Активне освоєння Далекого Сходу
Активне освоєння Далекого Сходу Росiєю почалося при Петровi
1 практично вiдразу пiсля полтавськоï перемоги й закiнченнi
пiвнiчноï вiйни з висновком миру зi Швецiєю в 1721 роцi.
Вiдкриття морського шляху на Камчатку сприяло б вивченню пiвнiчноï
частини Тихого океану. Петро 1 цiкавився морськими шляхами в Iндiю й
Китай, поширенням впливу Росiï на схiдну частину Тихого океану,
досягненням незнаноï частини Пiвнiчноï Америки, куди ще не
встигли добратися французи й англiйцi
Iнтерес до Iндiï й Китаю й шляхам проникнення туди у свiтi все
зростав пiсля того, як Марко Поло в 1271 — 1295 роках пройшов у
Китай сушею й повернувся назад морем, повiдавши миру про царства й
чудеса Сходу. В 1466 роцi Панас Нiкiтiн проникнув в Iндiю, повiдавши
опис своєï подорожi. Пiзнiше в 1453 роцi сухопутнi дороги
туди були перекритi турками — османами, що захопили
Константинополь, i Європа змушена була шукати морськi шляхи
Вiдкрити цей шлях удалося Васко да Гамору (через пiвдень Африки) , але
одночасно пошуки йшли й у пiвденно-захiдному напрямку. Колумб, Бальбоа,
Кабраль, Магеллан вiдкрили миру Нове Свiтло. Європа кинулася
дiлити цей ласий шматок. Римський тато Олександр Боджиа, по-третейски
розсудивши, вiддав усе, що лежало на захiд Азорських островiв
Iспанiï, на схiд — Португалiï, що було, у загальному-те,
справедливим рiшенням… для Iспанiï й Португалiï…
Але, до великоï прикростi оних у той момент уже iснували й iншi
морськi держави — Англiя, Францiя, Голландiя. З'ясування вiдносин
затяглося на сторiччя, з якого правоï у всiх вiдносинах вийшла, як
нам тепер вiдомо, Англiя, що i оголосила себе володаркою семи морiв
Росiя на той час уже встигла стати морською державою й, природно, не
могла поступитися полмира могутньоï, але все-таки крихiтноï
Англiï. Тому питання скорення морiв i проникнення в Китай завжди
був актуальний для починаючоï набирати силу iмперiï
Десь там була ще нiкому невiдома “земля да Гамору”, багата
хутром
У сiчнi 1725 року Петро 1 вiддав указ про пiдготовку експедицiï на
Тихий океан для досягнення берегiв Пiвнiчноï Америки. Експедицiя
повинна була досягти якого-небудь мiста європейських володiнь в
Америцi:
Слiд на Камчатцi, або iншому там мiсцi, зробити один або два боти з
палубами
На оних ботах (плисти) бiля землi, що йде на норд, i по сподiванню
(понеже оной не знають) здається, що та земля — частина
Америки
И для того шукати, де оная зiйшлася з Америкою, i щоб доïхати до
якого мiста європейських володiнь; i коли побачать який корабель
європейськоï, провiдати вiд нього як оной кущ називають, i
взяти на листi й самим побувати на березi й взяти справжню вiдомiсть i,
поставивши на карту, приïжджати сюди
За рекомендацiєю Адмiралтейств-Колегiï експедицiю очолив
Витус Ионассен Беринг ( 1681-1741)
Перша Камчатська експедицiя загальмувалася десь у берегiв Камчатки. В
1726 роцi вона досягла Охотска, звiдти добралася до Большерецка й Нижне-
Камчатска. Лише в 1728 роцi Беринг пройшов вiд схiдного узбережжя
Камчатки до мису Дежнева, але непогода так i не дозволила добратися до
кiнцевоï мети експедицiï берегiв Америки
В 1732 роцi корабель пiд початком М. Гвоздьова настiльки близько
пiдiйшов до берегiв Америки, що матроси змогли розрiзнити ïï
береги, але схiдний зустрiчний вiтер знову не дав Архангеловi Гаврилу
дiбратися до заповiтноï мети
В 1733 роцi уряд прийняв рiшення про органiзацiю другоï
Камчатськоï експедицiï, називаноï також Великоï
