Проблема народонаселення

Проблеми народонаселення, тобто населення Землi, збiльшуються з кожним роком. Цим схвильованi всi люди, яким не однаково, у якому станi перебуває й буде перебувати планета, на якiй живуть вони й будуть жити ïхнi дiти. Тому фахiвцями всього миру — екологами, соцiологами, психологами, антропологами — проводиться велика кiлькiсть дослiджень, що стосуються проблем народонаселення планети, i вiд результатiв можна жахнутися.
До подiбного роду проблемам можна вiднести рiст чисельностi населення, рiст у геометричнiй прогресiï. Населення Землi буде збiльшуватися за умови перевищення темпiв смертностi темпами народжуваностi. У цей час всi саме так i вiдбувається. Щорiчний прирiст населення, що коливається вiд 1 до 3%, може здатися невеликим, але такi експонентнi показники означають величезне збiльшення чисельностi за столiтнiй перiод. Наприклад, при коефiцiєнтi щорiчного приросту в 3%, через 100 рокiв чисельнiсть населення зросте на 922%.
Вплив експонентного росту населення на його чисельнiсть набагато значнiше в тих краïнах, де проживає бiльше людей. Наприклад, Китай i Iндiя, населення яких становить 37% вiд чисельностi всього населення планети, в абсолютних цифрах обганяють бiльшiсть краïн.
Ще одна проблема — це те, що в основному рiст населення йде за рахунок краïн, що розвиваються, що створює навантаження на природнi й фiнансовi ресурси, утрудняючи пiдйом рiвня життя. До того ж, населення цих краïн випробовує недолiк продовольства вже зараз, а що буде, коли чисельнiсть зросте у два рази, важко вгадати. Але в цiлому рiст чисельностi населення й у що розвиваються, i в економiчно розвинених краïнах приведе до деградацiï й виснаження ресурсiв.
Тривогу викликає й вiкова структура населення, що показує вiдсоток населення або число жителiв обох пiдлог, що перебувають у кожному певному вiцi. Розрiзняють три вiковi категорiï: допродуктивная (0 — 14 рокiв) , продуктивна (15 — 44 роки) i постпродуктивная (старше 45 рокiв) . Якщо розглянути дiаграму вiкових структур для краïн зi швидким, повiльним i нульовим коефiцiєнтом приросту населення, то можна зрозумiти, що в краïнах, що розвиваються, зi швидким коефiцiєнтом приросту населення висока частка дiтей до 15 рокiв у порiвняннi iз часток людей похилого вiку старше 65 рокiв. I навпроти, в економiчно розвинених краïнах з невеликим або навiть нульовим коефiцiєнтом приросту населення частка дiтей дуже мала, тодi як частка людей у вiцi понад 65 досить велика.
Економiчно розвиненi держави, що досягли нульового рiвня приросту населення, мають майже рiвне число жителiв у кожнiй вiковiй категорiï. Тодi як будь-яка краïна з кiлькiстю жителiв у вiцi до 15 рокiв має потужний iмпульс збiльшення чисельностi населення за умови, що не вiдбувається швидкого росту коефiцiєнта смертностi. Число рождающихся постiйно збiльшується, навiть якщо жiнка має всього однiєï дитини. Це вiдбувається тому, що кiлькiсть жiнок, здатних мати дiтей, стає все бiльшим у мiру досягнення дiвчинами репродуктивного вiку. Населення держави з бiльшим числом людей у вiцi до 15 рокiв продовжує збiльшуватися протягом приблизно 60 — 70 рокiв. Це спостерiгається й пiсля того, як сумарний коефiцiєнт фертильности жiнок даноï краïни знижується до рiвня простого вiдтворення й навiть нижче. Значення такого серйозного фактора триваючого приросту населення в краïнах, що розвиваються, може бути знижено тiльки завдяки термiновим програма по ськороченню народжуваностi або за рахунок катастрофiчного пiдйому коефiцiєнта смертностi.
На пiдставi цих даних можна укласти, що рiшення проблеми бурхливого росту народонаселення на Землi криється в контролi над народжуванiстю, i навiть якщо програми, метою яких буде знизити коефiцiєнт народжуваностi, будуть розробленi, успiшно впровадженi й будуть успiшно виконувати своï функцiï, те й у цьому випадку в населення Землi буду бiльшi проблеми зi старим населенням. У цьому випадку буде вiдбуватися сильне старiння населення (у вiдсотковому вiдношеннi старе населення Землi буде становити усе бiльше й бiльше вiд загального числа жителiв планети) за рахунок того, що нове молодого населення народжується мало (при дотриманнi полiтики впливу на чисельнiсть населення) , тодi як iнша частина жителiв буде пiдходити до постпродуктивному перiоду свого життя. Це явище спричинить поява нових проблем. Важкий економiчний тягар ляже на молоде населення планети, що буде змушено прогодовувати велику кiлькiсть людей лiтнього вiку, що буде дуже ськладно, адже працювати пенсiонери не будуть. Пенсiонери, яких буде дуже багато, зможуть використовувати полiтичний тиськ на працюючих членiв суспiльства й змусити ïх бiльше заробляти й платити бiльше високi податки на пенсiйне забезпечення. Хоча в той же час знизиться конкуренцiя на робочому ринку. Дефiцит робочих рук пiдвищить рiвень заробiтноï плати. Хоча люди без утворення будуть зазнавати економiчних труднощiв. Розумiння цього факту, у свою чергу, змусить молодих людей всерйоз подумати про утворення, i в такий спосiб зросте кiлькiсть утвореного населення, що завжди добре для будь-якоï держави. Разом iз цим ськоротиться й народжуванiсть, тому що серед факторiв, що впливають на коефiцiєнт народжуваностi, перебуває й рiвень освiченостi (i чим вище цей рiвень, тим нижче коефiцiєнт народжуваностi) .
