Народи Європейськоï Частини Росiï

Росiя — краïна багатонацiональна. Звичайно ж, Ви можете сказати, що iснують краïни iз ще бiльшою кiлькiстю народiв, i будете зовсiм правi. Однак Росiя завжди були й залишається краïною особливоï. Величезна кiлькiсть етносiв (бiльше 100 — я навiть не можу собi представити стiльки рiзних осiб!) уже довгий час живуть разом i, що саме головне, уживаются! Навiть незважаючи на iснуючi неприємнi конфлiкти, у цiлому, вiдносини мiж рiзними народами в краïнi не можна назвати поганими. Але ж скiльки полiтикiв намагаються домогтися загострення ситуацiï
У цiлому Радянський Союз (а тепер i Росiя) був не плавильним казаном , як США, де безлiч народiв переплавлялися в єдинi американськi нацiï, а, навпаки, свого роду полiгоном не тiльки збереження, але й подальшого розвитку нацiй. Тут iшов по сутi двуединий процес: з одного боку, здiйснювався процес модернiзацiï, приведший до перетворення аграрних суспiльств в аграрно-промисловi й мiськi; з iншого боку — росли й змiцнювали єднiсть i консолiдацiя титульних нацiй, вiд яких одержали своï назви союзнi республiки
Особливо важливе значення має те, що майже всi аспекти й сторони життя переважноï бiльшостi народiв Росiï до теперiшнього часу пiддалися глибокоï трансформацiï на шляхах секуляризацiï (тобто звiльнення вiд церковного впливу) i модернiзацiï. Вони глибоко торкнулися не тiльки соцiальнi, економiчнi й полiтичнi структури, але й сам спосiб життя, систему цiнностей, ориентаций i установок. До кiнця ХХ в. багатобiчнi зв'язки, що пронизують економiчнi, культурнi, освiтнi, духовнi, полiтичнi й iншi реальностi, стали що затвердився й необхiдним фактором життя всiх без винятку республiк i регiонiв Росiï, i його не можна не скасувати, не iгнорувати, не зачiпаючи й не пiдриваючи життєвi iнтереси будь-якого народу. Переважна бiльшiсть народiв безповоротно освоïли й iнтегрували найважливiшi аспекти й атрибути загальноросiйського образа життя
Проявившееся в деяких регiонах в 60 — 70-х роках зневажливе вiдношення до нацiональних мов i культур мало для бiльшостi з них негативнi наслiдки, що далеко йдуть. помiтний сплеск, Що Спостерiгається в останнi роки, iнтересу до мiсцевих мов, культурам, iсторiï, традицiям в усiх без винятку народiв Росiï саме й покликаний перебороти цi наслiдки й не допустити в майбутньому перекосiв у нацiональнiй полiтицi. Разом з тим не можна не визнати, що для переважноï бiльшостi народiв росiйська мова є не просто мовою мiжнацiонального спiлкування — вiн став другим рiдним, а для багатьох i єдиною рiдною мовою (незалежно вiд того, яка полiтика проводилася в мiжнацiональних вiдносинах по питанню про мови). Даний факт у незмiрно бiльшому ступенi вiрний стосовно до народiв, що населяють нацiональнi республiки самоï Росiï
Причини убування народiв другоï групи дуже простi. Величезна кiлькiсть Нiмцiв жилася й живе зараз у Казахстанi — тобто в даних за 1992 рiк ïх, звичайно ж, немає. Те ж саме вiдбувається й з iншими, тiльки в них рiзнi ареали проживання: Поляки жили Украïнi; Цигани — практично у всiх союзних республiках, що вiддiлилися; Татари — у Криму; Фiни — у Прибалтицi. Навiть не маючи данi за 1992 рiк про чисельнiсть народу Угорцiв , не важко догадатися, що вiн потрапить саме в другу групу. Мордва — швидко асимiлюється через своєï досить сильноï неуважностi по територiï РФ.