Сибiрськоï або Великоï Сибiрсько-Тихоокеанськоï На цю
експедицiю покладали бiльшi надiï. Експедицiя повинна була
вiдшукати шляхи судноплавства по Пiвнiчному Льодовитому океанi,
розвiдати шляхи в Америку, Японiю, провести картографiчнi дослiдження
(уточнення розташування “землi да Гамору”) , вивчити побут i
вдачi народiв, що населяють цi землi
В експедицiю входили натуралiсти, географи, iсторики. Майбутнiй герой
цiєï експедицiï Георг Стеллер потрапив у неï тiльки
завдяки своïй наполегливостi. Беринг усiляко вiдмовлявся брати на
борт другого медика, але бажання молодого натуралiста… до всяких
труднощiв i праць, а також прагнення побувати в нововинайдених мiсцях
було настiльки сильно, що вiн домiгся вiд Беринга дозволу перебувати на
суднi не вченим або медиком, а на будь-яких умовах
4 червня 1741 року пакетботи Святий апостол Петро пiд керiвництвом
Беринга й Святий апостол Павло пiд командуванням Чирикова вiдправилися
до берегiв Америки. Беринг намагався вiдшукати горезвiсну “землю
да Гамору”, а Чириков хотiв довести, що Америка перебуває не
досить далече Чукотського схiдного кута
Командор Беринг дарма прасував Тихий океан у марних спробах знайти
землю, що загубилася. Ïï не було тодi, не з'явилася вона й
нинi
Шторми трiпали суду… Терпiння Беринга закiнчувалося (терпiння
команди, треба думати закiнчилося багато ранiше) . I вiн вiддав наказ
повертати на пiвнiчний схiд… 20 червня, у сильному туманi, кораблi
втратили друга-друга. Далi ïм стояло виконувати завдання роздiльно
15 липня Чириков i його Святий апостол Павло досягли землi бiля берегiв
Америки, що носить тепер iм'я першого правителя росiйських поселень в
Америцi — землi Баранова. Через два днi, пославши до землi шлюпку
з десятком матросiв пiд командуванням штурмана Дементьєва й не
дочекавшись ïхнього повернення протягом тижня вiн посилає
другу iз чотирма матросами на пошук спiвтоваришiв. Не дочекавшись
повернення й другоï шлюпки й не маючи можливостi пiдiйти до берега
Чириков вiддав наказ продовжити плавання
Святий апостол Павло вiдвiдав деякi з островiв Алеутськоï гряди
З рапорту А. И. Чирикова про плавання до берегiв Америки. 1741,7 грудня
А при землi, при якiй ми ходили й оглянули близько 400 верст, бачили
китiв, сивучей, моржiв, свинок, птахiв… безлiч… По землi
оной скрiзь високия гори й береги до моря мають крутия… а на горах
бiля того мiсця, де прийшли до землi, як вище показано, лiсу досить
великого росту… Виявився наш берег на захiднiй сторонi в 200
сажнях вiдстанню… Виïхали до нас в 7 шкiряних малих лотках, у
кожнiй по однiй людинi… А пiсля полудня… приïжджали до
судна нашому в таких же 14 лотках по однiй ж людинi
Пiсля вiдвiдування островiв Алеутськоï гряди “Святий апостол
Павло” взяв курс на Камчатку й 12 жовтня 1741 року прибув у
Петропавловскую гавань
Пакетбот “Святий апостол Петро” шукав “Святого
апостола Павла з найпершого дня ïхньоï розлуки, Беринг i не
пiдозрював, що перебуває поруч iз грядою островiв, якi вже
вiдвiдав Чириков. Доводи Георга Стеллера, що спостерiгав у море чайок,
що поруч повинна перебувати земля й необхiдно повернути на пiвнiч не
набули нiякоï дiï на стурбованого пропажею судна капiтан-
командора, i навiть навпаки — дратували навченого досвiдом 60-
лiтнього Беринга. Ще два мiсяцi блукав командор у надiï виявити
“Святого апостола Павла”. Але, здавалося, невдачi
переслiдували його. “Земля да Гамору” так i не знайдена,
судно загублене… Далi тягти була не можна — вся експедицiя
