Iзраïль

Держава в Захiднiй Азiï, на схiдному узбережжi Середземного моря.
Територiя — 14,1тис. кв. км. (у границях певних рiшенням ГА ООН в
1947 р. ; без 6,7 тис. кв. км., захоплених Iзраïлем пiд час арабсько-
iзраïльськоï вiйни 1948-1949гг.) . Населення(1986) —
4,33 млн., з них євреïв 3,6 млн., арабiв — понад 0,7
млн. Державна мова — iврит, державна релiгiя — iудейська.
Обмивається Средиземним i червоним морем. Граничить iз Саудiвською
Аравiєю, Сирiєю, Єгиптом, Iраком, Йорданiєю.
Головний економiчний i культурний центр — Тель-Авiв (327 тис.
жит.) . В 1950 р., всупереч резолюцiï ООН (1947 р.) ,
iзраïльськi влади оголосили Єрусалим столицею держави й
перевели бiльшiсть урядових закладiв у зайняту Iзраïлем пiд час
вiйни 1948-49 гг. захiдну частину мiста. Поверхня Iзраïлю головним
чином плоськогiр'я. Клiмат в основному субтропiчний. Середня температура
сiчня вiд 6 до 18 гр., липня — серпня вiд 24 до 36 гр. Опадiв вiд
100 до 800 мм. На територiï Iзраïлю перебуває частина
плину рiки Йордан i частина Мертвого моря. Рослиннiсть — маквис i
фригана. Поверхня Iзраïлю головним чином плоськогiр'я. На Пiвднi
— напiвпустеля й пустеля..
У результатi Iзраïльськоï агресiï в 1967 р. була
анексована схiдна частина Єрусалима. В 1980 р. iзраïльський
парламент проголосив Єрусалим неподiльною столицею
Iзраïлю. Рада Безпеки ООН оголосив це рiшення Iзраïлю
недiйсним i зажадав його ськасування.
Iзраïль утворений 14.5 1948 р. вiдповiдно до рiшення ГА ООН вiд
29.11 1947 р. про ськасування англiйського мандата на Палестину й про
створення на ïï територiï 2-х незалежних держав
єврейського й арабського. До влади в Iзраïлевi прийшла велика
сiонiстська буржуазiя. Уряд Iзраïлю став проводити полiтиковi
експансiонiзму, шовiнiзму, сполучника з iмперiалiзмом, особливо США.
Арабська держава на територiï Палестини створено не було, а
Iзраïль у результатi воєн окупував всю вiдведену для
арабськоï держави територiю.
Протягом усього iснування Iзраïль проводить агресивну,
експансiонiстську полiтику у вiдношеннi сусiднiх арабських держав. В
1956 роцi вiн брав участь разом з Англiєю й Францiєю в
агресiï проти Єгипту потерпiлу невдачу. У червнi 1967 року
Iзраïль зробив Агресiю проти Єгипту, Сирiï,
Йорданiï, проiгнорувавши резолюцiю Ради Безпеки ООН вiд 22
листопада 1967 року про полiтичне врегулювання близькосхiдноï кризи
й окупувавши територiю загальною площею понад 68 тис. кв. км..
Анексiонiстська полiтика iзраïльських правлячих кiл привела в
жовтнi 1973 року до нового спалаху воєнних дiй на Близькому Сходi,
мiж Iзраïлем, Єгиптом i Сирiєю в ходi яких Iзраïль
удержавши бiльшу частину окупованих територiй, понiс бiльшi втрати в
живiй силi й технiку.
Однак уряд Iзраïлю не вiдмовилося вiд своєï полiтики
з позицiï сили. За пiдтримкою й широкою допомогою
iмперiалiстичних держав, у першу чергу США, воно завзято саботує
всi зусилля, спрямованi на справедливе всеосяжне врегулювання
близькосхiдного конфлiкту, на виконання вiдповiдних резолюцiй Ради
Безпеки й ГА ООН. Сепаратна угода, укладена в Кемп-Девиде, а також так
званий iзраïльсько-єгипетський мирний договiр 1979 року
привели в обмiн на вивiд iзраïльських вiйськ з територiï
Синая(завершений у квiтнi 1982 року) до подальшого закрiплення
окупацiï Захiдного берега рiки Йордан i сектори Газа, до
нарощування американськоï вiйськовоï присутностi на Близькому
Сходi. Опираючись на цi угоди, Iзраïль рiзко пiдсилив агресивнi
дiï проти арабських народiв, про що свiдчили рiшення
iзраïльського парламенту про анексiю Голландських висот, посилене
будiвництво iзраïльських поселень на Захiдному березi рiки Йордан i
в секторi Газа, iншi антиарабськi акцiï. Все це а також пiдписання
30.11 1981 р. американо-iзраïльськоï угоди про стратегiчне
спiвробiтництво, що оформили вiйськово-полiтичний сполучник 2
краïн, небезпечно загострило обстановку на Близькому Сходi. У
червнi 1982 р. Iзраïль розв'язав агресiю проти Лiвану, поставивши
своєю метою знищити Палестинський рух опору, змусити арабiв
пiдкоритися планам Iзраïлю. Однак завдяки активному опору
палестинцiв, лiванських патрiотiв i стiйкостi Сирiï,
пiдтримуваноï СРСР агресорам не вдалося досягти своєï
мети.
