Взаимоотношение людини й революцiйноï епохи в романi Доктор Живаго

Головний герой роману Юрiй Живаго лiкар i поет, мабуть, поет навiть
бiльше, нiж лiкар. Для Пастернаку поет це вiчностi заручник у часу в
полонi, тобто погляд Юрiя Живаго на iсторичнi подiï це погляд з
погляду вiчностi. Вiн може помилятися, прийняти тимчасове за вiчне. У
жовтнi сiмнадцятого року Юрiй приймає революцiю з ентузiазмом,
називаючи ïï чудовою хiрургiєю. Але пiсля того як його
вночi заарештовують червоноармiйцi, прийнявши за шпигуна, а потiм
допитує вiйськком Стрельников, Юрiй говорить: Я був
настроєний дуже революцiйно, а тепер думаю, що насильственностью
нiчого не вiзьмеш. Юрiй Живаго виходить iз гри, вiдмовляється вiд
медицини й про лiкарську спецiальнiсть умовчує, не приймає
сторону жодного з ворогуючих таборiв, щоб бути духовно незалежною
людиною, щоб пiд тиском будь-яких обставин залишатися самим собою, не
вiдступитися вiд iменi. Провiвши в полонi в партизанiв бiльше року, Юрiй
прямо говорить командировi: Коли я чую про переробку життя я втрачаю
владу над собою й вдаюся у вiдчай вiчно себе переробляє й
перетворює, вона сама куди вище наших з вами тупоумних теорiй. Цим
Юрiй показує, що саме життя повинна вирiшити iсторичну суперечку
про тiм хто правий, а хто немає.
Б. Л. Пастернак написав роман Доктор Живаго у прозi, але вiн талановитий
поет i не мiг не вилити свою душу на сторiнках роману бiльше близьким
серцю способом у вiршах. Книга вiршiв Юрiя Живаго, видiлена в окрему
главу, зовсiм органiчна основному тексту роману. Вона його частина, а не
вiршована вставка. У цих вiршах Юрiй Живаго говорить про свiй час i про
себе це його духовна бiографiя. Вiдкривається книга вiршiв темою
майбутнiх страждань i свiдомiстю ïхньоï неминучостi, а
закiнчується темою добровiльного ïхнього прийняття й
спокутноï жертви. У вiршi Гефсиманский сад словами Iсуса Христа,
зверненими до апостола Петровi: Суперечка не можна вирiшити залiзом.
Вклади свiй меч на мiсце, людина, Юрiй говорить, що встановити iстину,
дозволити iсторичну суперечку за допомогою зброï не можна. Такi
люди, як Б. Л. Пастернак, приклад мужностi для нас, опальний, гнаний,
недрукува, вiн залишився людиною з великоï букви