Рiст народiв третьоï групи пояснюється рiзними факторами. Саами й Ненци нечисленнi народи, i, хоча, по переписi чисельнiсть ïх збiльшується (тiльки у вiдсотковому вiдношеннi), насправдi положення цих етносiв не можна назвати без проблемним. Багато соцiологiв сходяться в думцi, що такi нечисленнi народи незабаром вимруть. Усьому провиною — алкоголь. Майже аналогiчну ситуацiю ми могли спостерiгати з американськими iндiанцями, коли першi поселенцi згуртовували ïх, змушуючи вимiнювати на вогненну воду останнi речi. На рiст Калмикiв впливає демографiчний фактор. Ситуацiя ж з Вепсами гiдна називатися комiчноï. Справа в тому, що ближче до останнього перепису у Вепсiв вiдбувся пассионарний поштовх. Iнтелiгенцiя цього народу обвинуватила росiян в обмеженнi своïх прав, як нацiональностi. У Вепских газетах друкувалися статтi, у яких говорилося, що протягом довгого рокiв росiяни рубали лiсу Вепсiв, забруднювали Вепскую воду й навiть зрiзали Вепские гриби. У наслiдок цього поширився слух, що всiм Вепсам буде виплачена компенсацiя, за заподiянi незручностi. Звичайно ж, люди якi мали хоч якихось родичiв Вепсiв записалися й самi Вепсами. Природно, що компенсацiй нiхто не виплатив, сам народ не збiльшився — тiльки ще раз пiдтвердилася приказка папiр все стерпит.
Сама бiльша й сама цiкава перша група. Чувашi й Башкири — народи тюркськоï групи — вони асимiлюються дуже повiльно (навiть той факт, що Чувашi прийняли православ'я не має нiякого значення) i тому загальна чисельнiсть ïх змiнюється слабко. На змiну (точнiше ïï незмiна) чисельностi iнших народiв, в основному, впливає демографiчний фактор. Невеликий збiльшення Комi — природний прирiст i трудовi мiграцiï в цей район у зв'язку з економiчними передумовами (прибутковий видобуток нафти, газу). У Комi — Перм'якiв i Карелiв помiтний природний збиток. Чисельнiсть Марiйцiв i Удмуртiв теж збiльшуються, але всього лише на 3, 5-4,5%. Вiдразу варто обмовитися, що Москва — унiкальний суб'єкт. Розгляд його вимагає окремоï серйозноï роботи. Тому приведемо лише поверхневi данi. На 1 сiчня 1997 р. у нiй проживали представники бiльше 130 нацiй i народностей, у тому числi 8 млн. росiян, 253 тис. украïнцiв, 175 тис. євреïв, 157 тис. татар i др.
У Москвi зосереджують бiженцi й змушенi переселенцi. Першими бiженцями, що прибули в Москву, були постраждалi в ходi землетруси у Вiрменiï й вiрмени — жертви погромiв у Сумгаите й Баку, що приïхали в 1989-1991 гг. Пiзнiше до них додалися вихiдцi iз зон вiйськових конфлiктiв на Кавказi, у Таджикистанi й Молдовi — люди самих рiзних нацiональностей. Значну ïхню частину становлять росiяни й росiйськомовне населення, що виганяється також з держав Балтiï
До того ж немає точного облiку тоï величезноï групи осiб рiзних нацiональностей, що приïжджає в Москву по комерцiйних справах на якийсь час або навiть на постiйне мiсце проживання iз краïн ближнього зарубiжжя. Орiєнтовне число таких осiб у Москвi й Московськiй областi — приблизно мiльйон або бiльше (але ïхнє число також постiйно зростає). За рахунок цiєï категорiï осiб значно став мiнятися нацiональний склад наявного населення МСР. Хоча сюди прибувають представники всiх республiк колишнього СРСР, все-таки переважають вихiдцi з пiвденних, схiдних i пiвденно-схiдних регiонiв
Ми бачимо, що за межпереписной перiод Коефiцiєнт концентрацiï мiняється не дуже сильно. Допустимо, збiльшення його для Татар пов'язане з тим, що в 1979 роцi досить велика кiлькiсть Татар жилася на Украïнi й в iнших Союзних Республiках — цiлком закономiрно, що з розпадом СРСР не мала частина ïх вирiшила переïхати на нацiональну Батькiвщину. В iншому ж, можна вiдзначити збiльшення концентрацiï Калмикiв. Це пояснюється масовим виïздом росiян з республiки по нацiональних i економiчних причинах, i поверненням туди самих корiнних нацiональностей. Однак варто видiлити народи з найнижчим i найвищим Коефiцiєнтом концентрацiï. Це Татари + Мордва й Калмики + Комi вiдповiдно.