Лiванська авантюра загострила в Iзраïлевi фiнансово-економiчне
положення, привела до росту антивоєнних настроïв i в
остаточному пiдсумку до урядовоï кризи й проведення дострокових
парламентських виборiв у липнi 1984 року. Оськiльки жоден з основних
полiтичних блокiв Iзраïлю не одержав достатньоï пiдтримки
виборцiв для створення свого уряду, ïхнi лiдери пiшли на компромiс
i сформували 13.9 1984 р. уряд нацiональноï єдностi.
Половину строку повноважень (2 роки з 4) його очолював лiдер Партiï
працi Iзраïлю Ш. Перес, що представляє Маарах. У
жовтнi 1986 р. його перемiнив И. Шамир, що представляє
Ликуд.
Iзраïль республiка. Законодавча влада належить —
однопалатному парламенту кнесету (120 депутатiв, що обираються на 4
роки) , виконавча — уряду на чолi iз прем'єр-мiнiстром.
Глава держави — президент, що обирається кнесетом на 5
рокiв. У краïнi iснує широкий спектр полiтичних партiй i
органiзацiй вiд украй правих, фашистських, до лiвацьких. Провiдною
партiєю блоку Маарах є Партiя працi Iзраïлю(МАИ)
— найбiльша буржуазно-нацiоналiстична сiонiстська партiя соцiал-
демократичноï користi. Лiдери МАИ очолювали всi уряди Iзраïлю
до 1977 р. Ядро блоку Ликуд, що перебував у влади в 1977-84 гг. i
виражающего iнтереси великоï Iзраïльськоï буржуазiï,
становить украй права екстремiстська сiонiстська партiя Херут,
створена в 1948 роцi на базi пiдпiльноï терористичноï
органiзацiï Иргун цваи леуми.
Основна партiя, що вiдбиває iнтереси працюючi краïни, як
євреïв, так i арабiв, Комунiстична партiя Iзраïлю(КПИ) .
Є спадкоємицею Соцiалiстичноï робочоï партiï
Палестини, створеноï в 1919 р. Послiдовно вiдстоює принципи
пролетарського iнтернацiоналiзму, бореться за полiтичну й економiчну
незалежнiсть краïни вiд iмперiалiстичних держав, проти
експансiонiстськоï полiтики правлячих кiл, за всеосяжне справедливе
врегулювання близькосхiдного конфлiкту, за створення незалежноï
палестинськоï держави поряд з Iзраïлем, за об'єднання
всiх сил, що виступають за розвиток по шляху миру, демократiï й
соцiального прогресу. КПИ є провiдною силою Демократичного фронту
за мир i рiвноправнiсть, представленоï в кнесетi 4 депутатами.
Генеральний секретар ЦК КПИ — Меир Вильнер. Друкованi органи
— газети Зо гадерех i Аль-Иттихад.
Профспiлкове об'єднання Гистадрут (Загальна федерацiя працi)
поєднує переважну бiльшiсть робiтникiв, селян, службовцiв,
осiб вiльних професiй, домогосподарок, а також дрiбних виробникiв, що не
експлуатують чужу працю. Є власником або спiввласником багатьох
промислових, торговельних, будiвельних, транспортних, банкiвських, i
страхових компанiй. Перебуває пiд впливом Партiï працi
Iзраïлю. Керiвництво Гистадрута проводить соглашательную полiтиковi
на шкоду iнтересам трудящих.
Економiка
Iзраïль iндустрiально-аграрна краïна. Iз сировинних ресурсiв
має у своєму розпорядженнi лише хiмiчнi солi Мертвого моря й
фосфатами. Для сiльського господарства використовується лише 1/5
частина територiï, бiльша частина оброблюваних площ у власностi
держави й сiонiстських колонiзацiйних трестiв. Основну частку експорту
займають цитрусовi (щорiчний збiр — 1, 8-2 млн. тонн) ,
консервованi фрукти, обробленi алмази. Розвинено овочiвництво,
садiвництво, квiтництво, а також птахiвництво. Основнi галузi
промисловостi: харчова, легка, алмазообрабативающая, нафтопереробна,
хiмiчна. Що одержали в останнiй час розвиток електротехнiчна,
електронна, i машинобудiвнi галузi працюють переважно на вiйськовi
потреби. Головнi порти: Хайфа на Середземне море, Ейлат на Червоному.
Головнi зовнiшньоторговельнi партнери: краïни Загального
ринку i США.
Внаслiдок постiйного уливання капiталу через границю (понад 50 млрд.
долари з 1948 р.) в Iзраïлевi протягом досить тривалого часу
пiдтримувалися вiдносно високi темпи економiчного розвитку. Однак все
бiльша залежнiсть вiд iноземного капiталу, що не припиняється
мiлiтаризацiя економiки, колосальнi витрати на вiйськовi цiлi (у бюджетi
1984/1985 року близько 25 вiдсоткiв) i колонiзацiю окупованих територiй,
що збiльшуються з кожним роком виплати по колишнiх позиках поставили
краïну на грань економiчного краху. В 1984 роцi дефiцит платiжного
балансу — без облiку прямого вiйськового iмпорту — зрiс до
5,3 млрд. доларiв, а iнфляцiя в 1985 р. досягла 185 вiдсоткiв. Зовнiшнiй
борг краïни ськлав в 1985 р. 31 млрд. дол. (1978 р. — 11
млрд.) .
Грошова одиниця — новий шекель (iз сiчня 1986 року) , рiвний 1000
шекелей (до 1980 р. iзраïльський фунт) . 1,5 нових шекеля = 1 дiл.
(1986) .
Культура