Антуан де Сент-Екзюперi

Його батьки були з аристократичноï сiм'ï, але настiльки високе
походження й титул (граф) не вiдповiдала фактичному соцiальному стану
сiм'ï: батько його був iнспектором страховоï компанiï.
Пiсля смертi батька, маленький Антуан залишився з матiр'ю й з 4 братами
й сестрами. Вони залишилися без засобiв до iснування й утворення дiтям
допомогли одержати бабусi
Пiсля школи Антуан надiйшов на вiддiлення архiтектури академiя мистецтв,
але вiн не кинув думати про мрiю стати льотчиком, i незабаром без
усякого попереднього навчання, (його за 2000 франкiв навчили мiсцевi
льотчики) вiн надходить в авiацiйний полк, йому привласнюють звання
молодшого лейтенанта. Пiсля важкоï аварiï вiн
демобiлiзується й працює те контролером на заводi, то
агентом автомобiльноï фiрми. Пiсля 4 рокiв вiн знову
вертається в авiацiю й публiкує своï першi добутки (27
рокiв). Незабаром вiн здобуває свiй лiтак i намагається
брати участь у тривалих перельотах, але всi цi спроби закiнчуються
невдачею через аварiï. В 1939р. виходить один з найбiльш вiдомих
добуткiв Э. Сент-Екзюперi Планета людей. Дуже цiкаво його вiдношення до
вiйни (II свiтовий). Це вiдношення притерпело значну трансформацiю. У
молодостi вiн був переконаним мiлiтаристом. З настанням вiйни Екзюперi
рiзко мiняє свою крапку зору
Вiн одержує призначення в бойовий полк розвiдувальноï
ескадрильï. У той час багато з людей не знаходили вiдповiдей на
висунутi життям питання (все це було пов'язане з полiтичним iграми) вiд
мужностi й хоробростi армiï нiчого не залежало, всi вже було
вирiшено нагорi, Францiя повинна бути скорена. Сент-Екзюперi йде з
армiï й переïжджає в Америку, там виходить його книга
вiйськовий льотчик — книга виконана суворого й трагiчного
оптимiзму, книга в якiй iз вражаючою своєю вiрогiднiстю, сцен
польоту над розгромленою Францiєю виростає переконанiсть у
перемозi сил гуманiзму й добра. У цей перiод створюються й iншi добутки
Маленький принц , Цитадель, Вiдозва до французiв. Сент-Екзюперi прагне
особисто боротися з фашисткою Нiмеччиною
В 1944 роцi Сент-Екзюперi не повернувся з бойового завдання. Вiн
фотографував об'єкти бiля свого рiдного мiста Лiона. Сент-Екзюперi
називають письменником-льотчиком. Ми знаємо чимало письменникiв-
морякiв, письменникiв-дипломатiв, словом людей проживших цiкаве життя й
що зумiли розповiсти оней.
Маленький принц
Це казка про дитину, але казка принявшая форму фiлософськоï притчi.
Вона має адресат, присвячена друговi Леоновi Верту. Фантастичний
сюжет цiєï казки , зустрiч потерпiлу аварiю льотчиком iз
прибульцем iнший свiтiв — забавним, малюсiньким чоловiчком.
Маленький принц вiльно пересувається з однiєï планети
на iншу, люди, тварини мають голоси, чують i розумiють один одного. Мир
з'являється єдиним. Маленький принц просить намалювати
льотчика баранчика, i в цьому малюнку вiн розглянув те, що не бачать
дорослi, протиставлення дiтей i дорослих, ця думка проходить через всю
казку, i всупереч звичному — це дiти вчать дорослих добротi й
вiрностi й дiти мають вищу мудрiсть Маленький принц бачить всi недолiки
цивiлiзацiï, якi полягають у тому, що Дорослi викорчували в собi
все природне, забули, що вони люди, i замiсть людей з'являються
людиноподiбнi iстоти для виконання рiзних ролей у театрi сучасноï
цивiлiзацiï. У казцi це король соблюдающий всi палацовi ритуали,
але на сомом справi не має нiякоï влади над людьми й подiями,
Дiлова людина, що вважає себе серйозним, котрий як би вподiбнився
рахунковiй машинi, Географ пишучий толстенние книги, описуючи ту
мiсцевiсть, де вiн нiколи не бував. Образ Рози позбавлений конкретних
побутових рис, про неï вiдомо лише те, що вона має шипи й
прекрасна. Маленькому принцовi важко з нею ужиться, тому що вона
переводить його своïми капризами, образами, а пiзнiше принц
зiзнається льотчиковi, що вiн жалує про свiй вiдхiд, що вiн
кинув троянду, про те, що вiн був занадто молодий i не вмiв любити
У цiєï казки є й iнше поняття — приручити. Тут ми
зiштовхуємося з лисом. До зустрiчi з маленьким принцом Лисиць не
був приручений. Вiн знав тiльки курей, на яких вiн полював, мисливцiв,
якi полювали на нього й страх. Маленький принц опромiнює життя
Лиса новим свiтлом, воно починає чути й бачити, що колись нiколи
не зауважував. Створити такi узи не просто.
Для маленького принца його троянда єдина й неповторна — вiн
не зауважує iнших троянд: Ви нiтрохи нi схожi на мою Розу, сказав
принц, ви ще нiхто й нiщо, вас ще не приручили й ви нiкого не приручили
Сент-Екзюперi доводить до нас свою головну думку: дорогим стає
той, про кого пiклувався, кому вiддав душу, кого приручив, краса не
зустрiчається, вона створюється любов'ю й создавший любов'ю
за ïï у вiдповiдi. Маленький принц знову вертається на
свою планету, що вiн теж приручив, прибираючи, прикрашаючи ïï,
цiна цього повернення — смерть. Фiнал казки трагичен, але все-таки
в ньому звучить свiтла нота. Льотчик дивиться на зiрки й чує смiх
маленького принца. Смертi немає поки жива пам'ять. У маленькому
принцi дуже багато вiд самого автора, що писав: Шукайте мене в тiм, про
що я пишу — i ми дiйсно знаходимо його в тiм, що вiн писав i в
тiм, як вiн жив, i в тiм як вiн умер
Планета людей Цей добуток дуже складно переказати
Центром цього добутку є особистiсть автора, головний герой цього
роману письменник i льотчик. У цьому романi описанi кiлька iсторiй,
цiкава глава Товаришi. Сент-Екзюперi розповiдає про аварiï,
що вiдбулася з льотчиком в Андах, про те, як вiн загублений у снiгах
людина змушує себе повзти вперед, забуваючи про бiль, його
пiднiмає почуття вiдповiдальностi спочатку за дружину, потiм за
себе, за пошту, за товаришiв, якi чекають його повернення, вiн за все у
вiдповiдi. Тема вiдповiдальностi не нова для Сент-Екзюперi, чи не
найголовнiша в Планетi людей.
Iнший випадок розповiдає про потерпiлих аварiю в лiвiйськiй
пустелi вмираючих вiд спраги й утоми. Цей випадок був самим Сент-
Екзюперi i його механiком: Так хiба я про себе…. От воно, що
нестерпно думати про тих, хто вас чекає й спонукуваних любов'ю
близьких, героï роблять справжнє чудо: Вони вириваються з
полону пiскiв i вертаються назад до людей. Сент-Екзюперi зустрiчає
в поïздi подружню пару, ще молоду, але вже побляклу вiд постiйних
негод, поруч iз ними дитина, але всi вони приреченi, люди звикаються з
убогiстю, як звикаються сбездельем.