Образ крилатоï людини в художнiй лiтературi
Упродовж дорослого життя сьогоднiшнiм юнакам та дiвчатам доведеться визначитись з вибором: як жити? ким бути? Твори , якi ми з вами вивчали (Г. Гарсiа Маркеса, Максима Горького, Ф.Кафки), багатьох з вас вразили, зацiкавили, спонукали до роздумiв. Можливо, декому допомогли знайти вiдповiдi на поставленi питання. Украïнський поет В.Симоненко висловив свою думку так:Люди рiзнi мiж нас бувають
Симпатичнi, гарнi, чуднi.
Днi за днями, бува, куняють.
А живуть лиш у мрiях та снi.
Може, це i не дуже грiшно
Не для всiх же доступна даль,
Тiльки чомусь в очах ïх смiшно
Заплелися журба i жаль. I життя мовби ïх не било. I дрiма в них чимало сили, Але ïм тiльки сняться крила, Наяву вони зовсiм без крил. Тож якi вони, цi “крилатi люди”?
Людей споконвiку цiкавило питання: “Чому люди не лiтають? Чому люди не лiтають, як птахи?”. Цi слова ми i взяли як ключове питання до теми .(Озвучення слайду). В казках, мiфах є достатньо багато героïв, якi мають крила, якi вмiють лiтати або прагнуть злетiти. Це Дедал та Iкар, Нiка, Гермес героï грецьких мiфiв. Дюймовочка, казкова героïня, у якоï з'являються крила, коли вона стає щасливою. Найбiльш вiдомим, на нашу думку, є Iкар, який не просто хотiв лiтати в небi, а, незважаючи на засторогу батька, на небезпеку, таки пiднявся до сонця. Це прагнення польоту можна визначити словами сучасноï пiснi:
Я свободен, словно птица в небесах!
Я свободен, я забыл, что значит страх. Я свободен, с диким ветром наравне,
Я летаю наяву, а не во сне.
Тема “крилатостi” цiкавить багатьох прозаïкiв рiзних епох i краïн. (Озвучення слайду).Образ “крилатоï людини” має рiзнi значення, iнодi протилежнi. Наприклад, у Максима Горького: “О, если б в небо хоть раз подняться!” i “Летай иль ползай конец известен”. УЛ. Толстого “крилата людина” ангел бачить людей люблячими, а у Гарсiа Маркеса навпаки, людям “несила жити в пеклi, повному ангелiв”. Грегор Замза Ф.Кафки так i не змiг розкрити своïх крил, якi сховалися пiд панциром на спинi.
Найбiльше нам сподобався твiр, який ми прочитали самостiйно: Р.Бредберi “Дядечко Ейнар”. ( Iнтернет допомiг, але обговорення ми спецiально не читали, щоб мати свою думку). У письменника, як ми зрозумiли, людина “вiльно лiтає”, коли любить, коли вiльна, коли приносить щастя iншим, вiрить у себе тодi i сама щаслива. Цю тему ми ще будемо обговорювати. Але висновок такий: крила це символ духовностi, багатства думки, емоцiйного пiднесення, впевненостi та незалежностi.
Крила потрiбнi лиш тим, хто лiтає.
Подумай, як живуть люди, що вони роблять, де вони'?
Затримайся i помiркуй, чому?
Однi ходять пiшки, iншi лiтають.
Деякi опускають руки.
…Для чого ми живемо?
Дехто ходить пiшки, а хтось лiтає…
Цi слова Гарнера, думаю, якнайкраще пiдбивають пiдсумок сказаному.
