Економiчна географiя Новоï Зеландiï
Сiльськогосподарська продукцiя становить бiльше половини обсягуновозеландського експорту. До головних видiв сiльськогосподарськоï
продукцiï ставляться м'ясо, молочнi продукти й вовна. Цi товари
тривалий час були основою зовнiшньоï торгiвлi Новоï
Зеландiï, хоча в останнi роки структура експорту стала бiльше
диверсифицированной i тепер включає, наприклад, лесопродукти,
фрукти й овочi, а також промисловi вироби. Важливим джерелом валютних
надходжень служить туризм
Головними галузями промисловостi є харчова; виробництво
транспортного встаткування; виробництво й ремонт електротехнiчного й
механiчного встаткування; ковроткацкая, меблева, полiграфiчна
промисловiсть i видавнича справа; виплавка алюмiнiю й деревообробна
промисловiсть. Сiльське господарство й промисловiсть розвиненi як на
Пiвнiчному, так i на Пiвденному островах
Економiчна географiя. Економiка Пiвнiчного острова останнiм часом
стає усе бiльше диверсифицированной. Велике значення для цього
району має розведення худоби для одержання м'яса, молочних
продуктiв, вовни й шкiри. Головнi райони молочного тваринництва
зосередженi в графствах Уаикато й Хаураки, до пiвдня вiд Окленда, i
Таранаки, на захiдному узбережжi бiля Нью^-Плiмута. На сонячних
узбережжях заток Хок, Пленти й на пiвночi пiвострова Окленд вирощують
фрукти (яблука, грушi, кiвi) i овочi, у тому числi для переробки, як для
внутрiшнього споживання, так i на експорт. Промисловi пiдприємства
в основному зосередженi в мiстах Окленд, Веллiнгтон, Хатт i Гамильтон.
На Пiвнiчному островi розвинена лiсова промисловiсть, основою для
якоï є головним чином штучнi сосновi насадження
Землеробство й пасовищне скотарство на Пiвденному островi менш
iнтенсивно, чим на Пiвнiчному. Однак зустрiчаються райони з iнтенсивним
землекористуванням, у тому числi Саутленд, де займаються розведенням i
вiдгодiвлею ягняти й де останнiм часом розширюється молочне
тваринництво; поливнi фруктовi сади з кiсточковими культурами в
центральному Отаго; деякi орнi землi в Кентербери i яблучнi сади навколо
Нельсона, а також район виноградарства й виноробства — Марлборо.
Бiльшiсть районiв пасовищного скотарства на полiпшених пасовищах i на
природних пасовищах у степових передгiр'ях i у внутрiшнiх улоговинах
Кентербери й Отаго, як i райони виробництва пшеницi (Кентербери),
вiдрiзняються наявнiстю великих господарств, вiдносно низкою вартiстю
землi, невисокою продуктивнiстю (у перерахуваннi на гектар площi).
Населення цих районiв невелике й зосереджено на фермах, що далеко
вiдстоять одна вiд iншоï. Вiвчарство має бiльше важливе
значення, чим розведення великоï рогатоï худоби, за винятком
Уестленда, де в деяких долинах i на прибережних терасах добре розвинене
молочне тваринництво. У внутрiшнiх гiрських районах головним видом
сiльськогосподарськоï продукцiï є тонка вовна, а
Саутленд i деякi райони Отаго й Кентербери спецiалiзуються на вiдгодiвлi
ягнят, м'ясо яких iде на експорт у замороженому видi. У пiвденних i
центральних районах Кентербери продуктивнiсть пасовищ пiдвищують за
допомогою зрошення. Лiсова промисловiсть, що базується на
збережених дiлянках природного лiсу уздовж захiдного узбережжя,
розвинена слабкiше, нiж на Пiвнiчному островi. Iстотну роль в економiцi
цiєï територiï грає туризм
Валовий внутрiшнiй продукт. В 1996-1997 фiнансовому роцi валовий
внутрiшнiй продукт Новоï Зеландiï (ВВП) — сумарний обсяг
випущеноï товарноï продукцiï й зроблених послуг —
оцiнювався в 95 млрд. новозеландських дол. На особисте споживання
доводилося майже 62% ВВП Новоï Зеландiï; ок. 20% — на
iнвестицiï в основний капiтал i 17% — на державнi вiдомства й
служби. Цi пропорцiï були аналогiчнi пропорцiям 1980.
Середньорiчний фактичний прирiст ВВП в 1982-1989 становив 1,4%, тобто
вдвiчi менше середнього приросту, характерного для краïн ОеСР.
