï,
де вiдбувається вбивство жiнки, але, у той же час, не можна
заперечувати логiчностi й органiчностi його виникнення
Малюючи Христа, Блок виходив зi своïх суб'єктивних подань про
раннє християнство як про бунтарську силу, що розтрощила у свiй
час старий язичеський мир. Для Блоку образ Христа — уособлення
новоï всесвiтньоï й вселюдськоï релiгiï, призначення
цiєï новоï вiри — у служiннi вiдновленню життя.
Образ Христа — це, насамперед, високий моральний iдеал, здатний
привести людей до бажаноï гармонiï. Вiн несе в собi Добро,
Любов, Красу. I Блок, керуючись саме цими моральними цiнностями,
знаходить втiлення свого iдеалу в Христi. Блоковский Христос
убирає в себе все рiзноманiття властивостей, властивим iдеальним
образам поезiï Блоку:
…Так iдуть державним кроком -
За — голодний пес,
Спереду — iз кривавим прапором,
И за хуртовиною не бачимо,
И вiд кулi непошкоджений,
Нiжною ходою надхуртовинноï,
Снiжним розсипом перловоï,
У бiлому вiночку iз троянд -
Спереду — Iсус Христос
Такий кiнець поеми: пiднесений i свiтлий. Якщо початок ïï було
представлено в колiрних контрастах, а ïï хiд був пофарбований
винятково чорними кольорами, то тут головними кольорами стає бiлий
— символ вищоï духовностi. У Христа бiлий вiночок iз троянд.
Це незвичайно, тому що в традицiйному зображеннi Христос був у терновому
вiнцi, що символiзувало його борошна й стражданнi. Бiлi кольори —
символ святостi, чистоти й непорочностi, але ж саме цi риси втiлює
Христос
Але образ Христа все-таки вносить протирiччя в полум'яну революцiйну
музику поеми
Блок сприйняв революцiю як всесвiтня пожежа, що повинен була принести за
собою бажане вiдновлення. Невипадково, що пiсля 1918 року вiн не написав
нiчого iстотного до самоï смертi в 1921 роцi. Блок був розчарований
тому, що революцiя не з'явилася тим, що вiн у нiй хотiв побачити. По
вираженню самого поета, причиною тому стало соцiалiстичне будiвництво.