Iсторично зложилося, що Комi — народ, що проживає на однiй територiï й навiть при iснуючiй мiграцiï ця нацiональнiсть швидко асимiлюється, розчиняється там, куди переïхала. Тому ми спостерiгаємо настiльки високу концентрацiю
Калмики були в 43-44 роках виселенi Сталiним. Однак в 56-57 роках ïм дозволили повернутися. Немаловажну роль зiграв релiгiйний фактор. Калмики — буддисти (навiть те, що вони кочiвники йде на заднiй план), люди нетовариськi й, об'єктивно, важко уживаются серед iнших народiв — чужинцiв. У них сильна повага до своïх предкiв i до своєï землi. Саме це змусили б про льшую частина етносу повернутися на Батькiвщину
Татари — народ тюркськоï групи, сильно розосереджений по всiй територiï РФ. Ранiше вже було сказано, що такi народи асимiлюються дуже повiльно, тим бiльше, що Татари ще й iншого вiросповiдання
Якщо подивитися на карту розселення народiв колишнього СРСР, то ми без працi побачимо, що Мордва живе не тiльки у своєï АТЕ, але й у Самарской i Челябiнськоï областях. Зв'язано це з активними переселеннями в радянськi часи
Характерна для радянського часу висока рухливiсть населення привела до значного мiжнацiонального й територiального змiшання. Практично кожне велике й кожне нове мiсто в колишньому Сполучнику багатонацiональний, причому в багатьох випадках у ньому немає нацiональноï бiльшостi. Багатонацiональнi також всi колишнi союзнi республiки й велика кiлькiсть суб'єктiв Росiйськоï Федерацiï. У данiй таблицi це помiтно особливо добре. Наприклад, Башкирiя й Татарiя — республiки, що сусiдять. Вони завжди були досить дружнi: у Башкирських школах велося викладання Татарською мовою, вiдомi письменники Башкирiï також складали на цiй мовi. Зараз же, така велика кiлькiсть Татар у республiцi трохи лякає державнi органи, тому були прийнятi закони, спрямованi на обашкиривание таких татар. Потрiбно також вiдзначити, що в цих двох республiках дуже мало мiжнацiональних конфлiктiв i хвилювань — у цьому заслуга сформованоï там твердоï системи керування, заснованоï на беззаперечному пiдпорядкування начальникам
Дуже маленька кiлькiсть титульних нацiй у складi республiки Карелiя пояснюється iснуванням до 50-х рокiв Карел-Фiнськоï ССР. Чимало росiян жило на територiï сучасноï Карелiï, у той час, як самi Карели жили небагато пiвнiчнiше.
Велика кiлькiсть рiзних народiв мiгрувало в Комi через гарнi заробiтки там. Завдяки нафтi й газу населення республiки одержує непоганий дохiд, однак, у зв'язку з тенденцiями, що намiтилися у свiтi, падiння цiн на паливо, кiлькiсть мiнусiв життя на пiвночi незабаром випередить кiлькiсть плюсiв i некорiнний народ, швидше за все, поïде назад.
Мiжнацiональна напруженiсть у регiональному аспектi
Для початку приведемо небагато статистики. З бiльш нiж 130 нацiональностей, що населяють СРСР, близько 80 не одержали нiяких нацiональних утворень. Серед них досить бiльшi народи Нiмцiв i Полякiв. По переписi 1989 р. одних тiльки росiян проживає за межами Росiï 25 млн. 290 тис. чоловiк. Крiм росiян за межами Росiï виявилося 3 млн. росiйськомовних представникiв iнших народiв
У нашi днi з'явилася реальна погроза розпаду Росiï на окремi самостiйнi держави, у якостi яких не ладь проголосити себе не тiльки деякi нацiонально — , але й адмiнiстративно — територiальнi утворення. Природно виникають питання: чи повторить вона долю Сполучника РСР, чи можливо цього уникнути i як? Щоб вiдповiсти на них потрiбно, з однiєï сторони осмислити стан мiжнацiонального спiлкування, визначити джерела невдоволення й напруженостi в цiй сферi, що харчують вiдцентровi тенденцiï, а з iншого боку — виявити умови й фактори, що становлять iнтеграцiйний потенцiал росiйськоï багатонацiональноï державностi, виявити шляхи й механiзми консолiдацiï нацiй, народностей, регiонiв
Насамперед обертає на себе увага тривожне в цiлому сприйняття масовим свiдомiсть у регiонах сформованоï тут обстановки. Уважає, що ïï характеризує певна напруженiсть у мiжнацiональних вiдносинах: у Москвi — 34% опитаних, Уфi — 30%, Оренбурзi — 19%, Петрозаводську — 14%. При цьому в Москвi вiдзначили реальну можливiсть конфлiктiв 17%.