Трудовi ресурси. Загальна чисельнiсть трудових ресурсiв Новоï
Зеландiï в 1997 становила майже 1,7 млн. чоловiк. За минуле
десятилiття структура новозеландськоï економiки пiддалася деяким
змiнам; вiдповiдно змiнилася й зайнятiсть самодiяльного населення.
Продовжувала знижуватися частка зайнятих у добувнiй промисловостi й
сiльському господарствi при одночасному росту зайнятостi в сферi послуг.
В 1997 у сiльському господарствi було зайнято 9% всiх працюючих, вобробнiй промисловостi — бiльше 16%, в оптовiй i роздрiбнiй
торгiвлi — 21%, у банкiвськiй i фiнансовiй сферi — бiльше
12%, у сферi послуг (включаючи побутове обслуговування й соцiальну
сферу) — 27%. Рiвень безробiття в 1997 становив 6,7%. Сiльське
господарство. Приблизно 51% територiï Новоï Зеландiï
займають пасовища й орнi землi. Сiльське господарство, особливо молочне
тваринництво, механiзоване й досить ефективно. Прогресу в цiй областi
сприяло впровадження наукових методiв у землеробство й тваринництво
Тваринництво вiдiграє найважливiшу роль в економiцi Новоï
Зеландiï. Головними видами експортованоï продукцiï
є м'яснi й молочнi продукти й вовна. По виробництву вовняного
волокна Нова Зеландiя стоïть на другому мiсцi у свiтi (пiсля
Австралiï). Основна частина валютного виторгу виходить за рахунок
експорту м'ясопродуктiв, особливо баранини (експортується 90%
м'яса молодих тварин i 75% м'яса дорослих тварин) i яловичини (на
експорт iде 81%). Вивозиться й бiльша частина продукцiï молочного
тваринництва (90-95%) у виглядi масла, сиру, сухого молока й iн.; на
ïï частку доводиться приблизно 20% загального обсягу експорту
Головними сiльськогосподарськими культурами, вирощуваними в Новiй
Зеландiï, є пшениця, овес, ячмiнь, кукурудза (маïс),
горох i картопля. Всi цi культури, за винятком картоплi, вирощуються
головним чином на Пiвденному островi. Звичайно Нова Зеландiя повнiстю
забезпечує себе пшеницею, а також робить достатню кiлькiсть овочiв
i фруктiв для задоволення внутрiшнього попиту. Яблука, грушi й кiвi
вирощуються на експорт. Розведення цитрусових i iнших субтропiчних
плодiв (кiвi) зосереджено по берегах заток Пленти й Поверти на
Пiвнiчному островi; iншi сорти фруктiв вирощуються по всiй
територiï краïни. У районах Ист-Кост, Хокс-Бей i Мартинборо на
Пiвнiчному островi й Марлборо на Пiвденному розвинене виноградарство й
виноробство
Рибальство. Прибережнi води Новоï Зеландiï багатi багатьма
комерцiйно коштовними видами риби i ïстiвних молюскiв. Iз середини
1970-х рокiв значно вирiс обсяг експорту морепродуктов. Введення в 1978
200-мильноï особливоï економiчноï зони зробило Нову
Зеландiю власницею однiєï iз самих великих акваторiй вмире.
Лiсове господарство. Лiсу з мiсцевих порiд, що грають бiльшу роль у
ландшафтах Новоï Зеландiï, займають 6,4 млн. га й збереглися в
основному на захiдних схилах Пiвденних Альп (острiв Пiвденний). Основу
лiсового господарства становлять 1,5 млн. га штучних насаджень, що
переважно складаються зi швидко зростаючоï калiфорнiйськоï
сосни Pinus radiata ; вони дають основну масу сировини для целюлозно-
паперовоï й деревообробноï промисловостi. Обсяг експорту
лесопродуктов в 1996-1997 оцiнювався в 2,4 млрд. новозеландських дол.
Лiсопосадки були початi з iнiцiативи уряду ще до Другоï
свiтовоï вiйни й активно велися в 1970- 1980-е роки. В 1990-х роках
значна частина лiсiв, що перебували у власностi держави, була
приватизована
Мiнеральнi ресурси. Запаси корисних копалин у Новiй Зеландiï
вiдносно невеликi. В 1852 було вiдкрите золото, спочатку на п-ове
Коромандел, а потiм на островi Пiвденний; видобуток золота була основним
джерелом валютних надходжень протягом другоï половини 19 в. Пiзнiше
ця галузь занепала, однак в 1980-х роках вiдновила iнтенсивна розробка
як россипних, так i корiнних родовищ золота. Кам'яне вугiлля
зустрiчається досить часто, однак 90% промислових запасiв
(переважно лiгнiту) зосередженi на островi Пiвденний. В 1996 3,6 млн. т
суббитуминозних вугiль було добуто в кар'єрах Пiвнiчного острова.