виявлялася пiд зривом… I 14 липня флотський майстер Сопрон
Хитрово, пiсля тривалоï наради внiс необхiдну для цих випадкiв
запис у судновий журнал: А понеже ми, по виходу нашiм з гаванi, на
зазначений курс ост-тiнь-ост мали плавання не токмо до 46, але й до 45
градуса, однак ж нiякоï землi не бачили… Того заради поклали
перемiнити один румб, тримати ближче до норду, тобто иттить на ост-норд-
ост… Втрата надiй на знаходження “землi да Гамору” i
судна Чирикова були не єдиними причинами, що змусили командора
змiнити курс — з 102 бочок води залишилася тiльки половина,
повернутися в Петропавловськ належало не пiзнiше кiнця вересня, якщо
буде знайдений берег Америки. Але його не було… 14 липня пакетбот
“Святий апостол Петро” пiшов до пiвнiчних широт, i вже через
день Стеллер побачив обриси землi
Ранком при яснiй погодi всi сумнiви вiдпали. Але через слабiсть вiтру
пакетбот змiг наблизитися до берега лише 20 липня
Це був пiвнiчний захiд Америки
Трохи матросiв, офiцер Сопрон Хитрово й натуралiст Стеллер ступили на
довгоочiкуваний берег
Усякий легко собi уявить, як велика була радiсть усiх, коли ми, нарештi,
побачили берег, з усiх бокiв посипалися поздоровлення капiтановi, до
якого найбiльше ставилася честь вiдкриття — писав збуджений
подiєю Стеллер. Лише Беринг не роздiляв загальноï радостi
— вiн уже був хворий. Тягар вiдповiдальностi за експедицiю,
невдачi на самому початку шляху — все це сильно гнiтило Витуса
Беринга. Усi радiли iз приводу вiдвертоï удачi, вiдблискiв
прийдешньоï слави, але необхiдно було ще й вертатися. Тiльки
навчений довгим досвiдом мореплавання, лiтнiй, стремившийся до
цiєï мети 9 рокiв, i от, нарештi, що одержав ïï,
Беринг усвiдомлював це: Почiм знати, чи не затримають нас тут пасатнi
вiтри? Берiг нам незнайомий, провiанту в нас на перезимiвлю не
вистачить. По iнструкцiï Адмiралтейськоï колегiï
випливало шукати американських берегiв i островiв iз крайньою
стараннiстю й старанням,… на оних побувати й розвiдати справдi,
якi на них народи, i як те мiсце називають i справдi ль тi береги
американськi. У старанностi Берингу було не вiдмовити, але, iмовiрно,
вiн устав перед труднейшим вибором: донести до кiнця хрест
першовiдкривача i дослiджувати з такою працею знайдену землю або не
ризикувати експедицiєю й негайно вiдправитися назад iз примарною
надiєю повернутися сюди з третьою експедицiєю … Пiзнi
дослiдники будуть часто докоряти Беринга в нерiшучостi, але великий
життєвий досвiд, за свiдченням того ж Стеллера (який був у досить
натягнутих вiдносинах з командором iз самого початку експедицiï)
довiв, що Беринг був бiльше предусмотрительней всiх своïх офiцерiв
Уже 20 липня, дивлячись на вершину гори Святого Iллi капiтан-командор,
iмовiрно, вирiшив випливати iншоï частини iнструкцiï де
говорилося: Коли паче сподiвання, за яким випадком оглянути й описати в
одне лiто не допустить вам час, про той шлях докладно репортовать, а
самим не дожидая указу, випливати й у закiнчення те приводити в iнше
лiто… I прийнявши це рiшення, вiн був уже непохитний, наказавши
затриматися рiвно настiльки, наскiльки необхiдно для поповнення запасiв
води. Для Росiï Беринг зробив усе, що мiг, вiн не мав права бiльше
ризикувати життям людей. Не мiг витрачати дорогоцiнний час на
картографiчнi дослiдження, пошук мiст європейських i вивчення
побуту аборигенiв
Але, iмовiрно, загальний дух експедицiï виявився настiльки сильний,
що доля була знову прихильною: капiтан-командор був змушений поступитися