Як же уявляють собi респонденти причини такого положення? Найчастiше в числi першорядних називають погiршення економiчноï ситуацiï (приводимо середнi показники) — 71% (Петрозаводськ), помилки в нацiональнiй полiтицi, допущенi в той або iнший перiод iсторiï краïни — 26% (Петрозаводськ), невмiння мiсцевоï влади вирiшувати виникаючi в регiонi проблеми — 34,5% (Петрозаводськ). Данi опитувань дозволяють затверджувати, що сама iєрархiя оцiнок причин ускладнення контактiв мiж людьми рiзних нацiональностей багато в чому залежить вiд нацiональноï приналежностi респондентiв. Причому там, де воно явно виражене, розходження позначаються сильнiше. Так, у Петрозаводську, що вiдрiзняється вiдносною стiйкiстю мiжнацiональних вiдносин, розбiжнiсть думок у представникiв корiнних i не корiнних нацiй не значно. Треба врахувати й те, що кожна з територiальних iсторично сформованих общностей має особливу регiональну самосвiдомiсть. Це часом знаходить своє вiдбиття в практицi протиставлення себе iншим регiонам i народам (ми — уральци, ми — сибiряки), мiсцевому патрiотизмi й перевагах (своєрiдним iмпульсом яких з'явилися спроби реалiзацiï в 80-е роки iдеï регiонального госпрозрахунку).
У регiональнiй свiдомостi є рiвнi меншоï спiльностi — скажемо, свiдомiсть етнiчних груп. Взаємодiя, взаимоналожение цих двох рiвнiв вимагають свого вивчення, тому що в процесi спiвiснування рiзних етносiв у рамках замкнутого простору можуть виникати намiру з боку одного домiнувати над iншими. У цей час це нерiдко проявляється в претензiях так званих титульних (корiнних) нацiй. Чи варто говорити, що це веде до хворобливого загострення взаємин спiвгромадян i навiть ворожнечi
Пiд впливом постiйного незадоволення власним нацiональним статусом у значноï частини суспiльства сформувалася установка на активнi дiï в конфлiктнiй ситуацiï на сторонi своєï нацiональноï групи ( табл.3). У Москвi 70% опитаних заявили про цьому, i лише 18% геть-чисто вiдкинули вiд себе така можливiсть
ЩоРозпалюються й жеврiють вогнища мiжнацiональноï конфронтацiï в пiвденних краях нашоï Батькiвщини створюють серйозну небезпеку ïï розширення й поширення вглиб. Вiдчуття нестабiльностi соцiального клiмату пiдвищує тривожнiсть масовоï свiдомостi, робить населення сприйнятливим до рiзного виду ‘фобiям' , страху за завтрашнiй день, породжує прагнення позбутися вiд ‘чужих' або у всякому разi обмежити ïхнього права в надiï забезпечити собi безпека й благополуччя
чиIснують все-таки сьогоднi об'єктивнi передумови для того, щоб не допустити ескалацiï етнiчних конфлiктiв? Аналiз матерiалiв дає вагомий привiд затверджувати. Що вони цiлком реальнi. Опитанi в регiонах люди з рiзних соцiально — професiйних груп зв'язують нормалiзацiю нацiональних вiдносин з виконанням Федеративного Договору. Iншими словами, перетворенням у дiйснiсть нового конституцiйного принципу спiвжиття суб'єктiв Росiйськоï Федерацiï, заснованого на врахуваннi загальних iнтересiв, вiдмовi вiд перегляду границь, вiд претензiй ïï народiв, що населяють, не крiм i росiйського, на розвиток власноï державностi, розглянуте багатьма як доведення вимоги нацiонального самовизначення до абсурду. (Помiтимо, однак, що серед осiб, що представляють титульнi нацiï, була виявлена певна популярнiсть концепцiï: Одна нацiï — одна держава).