Значна кiлькiсть вугiлля вивозиться на експорт, головним чином у Японiю.
З iнших нерудних корисних копалин у великiй кiлькостi добуваються
будiвельнi матерiали — пiсок, бутовий камiнь, гравiй i галька, а
також глина, вапняк, доломiт. В 1970 поблизу Окленда був побудований
металургiйний завод, де виплавляється високоякiсна сталь iз
залiзистих пiскiв по способi, розробленому новозеландськими фахiвцями.
Триває розробка титаномагнетитових чорних пiскiв, що залягають
уздовж захiдних узбереж обох островiв; вони використовуються при
виплавцi стали, а також iдуть на експорт. На островi Пiвнiчний, у Капуни
й у районi Нью^-Плiмута виявленi вiдносно невеликi запаси нафти й
природного газу. Бiльше велике газове родовище в море, вiдкрите в 1969
до пiвденно-заходу вiд Нью^-Плiмута, освоюється з початку 1980-х
рокiв
Енергетика. Нова Зеландiя розташовує в достатнiй кiлькостi всiма
джерелами енергiï, крiм нафти. В 1996 за рахунок внутрiшнiх
ресурсiв потреби краïни в первинних джерелах енергiï
задовольнялися на 89%, а в нафтi — на 44%. 32% зробленоï
енергiï дає нафта, 29% — природний газ, 13% —
гiдроелектростанцiï; на частку iнших джерел (вiтер, бiогаз та iн.)
доводиться 5%. В 1996 видобуток нафти й конденсату в Новiй Зеландiï
була еквiвалентна 91 ? 10 15 Дж., а природного газу — 180 ? 10 15
Дж. Значний внесок в енергетику вносять геотермальнi джерела; побудована
в 1958 електростанцiя в Уаиракеи (острiв Пiвнiчний) є
однiєï з найбiльших у свiтi, що використовують пiдземне
тепло. Досить великий гiдроенергетичний потенцiал Новоï
Зеландiï, особливо острова Пiвденний, що володiє гористим
рельєфом. Великий гiдроенергетичний комплекс розташований на р.
Уаитаки, звiдки електроенергiя передається в мiста острова
Пiвнiчний по високовольтнiй лiнiï й пiдводному кабелi
Обробна промисловiсть. Головною галуззю залишається харчова, в
основному мясомолочная промисловiсть. Велике значення мають також
деревообробнi, целюлозно-паперова галузi й виробництво виробiв з металу
й пластмас. Бiльша частина промислового виробництва зосереджена на
островi Пiвнiчний, де головним iндустрiальним центром є Окленд. На
островi Пiвденний промисловi пiдприємства розмiщенi переважно в
районi Крайстчерча.
Транспорт. Автомобiльнi дороги. У краïнi функцiонує 74
автомобiльних дорогi, включаючи магiстральнi шосе, загальною довжиною
ок. 10,5 тис. км; цi дороги перебувають у вiданнi центрального уряду або
провiнцiй. Крiм того, є ок. 15 тис. км мiських магiстралей i 66
тис. км сiльських дорiг. Таким чином, дорожня мережа Новоï
Зеландiï має довжина бiльше 92 тис. км i включає бiльше
15,8 тис. мостiв. Будiвництвом i експлуатацiєю дорiг
загальнонацiонального значення вiдає державна органiзацiя Транзит
Нью-Зиланд; iншi дороги перебувають у вiданнi мiсцевих влад
Залiзницi. В 1993 корпорацiя, що належала державi, Нью-Зиланд рейл була
продана мiжнародному консорцiуму, до складу якого входять як
новозеландськi, так i iноземнi компанiï. Комплекс транспортних
операцiй здiйснює компанiя Транс рейл, що займається
перевезеннями, доставкою й зберiганням вантажiв, технiчним
обслуговуванням дорiг i рухливого складу, а також пасажирськими
перевезеннями. У ïï веденнi перебуває також система
мiжмiського автобусного повiдомлення, причому обсяг автобусних
пасажирських перевезень перевершує залiзничний. Ця ж компанiя
здiйснює експлуатацiю чотирьох поромiв, якi перевозять
поïзди, автомобiлi й пасажирiв через протоку Кука, курсуючи мiж
Веллiнгтоном i Пиктоном. Водний транспорт. Специфiка географiчного
положення краïни обумовлює провiдну роль морського транспорту
в зовнiшнiй торгiвлi, хоча власний океанський флот Новоï
