Адрiатичне море
Адрiатичне море — частина Середземного моря мiж Апеннiнським i
Балканським пiвостровами. В IVст. до н. е. грецькi купцi заснували мiж
устями По й Адидже мiсто Атри Адрия. Походження цiєï назви
зв'язують iз мовою древнього населення цих мiсць иллирийским, у якому
є слово айиг — вода, море. За назвою мiста в грекiв одержав
назву Адрiатична затока сучасного Iонiчного моря, що пiзнiше став
видiлятися в окреме Адрiатичне море
Азовське море — море басейну Атлантичного океану. Сучасна назва
походить вiд назви мiста Азов тюрк. азак — низький, тобто той, що
лежить у нижньому плинi Дону. В античнi часи море називалося Меотида
меоти — народ, що у стародавностi жив на його берегах, а також Меотис-
Лимне iз гр. озеро меотов. Азовське море серед всiх морiв земноï
кулi найбiльше прорiзається вглиб материка, а саме в
Схiдноєвропейську рiвнину. До того ж воно саме мiлководне iз всiх
морiв, нашоï планети. Середня глибина його досягає лише 8 м,
а сам бiльша не перевищує 14 м, тобто висоти п'ятиповерхового
будинку. Тому пiд час осiннiх штормiв тут дуже небезпечно для кораблiв
не стiльки потонути, скiльки розбитися об морське дно . Азорськi острова
— архiпелаг в Атлантичному океанi, що складається з 9
островiв. Був вiдомий у стародавностi карфагенским мореплавцям, а в
середнi столiття — арабам, норманам i генуезцам. Мiж 1427 i 1432
р. острова були знову вiдкритi португальським капiтаном Гонсалу Велью
Кабралом. Антильськi острова — архiпелаг у Карибському морi. У
перекладi з латинськоï мови назва означає острова, якi
розташованi навпроти вiд антие — перед, навпроти i Шаз —
острова. Т.е. Антильськi острова — тi, що розташованi напроти
материка.
Аравiйське море — море Iндiйського океану. Назване вiд
Аравiйського пiвострова
Атлантичний океан — розташований мiж Гренландiєю й
Iсландiєю на Пiвночi, Європою й Африкою — на Сходi,
Пiвнiчною й Пiвденною Америкою — на Заходi, Антарктидою — на
Пiвднi. Уперше назва зустрiчається в добутках давньогрецького
iсторика Геродота V ст. до н. е., що вказував, що море за стовпами
Геракла тобто за Гiбралтарською протокою називається Атлантис, а в
римського, ученого Плиния Й ст. назва вживається вже в сучаснiй
формi — Океанус Атлантикус, тобто Атлантичний океан. Походження
назви пов'язане з вiдомим у Древнiй Грецiï мiфом про Атланта
— титанi, що тримав на своïх плечах небокрай
