Охорона природи

Охорона природи — система заходiв, оптимизирующих взаємини
людського суспiльства iз середовищем його перебування, у тому числi
рацiональне природокористування, удосконалювання встаткування,
технологiчних процесiв у промисловостi, сiльському господарствi й
транспортi з метою виключення або зниження шкiдливих впливiв на
навколишнє середовище й здоров'я людини
Рослиннiсть i тваринний мир найбiльше помiтно й сильно страждають вiд
господарськоï дiяльностi людини. Ще в минулому столiттi в
результатi мисливських промислiв практично були винищенi
європейський зубр, кавказький олень i т.д.
Для захисту окремих видiв рослин i тварин вiд повного знищення стали
створюватися заповiдники
Заповiдник- територiя (акваторiя), повнiстю виключена з будь-якоï
господарськоï дiяльностi й призначена для збереження еталонiв
недоторканих ландшафтiв В 1919 роцi був заснований перший радянський
заповiдник — Астраханський. Вiн розташований у дельтi Волги. Тут
охороняються рiдкi породи осетрових риб, водоплавнi птахи, рiдкi
рослини. У цей час у Росiï iснує 89 заповiдникiв
Заказник — дiлянка територiï або акваторiï, де
охороняється один з компонентiв природи. Вони можуть бути
постiйними й тимчасовими
Нацiональна пара до-к- особливо охоронювана територiя з малонарушенними
комплексами й унiкальними природними й антропогенними об'єктами
Нацiональнi парки у вiдрiзни й вiд заповiдникiв сполучать у собi
завдання охорони природи строго контрольованого рекреацiйного
використання, тобто короткочасного вiдвiдування з метою вiдпочинку й
пiзнавального туризму. Зараз у краïнi 29 нацiональних паркiв