напору молодого вченого в його бажаннi дослiджувати землю нововинайдену
й дозволив Стеллеру приєднатися до групи матросiв, якi повиннi
були зiйти на берег для поповнення запасiв води
Натуралiст Стеллер виявився в цейтнотi. I iнакше, чим волею провидiння
це не назвеш — те чого Беринг досяг за 9 рокiв, Стеллер умудрився
зробити за 10 годин
Зробленi ïм спостереження разом з даними штурманiв дозволили
зробити безпомилковий висновок — знайдений берег Америка
Поки команда займалася заготiвлею води Стеллер робив роботу, для
якоï й був породжений на це свiтло — вiн дослiджував
Натрапивши на натоптанную стежку, вiн буквально прожогом кинувся на
пошуки людей. його козак, Що Супроводжував, Фома Лепьохiн намагався його
удержати: Наляжуть ватагою, не вiдбитися. Бач, як зрубано (про вiльховий
прут) . Не iнакше ножем, або сокирою. Давай до своïм. Адже вб'ють
тут, алi в повний вiзьмуть. Пропадемо. На що Стеллер резонно вiдповiв:
Дурень. Тут є люди, ïх треба знайти… Завзятiсть була
частково вознаграждено — вони набрели на кострище аборигенiв i
Стеллер був готовий заприсягти, що це стоянка камчадалов, i якби не
ландшафт i рослиннiсть вiн мiг би все-таки заприсягти. Ще одна загадка
чекала його, коли вiн натрапив на яму, подiбну тим, у яких камчадали
квасили рибу: чотири кроки уздовж, три поперек — у два людських
рости. Але… риб'ячою гнилизною не пахнуло. З ризиком, що ïх
рано або пiзно виявлять, Стеллер спустився в яму — це виявилася
пiдземна комора, у якому стояли берестянi посудини у два лiктi висотою,
набитi копченою лососиною, в iншi — чиста солодка трава, лежали
купи кропиви, зв'язки сосновоï кори, мотузки iз прибережника
незвичайноï мiцностi, стрiли, що перевершували по довжинi
камчатськi (добре оструганние й пофарбованi в чорний колiр) . По
ïхньому приводi Лепьохiн помiтив: Не iнакше татарська або
тунгусская. Вони пройшли ще версти три в надiï зустрiти жителiв,
поки не побачили струмок диму. Але добратися до цього вогню ïм так
i не вдалося — по шляху Стеллер побачив зграю птахiв, породу яких
вiн нiяк не мiг визначити. Тому вiн попросив Лепьохiна пiдстрелити одну
з них. При звуцi пострiлу, з тоï сторони куди стрiляли пролунав
людський крик. Стеллер кинувся туди, але там нiкого не було, хоча трава
була прим'ята, немов там хтось стояв. Iмовiрно, хтось iз мiсцевих увесь
час ïх супроводжував або, у крайньому випадку, натрапив на них тiльки-
що й у здивуваннi спостерiгав незваних гостей. Пострiл налякав його. Цей
пострiл принiс ще два результати — пiдстрелений птах виявився
ранiше невiдомiй науцi i ïï першовiдкривачевi з'явився вiн-
Георг Стеллер, а також на звук цього пострiлу прийшов матрос,
вiдправлений на ïхнi пошуки — пора було вертатися… Але
за цей короткий час вiн встиг зiбрати 160 видiв мiсцевих рослин , взяти
зразки домашнього начиння, ознайомитися з покинутими житлами Уже
наступного дня на iншому островi Алеутськоï гряди експедицiя
натрапила на американських iндiанцiв
Дорога назад, як i припускав Беринг, був важким. Тумани й шторми
утрудняли рух судiв. Закiнчувалися вода й провiант. Цинга переводила
людей. 4 листопада експедицiя натрапила на невiдому землю. 7 листопада
Беринг наказав висаджуватися. Тодi нiхто не мiг припустити, що вони
перебувають у декiлькох днях шляху вiд Камчатки. Наступило лихолiття
зимiвлi. 8 грудня 1741 року керiвник експедицiï капiтан-командор
Витус Ионассен Беринг помер. Командування перейшло до лейтенанта С.