На думку левовоï частини респондентiв нацiональнi проблеми варто вирiшувати в рамках культурно — нацiональних автономiй. Проти виходу республiки (краю, областi) зi складу Росiï виступають вiд 60% до 80% у рiзних групах населення. Приблизно стiльки ж негативно ставляться до змiни федеральних рубежiв адмiнiстративно — територiального розподiлу
Вищевикладене, здається, дозволяє не тiльки зрозумiти основнi тенденцiï нашого нацiонального буття, його ймовiрнi перспективи, але й зробити деякi загальнi висновки, сформулювати конкретнi речення, що стосуються мiжнацiональноï консолiдацiï росiян, змiцнення державностi i єдностi Росiï:
- Загальний рiст невдоволення iснуючим положенням (соцiально-економiчним
      у першу чергу) виступає як потужний прискорювач форм протестного
      реагування у рiзних областях суспiльнiй практицi, у тому числi й
      нацiональних взаємозв'язках. Невдачi й провали економiчного
      реформування пiдсилюють неприйняття проведеноï Центром полiтики й
      спричиняються низький рейтинг прийнятих урядом рiшень. Це
      стимулює в остаточному пiдсумку вiдцентровi процеси,
      нацiональний i регiональний сепаратизм, що створює погрозу
      єдностi й цiлiсностi росiйськоï нацiональноï
      федеративноï держави
- Виразно вiдчувається необхiднiсть розробки науковоï
      теорiï гармонiзацiï нацiональних вiдносин i вiдповiдноï
      ïй програми життєдiяльностi суспiльства на перехiдний
      перiод i вiддалену перспективу. Фундамент концептуального пiдходу
      повиннi скласти iдеï нацiонального центризму (рятування вiд
      крайностей у нацiональному питаннi у всiх його аспектах) i
      демократичного федералiзму (забезпечення всiм нацiонально- i адмiнiстративно-
      територiальним одиницям справжньоï рiвноправностi).
- Програма практичних дiй зобов'язана виходити з юридичного й
      практичного дотримання нацiональних i регiональних iнтересiв кожного
      суб'єкта Федерацiï. Лише завдяки цьому може бути переборена
      асимметричность нинiшнього федеративного пристрою. Особливого значення
      набувають узгодження й розмежування повноважень по лiнiях: Центр
      — республiки, Центр — регiони (краю, областi, мiста), а
      також освоєння спецiальних механiзмiв попередження конфлiктiв
      мiж нацiями, регiонами з урахуванням досвiду краïн, що входять у
      СНД, iнших європейських держав
- Важливо звернути серйозну увагу на масове обмеження потреб i потреб
      етнiчного характеру, виявлене в бiльшостi регiонiв. Дана обставина,
      якщо ситуацiя не змiниться, мабуть, активiзує як титульнi
      нацiï, так i нацiональних меншостей у вiдстоюваннi першими
      своïх прерогатив, а другими елементарних прав, причому будь-якими
      способами, не крiм насильства. Низька оцiнка власного нацiонального
      статусу росiянами, ïхня заклопотанiсть своïм майбутнiм в
      окремих регiонах чреватi виникненням синдрому соцiальноï образи,
      розширенням масштабiв росiйського нацiонального руху, бiльше твердою
      протидiєю антиросiйським настроям i акцiям - Державна полiтика
      покликана стати в бiльшiй мерi, чим абиколи, нацiонально-регiональну,
      враховуючу специфiку й Пiвнiчний Кавказ, i Поволжя, i Сибiру, i
      Далекого Сходу. Тiльки така полiтика в станi забезпечити вiдносно
      безболiсний перехiд вiд по сутi унiтарноï держави, яким був
      Радянський Союз, до федеративного, якоï прагне стати нова Росiя.
      Змiцнення самостiйностi регiонiв, що не протиставляють себе Центру,
      але спiвробiтничають iз ним, веде до прiоритету наднацiональних
      цiнностей, наближає реалiзацiю загальнонацiонального завдання
      — вiдродити велику й сильну державу з демократичними порядками й
      соцiально орiєнтованоï економiкою
Все це дасть можливiсть не тiльки правильно оцiнити сформовану ситуацiю, але й багато в чому передбачати ïï розвиток, а значить — превстигнути в попередженнi мiжнацiональних терть i конфлiктiв. Така робота в регiонах лише починається. От чому взаємодiя й кооперацiя соцiологiчних служб у Центрi й на мiсцях, як i поновлення наукових зв'язкiв iз соцiологами ближнього зарубiжжя, були б дуже корисними й продуктивними