Зеландiï невелика й бiльша частина перевезень здiйснюється
судами iноземних компанiй. Найбiльшим портом Новоï Зеландiï
залишається Окленд, хоча бiльша (по обсязi) частина експорту, в
основному лiсоматерiали й молочнi продукти, проходить через порт
Тауранга. Важливими портами є також Веллiнгтон, Фангареи (сюди
доставляється вся iмпортована нафта), Нью^-Плiмут, Нейпир, Данидин
i Литтелтон. Повiдомлення мiж островами Пiвнiчн i Пiвденний
вiдбувається через порти Веллiнгтон i Пиктон, з'єднанi
поромною переправою. Мiж Сiднеєм (Австралiя) i новозеландськими
портами Веллiнгтон i Окленд налагодженi регулярнi вантажопасажирськi
пароплавнi перевезення. Крiм того, в Окленд (рiдше у Веллiнгтона)
заходять трансокеанськi судна, що курсують мiж Сiднеєм i
тихоокеанськими портами Пiвнiчноï Америки
Повiтряний транспорт. Нова Зеландiя має одну iз самих густих у
свiтi мереж внутрiшнiх авiалiнiй, якi обслуговуються державними й
приватними авiакомпанiями. ейр Нью-Зиланд i iноземнi авiакомпанiï
з'єднують краïну з Австралiєю й забезпечують зв'язок з
пiвденною частиною Тихого океану, Схiдною Азiєю,
Великобританiєю й захiдним узбережжям США. Головнi мiжнароднi
аеропорти перебувають в Окленде, Крайстчерче й Веллiнгтонi. Бiля десятка
iнших аеропортiв обслуговують внутрiшнi перевезення
Фiнанси й банкiвська справа. Нова Зеландiя ввела десяткову монетну
систему в 1967, коли новозеландський фунт був замiнений новозеландським
доларом. Новозеландський долар дорiвнює 100 центам. У звертаннi
перебувають монети достоïнством в 5, 10, 20 i 50 центiв; 1 i 2
долари; банкноти в 5, 10, 20, 50 i 100 дол. Всi грошi випускаються
державним Резервним банком Новоï Зеландiï
Зовнiшня торгiвля. Економiка Новоï Зеландiï в сильному ступенi
залежить вiд зовнiшньоï торгiвлi й отже, вiд превратностей
мiжнародноï економiки. В 1996-1997 Нова Зеландiя одержала вiд
експорту ок. 21 млрд. новозеландських дол. i витратила на iмпорт ок.
21,3 млрд. новозеландських дол. Близько 17% експортного виторгу
надходило вiд продажу молочних продуктiв, 13% — м'яса, 11% -
лiсоматерiалiв i продукцiï деревообробноï промисловостi, 11%
— iнших лесопродуктов i 5% — вовни. З 1973, коли традицiйний
головний торговельний партнер краïни, Великобританiя,
приєдналася до Європейського економiчного спiвтовариства,
Нова Зеландiя розширила ринки збуту. Значно збiльшилися обсяги торгiвлi
з азiатськими краïнами, особливо з Японiєю. У груднi 1982
була пiдписано угода про бiльше тiсне економiчне спiвробiтництво (CER) з
Австралiєю, а в 1990 минулому знятi всi обмеження в торгiвлi мiж
цими краïнами. В 1996-1997 головним торговельним партнером
Новоï Зеландiï була Австралiя, на яку доводилося ок. 24%
новозеландського iмпорту й 20% експорту. До числа основних партнерiв
ставилися також Японiя (15% експорту й 13% iмпорту), США (10% експорту й
17% iмпорту) i Великобританiя (6,5% експорту й 5,3% iмпорту).
Державний бюджет. В 1996-1997 державнi доходи склали ок. 40 млрд.
новозеландських дол., а витрати — приблизно 37,4 млрд.
новозеландських дол. Надходження за рахунок прямих податкiв досягали
приблизно 24 млрд. новозеландських дол., а за рахунок непрямого
оподатковування — 13 млрд. новозеландських дол. Основними статтями
витрат в 1996-1997 минулому соцiальнi виплати (12,6 млрд.
новозеландських дол.), охорона здоров'я (5,6 млрд. новозеландських
дол.), народне утворення (5,3 млрд. новозеландських дол.) i
обслуговування державного боргу (3 млрд. новозеландських дол.). В 1996
уряд Новоï Зеландiï зумiло, за допомогою продажу частини
державноï власностi й вигiдних вкладень прибутку, повнiстю погасити
зовнiшнiй борг
