Зображення борцiв за народну волю в поемах П. Грабовського

Екзаменацiйнi твори по украïнськiй лiтературi. Для мене, i не
тiльки для мене, П. Грабовський ототожнюється з iдеальним образом
людини, поета, чий героïчний (чистий образ) i величний талант
назавжди залишається прикладом людського достоïнства,
щиросердечноï краси, шляхетностi й величi. 38 рокiв життя
подарувала йому доля, i 20 з них — це переслiдування, в'язницi,
етапи й посилання. Ще з юнацького рокiв у нього з'являється
бажання пiти на мучення за народ, це була якась непереборна потреба
серця. Тематика поем Грабовського була пов'язана з необхiднiстю боротися
проти того порядку, що обумовив бiднiсть, горе, знедоленiсть мiльйонiв
Поеми Надiя, До суспiльства, Думка тюремна, Уночi — художнi
свiдчення глибокоï переконаностi поета в справедливостi
визвольноï боротьби, розгорнутоï кращими синами народу. У
поезiï Грабовського виспiвується борець, який не можуть
згорнути з вибраного шляху нiякi мучення й переслiдування. Начебто
перегукуючись зi словом мулярiв Франко, якi знають, що щастя, за яке
вони ведуть боротьбу, одержать тiльки ïхнi нащадки, Грабовський у
вiршi Думка тюремна пише:

• …в'язень отстрадает, Але настане легкий час. I добрим словом згадує Нащадок вiльний мертвих нас!. Яка свiтла й непохитна вiра в майбутнє живе в серце героя Грабовського, у серце самого поета! Все це писалося в часи, коли i в минулому могили, i спереду — хрести, коли, по вираженню поета, як те досить потрiбно сили, свiтлу вiру понести. Необхiдно було знайти в собi сили, волю, щоб стати сильнiше ворога — i тодi за часом прокльону, мучень, кайданiв i кровi — прийде бажане панство волi.

Упевненiстю у торжествi панства волi пронизана поема Не раз ми ходили в дорогу. Письменник майстерно вiдбиває суспiльний настрiй, художньо узагальнює його, переконливо розкриває вiру борцiв у справедливiсть. Образ борця за народну волю в Грабовського не має конкретно-iндивiдуальних рис. Письменник прагне до створення узагальненого образа. Це здебiльшого вiрш-заклик або вiрш-роздум, де розкриваються труднощi борцiв за народну волю й вказуються шляхи до подолання зневiри. Мужнiй, стiйкий характер борця за народну волю зображений у вiршi Теперiшнi героï.
Теперiшнi героï це узагальнений образ борцiв, якi безстрашно
йшли за народ в iм'я майбутнього. Теперiшнi героï не бояться
мучень, страждань, ïхня справа нiколи не загине. Продовженням теми
зображення борцiв за народну волю є поема Уперед. Тiльки вперед i
вперед! Так звучать рядка одного з найкращих вiршiв П.Грабовського. Це
заклик до сучасникiв звiльнитися вiд рабського страху, одностайно
виступити проти хижих порядкiв, проти зла. Автор призиває до
боротьби з темними силами реакцiï тих, хто не хоче вмирати, трупом
гнилим живучи, пiд владою катiв-бузувiрiв, призиває до бою
святому, до скинення й знищення самодержавства. Оптимiзмом, глибокою
вiрою в перемогу народу пронизаний цей добуток. Це є бойовий
заклик борцiв за народну волю. Життя — неминуча боротьба. У кожнiй
строфi вiрша вiдчувається цей заклик i глибока вiра в те, що
побачать убогi Украïни — дiти майбутнє славне,
майбутнє прекрасне! Прийдешнє поколiння оцiнить по заслугах
нелегку ïхню боротьбу: Уперед проти зла однодумно! Розрослася
ворожа юрба. Не думаємо прожити без смутку, Тому що життя —
неминуча боротьба. Революцiйним пафосом пронизаний вiрш П.Грабовського
Надiя, що ввiйшло в збiрник Пролiсок. Як i поема Уперед, цей добуток
належить до перiоду життя поета в посиланнi. Проголошуючи вiру в
перемогу народу, поет звертається до своïх сучасникiв зi
словом надiï. Цим словом i починається вiрш Надiя: Не зiтхай
так безнадiйно, Скорботних вуст не замикай, Рук не складай, З бойовища
не тiкай. Заклик не тiкати з бойовища вселяв людям вiру в перемогу
свiтла над тьмою й надихал ïх на боротьбу. Головним чином у вiршi
Надiя є народ, що вiзьме владу у своï руки, саме через образ
народу проводиться поетом зображення борцiв за волю. Поет вiрить, що
його закличне слово розбудить народ. Вiн вiзьме владу у своï руки,
i прийде царство волi.
Про страждаюче життя i героïчнiй боротьбi засланцiв розповiдають
поеми На пам'ять, У далечiнь, ДО Н. К. З, якi присвяченi товаришевi по
посиланню П. А. Грабовського — Надiï Костянтинiвнi Сигиде.
Про життя засланцiв розповiдають цi поеми. Хоча зустрiч Грабовського iз
Сигидой була короткочасноï, але залишила глибокий слiд в обох на
все життя. Ïï поет називає щирою, рiдний, святий. Смерть
Сигиди була ударом для поета. Вона викликає в нього не тiльки тугу
й сльози, а й ненависть, почуття мести, змiцнює сили для боротьби:
Пом'януть твiй образ бездольци закованi, Перлинами сльози колись
заблищать!. Так пише поет у вiршi У далечiнь. Трагiчна й героïчна
смерть Н. Сигиди затверджувала життя. Грабовський це пiдкреслює у
вiршi ДО Н. К. З: Неволя живоï душi не вб'є. У цьому циклi
поет показує конкретних борцiв за волю, якi часто гинули, але
ïхня справа жила й кликала прийдешнi поколiння вперед, до кращого
майбутнього. Схилимося ж у пошанi перед пам'яттю про Павла Грабовському,
що в умовах страшного лихолiття смiло йшов шляхом боротьби за свiтле
майбутнє людини-трудiвника, що своïм мужнiм голосом призивав
до боротьби сотнi й тисячi нових борцiв, якого нiщо в життi не змогло
поставити на колiна.