У цей час реальним шляхом рiшення проблеми перенаселення планети бачиться регулювання чисельностi населення. Уряду бiльшостi краïн, що розвиваються, прагнуть знизити народжуванiсть за допомогою сполучення економiчного розвитку й планування сiм'ï. У мiру iндустрiалiзацiï краïни спостерiгається перехiд вiд швидкого росту населення до бiльше повiльного нульового приросту або навiть до ськорочення чисельностi населення. Однак без швидкого й стiйкого економiчного розвитку багато краïн, що розвиваються, будуть не в змозi здiйснити демографiчний перехiд. Програми планування сiм'ï припуськають створення спецiальних консультацiй i медичних служб, що допомагають дружинам вирiшити, ськiльки й коли мати дiтей. Вони з'явилися найважливiшим фактором зниження народжуваностi в густонаселеному Китаï й Iндонезiï й у рядi краïн, що розвиваються, населення яких не настiльки численне. Але планування сiм'ï виявилося не настiльки ефективно в Iндiï й у деяких iнших краïнах, що розвиваються, у тому числi й у краïнах Африки й Латинськоï Америки.
Експерти пропонують пiдвищити роль економiчних пiльг i штрафiв для зниження народжуваностi, розширити права й можливостi одержання жiнками роботи, а також пiдвищити рiвень ïхнього утворення.
Ефективнiсть програм планування сiм'ï в першу чергу залежить вiд забезпечення сiмейних пар iнформацiєю про рiзнi способи контролю народжуваностi, або попереджуючу вагiтнiсть, або переривають ïï перед родами. До чотирьох найпоширенiших способiв запобiгання вагiтностi ставляться стерилiзацiя, внутрiматковi протизаплiднi засоби, оральние контрацептиви й презервативи. Протизаплiднi iн'єкцiï й гормональнi имплантатори також застосовуються в рядi краïн. Одним з найпоширенiших методiв контролю народжуваностi є легальнi й нелегальнi аборти. У бiльшостi краïн аборти дозволенi протягом перших трьох мiсяцiв вагiтностi.
Ще одна помiтна проблема в рядi проблем, пов'язаних з народонаселенням, — це урбанiзацiя й рiст мiст. У всiх станах миру рiст мiського населення триває. Ростуть також i темпи росту мiст. Це особливо характерно для краïн, що розвиваються, що є вiдбиттям високих темпiв природного приросту населення й швидкий внутренней мiграцiï iз сiльськоï мiсцевостi в мiста. У результатi багато мiст краïн, що розвиваються, перенаселенi людьми, що живуть у злидарських умовах нетрiв. Мiста є центрами економiчного розвитку, зосередження населення й культури. Але разом з тим у них концентруються твердi вiдходи, вiдзначаються високi рiвнi шуму, забруднення повiтря й води, стреси й високий вiдсоток захворюваностi. Мiськi системи — нестiйкi. Вони залежать вiд зовнiшнiх екосистем, що поставляють ïм воду, продовольство, енергiю й iншi ресурси й поглинаючi деякi мiськi вiдходи, що нагромадилися.
Широке використання автомобiлiв є причиною великоï кiлькостi людей, вимагає видiлення значних площ пiд дороги й автостоянки, приведе до забруднення й енергетично неефективному використанню землi.
У бiльшостi мiст використовується планування землекористування з метою знайти оптимальний варiант використання кожного клаптика землi. Завданням сучасного людства стосовно до екологiï мiст є екологiчне планування землекористування для перетворення мiст у бiльше стiйкi, прийнятного й приємнi для життя мiсця.
Так виглядають основнi проблеми народонаселення на теперiшньому етапi розвитку нашоï цивiлiзацiï на Землi. Вони вимагають рiшення, i як можна бiльше швидкого, iнакше наше життя може стати набагато гiрше. Але, найбiльше iмовiрно, що при рiшеннi цих проблем, перед людством з'являться новi. I це буде повторюватися доти, поки ми не вирiшимо основну проблему (i саму ськладну) — проблему кiлькостi населення, що Земля може винести. Тодi як уже зараз планета задихається, i людство разом з нею, те що буде далi при росту населення в геометричнiй прогресiï, ськазати важко. I краще не думати про це. Краще думати про те, як вирiшити iснуючi проблеми, чим вираховувати, що ж трапиться, якщо все пустити на самоплив.