Вакселю. Люди втрачали сили. З 76 чоловiк, що висадилися на острiв,
вижили 45. Усi, хто мiг триматися на ногах, полювали на морських тварин
i птахiв, змiцнювали землянки, що обсипають,
З рапорту лейтенанта С. Вакселя з Адмiралтейств-Колегiю про плавання з
В. Берингом до берегiв Америки. 1742,15 листопада
Острiв цей, на якому ми з командою зимували… длиною близько 130
верст, поперек верст 10. Житла на ньому никакова нi, але й знакiв до
того, що бували на ньому коли люди, не перебували… Пiд час
перебування нашу на цьому островi жили досить пребiдно, понеже житла
нашi були в ямах, виритих на пiску й покритi вiтрилами. I в збираннi
дров мали надзвичайний тягар, тому що примушенi були дрова шукати й
збирати по березi морському й носити на плечах своïх лямками верст
по 10 i 12
… Одержимi були жестокою цинготною хворобою… Ïжа наше
було чрез цю зиму через брак провiанту, можна ж сказати, саме бiднiй i
великотрудне, до тому ж i натурi людськiй противне, тому що примушенi
були ходити по березi морському й отлучатца вiд житла свого верст по 20
i по 30 i старатца про те, щоб убити собi на ïжу яка звiра, а саме
бобра, сивуча або нерпу… яких убивши, чрез таку дальнiсть нашивали
на собi… А пiд час весняне, як вуж тi звiрi вiд страху себе
набагато вiд нас видалили, тодi харчувалися морськими котами, якi на час
весняне припливають на той острiв… промишляли корiв морських, якi
чималого корпуси, тому що в однiй коровi м'ясо буде не менше 200 пудiв
Серед них були росiяни, датчани, шведи, нiмцi — i всi вони
боролися за те, щоб гiдно завершити експедицiю. Георг Стеллер i тут
знайшов собi заняття по душi — за час перебування на островi, що
згодом получили iм'я Беринга, вiн описав 220 видiв рослин, спостерiгав
морських котикiв, сивучей. Його величезною заслугою з'явився опис
морськоï корови тварини iз загону сирен, згодом повнiстю
винищеноï й оставшейся тiльки в описi Стеллера. Переживши важку
зиму, екiпаж iз залишкiв розбитого штормом “Святого апостола Петра
” побудував маленьке суденце, на якому 26 серпня 1742 року й
повернувся в Петропавловскую гавань. На цьому друга Камчатська
експедицiя була завершена
В 1743 роцi сенат призупинив роботу Другоï Камчатськоï
експедицiï. Пiдсумки обох експедицiй були значнi: вiдкритий
американський берег, обстежена протока мiж Азiєю й Америкою,
вивчалися Курильськi острови, узбережжя Америки, Алеутськi острови,
уточнювалися подання про Охотське море, Камчатку, Японiï
Список використаноï лiтератури
В. Д. Сергєєв, Сторiнки iсторiï Камчатки , Петропавловськ-
Камчатський, Далекосхiдне книжкове видання, камчатське вiддiлення, 1992
р., 191 з Мартиненко, Подорож у краïну Уйкоаль , Петропавловськ-
Камчатський, Далекосхiдне книжкове видання, камчатське вiддiлення, 1987
р., 135 з
