З iсторiï створення трагедiï Фауст

Ґете працював над Фаустом 60 рокiв. Уперше думка про написання
трагедiï з'явилася наприкiнцi 60-х рокiв XVIII ст., коли авторовi
було 23-24 роки, а закiнчив вiн цей твiр на початку 30-х рокiв XIX ст.
Протягом усього життя поет уперто збирав для Фауста кожен пророчий натяк
iсторiï. Майже всi бурхливi генiï, як називали письменникiв
Бурi й натиску, написали свого Фауста, та неперевершеним лишився Фауст
Ґете .
Фауст найвизначнiше творiння Ґете, найвеличнiше явище
свiтовоï поезiï, бо в ньому з великою художньою майстернiстю
змальовано не якийсь певний життєвий конфлiкт, а послiдовний
ланцюг глибоких конфлiктiв, що сталися упродовж одного життя. Трагедiя,
яка суперечила традицiйним канонам драматургiï, стала новим словом
в iсторiï драматичного мистецтва.
Тема, жанровi та художнi особливостi трагедiï Фауст
Тема Фауста роздуми над iсторiєю людського суспiльства, метою
соцiального буття людства i окремоï людини, над загальним ходом
iсторiï. Такий грандiозний задум вплинув i на жанровi особливостi
твору. За формою Фауст написаний для сцени, за обсягом нi.
Жанр Фауста визначити важко, бо в ньому спiвiснують ознаки рiзних
жанрiв: Пролог на небi має риси середньовiчноï мiстерiï;
сцену появи Фауста в кiмнатi Маргарити написано як лiричний етюд;
стосунки Мефiстофеля i Марти змальовано в стилi нiмецького шванка (жанр
мiськоï середньовiчноï лiтератури сатирично-дидактичного
характеру); Авербахiв склеп, де розважається веселе товариство, i
вiдьмина кухня вiдверто комiчнi й реально-побутовi сцени; останнi
хвилини життя Маргарити в сценi у в'язницi зображено засобами
трагедiï. Трагедiєю назвав свiй твiр i автор,
лiтературознавцi ж визначають Фауста як драматичну поему або як фiлософсько-
лiричну трагедiю. Проблемним залишається й питання про стиль
Фауста. У сучаснiй лiтературознавчiй науцi вважається, що стиль
цього твору не пiддається чiткому визначенню. Не можна
Беззастережно стверджувати, що трагедiя Ґете створена за законами
класицизму, романтизму чи реалiзму. ïï вiдзначає
художнiй унiверсалiзм, бо твiр має рiзнi стильовi елементи: перша
частина Фауста, де зображено мiкросвiт, написана загалом у реалiстичнiй
манерi, у другiй частинi автор вдається до романтичноï,
умовноï форми, широко використовуючи алегоричнi та символiчнi
засоби зображення.
Композицiя трагедiï порушує класицистичний канон трьох
єдностей. Ґете використав у нiй свiй улюблений принцип
вiльноï композицiï, коли твiр нагадує ланцюг
самостiйних, замкнених у собi елементiв. Трагедiя починається
трьома прологами. Перша ïï частина складається з 25
сцен, друга має чiткiшу зовнiшню структуру складається з
п'яти дiй. Час, протягом якого вiдбуваються подiï трагедiï,
3000 рокiв, вiд Троянськоï вiйни до XVI столiття. До того ж перша
частина має багато рис сучасного авторовi життя, а у другiй
подiï розгортаються на великому просторi протягом кiлькох столiть.
Про життя головного героя розповiдається в двох часових планах
ретроспективно i в теперiшньому часi. Побутовi сцени поєднуються з
фантастичними та iсторичними, а епохи вiльно заступають одна одну.
Особливiстю трагедiï є ïï композицiйнi паралелi. У
Фа-устi немає жодноï картини, до якоï автор не знайшов
би прототипу в легендах чи у власнiй бiографiï. Лiтературними
джерелами Фауста вважають давньоєгипетський епiчний дiалог
Суперечка розчарованого зi своєю душею (ХХП-ХХI ст. дон.
Є.), Бiблiю, Старий Завiт, Книгу Iова (Уст. до н. е.), Повiсть про
доктора Фауста, знаменитого чаклуна i чорнокнижника, про його договiр iз
дияволом, його пригоди й дiяння, про заслужену кару йому, запозичена
головним чином iз його паперiв (1587) та легенди про Симона-мага, якi
викладено в Новому Завiтi (Дiяння апостолiв, розд. 8), в апокрифiчних
дiяннях Петра i Павла, у давньохристиянському романi Клементина (IIст.
н. е.).
Традицiйно детально розглядається середньовiчна легенда Про
доктора Фауста, бо майже всi зображенi в нiй подiï i постатi
є у Фаустi Ґете. Досить часто також проводять паралелi мiж
трагедiєю та особистим життям Ґете. Прикмети особистого
знаходять уже в Пролозi в театрi, iсторiю Маргарити пов'язують iз
Фрiдерiкою Брiон (саме iм'я Маргарита Ґрет.