Найвидатнiшi здобутки епохи Просвiтництва

Просвiтництвом вважають етап розвитку європейськоï культури кiнця XVII початку XIX столiття. Рацiоналiзм, розум, наука цi три поняття виходять на перший план. Основою iдеологiï Просвiтництва стає вiра в людину. Вiсiмнадцяте столiття це час великих надiй людини на себе та своï можливостi, час вiри в людський розум i високе призначення людини. На початку цього столiття в Європi не було романiв ïх не iснувало в нашому, сучасному розумiннi цього слова. Широко були популярними рицарськi романи з фантастикою, незвичайними пригодами. Цей жанр генiально висмiяв Сервантес у своєму Дон Кiхотi.
Пiзнiше з'являються так званi романи-звiти Данiеля Дефо та Джонатана Свiфта це твори про вигаданi й не зовсiм вигаданi подорожi. Саме з цих письменникiв i розпочалася просвiтницька робота: письменники хотiли вкласти в своï книги якомога бiльше iнформацiï про свiт довкола людей, дати ïм уявлення про iншi краïни й континенти.
Звичайно, не можна не згадати таких вiдомих людей, як Вольтер, Дiдро, Руссо… Цiле розмаïття жанрiв вiд науковоï енциклопедiï до роману виховання з'являється в цей перiод. Вольтер у зв'язку з цим сказав: Усi жанри гарнi, крiм нудного.
Просвiтителi були переконанi, що здорову фантазiю, уяву, почуття необхiдно формувати. I саме на таку шляхетну справу були спрямованi думки письменникiв. Так, Руссо напише свiй роман-трактат Емiль, або ж Про виховання, Вольтер створює твори у виглядi щоденникiв, мемуарiв. Письменникiв цiкавить сама людина, ïï психологiя, ïï фiзичнi можливостi, природнi нахили та взаємодiя усього цього людського суб'єктиву з життям у суспiльствi. Письменником першоï величини цього перiоду є Вольтер. Саме про нього сказав Вiктор Гюго, що це не людина, це ЕПОХА. Вольтер i дотепер має славу видатного вченого, фiлософа, поета. Що можна знайти у Фiлософських листах Вольтера? Принципи фiлософiï, якi й тепер є актуальними: терпимiсть, право на вiльне висловлення власноï думки. А як щодо релiгiï? Це також була гаряча тема. Виявляється, просвiтителi, зокрема Вольтер, не вiдкидали iснування Бога, але вiдкидали вплив Бога на долю людини. Людина мала користуватися власним розумом, а не покладатися на фатум чи волю Божу, бо iнакше довелося б визнати, що вiд людини нiчого не залежить, усе в руках Божих. Нi! стверджували просвiтителi. Людина має бути активною, мислячою iстотою та власними руками будувати долю. Хоча в Простаковi Вольтер усе ж таки показав Геркулеса, якого пiдкорила собi цивiлiзацiя. Здоровий глузд природноï людини не змiг перемогти таких досягнень цивiлiзацiï, як безчестя, блюзнiрство, лицемiрство.
Розум сформував людину, але в життi нею керує почуття, твердив Жан Жак Руссо. Що ж важливiше розум чи почуття? Про це сперечалися видатнi уми епохи. Чудовою вiдповiддю на запитання Що таке Просвiтництво? є слова Канта: Просвiтництво це вихiд людини з неповнолiтнього вiку. До певного часу людина знаходиться пiд впливом своïх вихователiв, вчителiв. Але приходить час i вона має стати самостiйною та надалi вiльно й публiчно користуватися власним розумом. Правда, для цього ïй доведеться поборотися з двома ворогами: лiнощами та боягузтвом. До чого ж, зрештою, приводить людину свобода слова, розвиток уяви й розуму? Правильно. До революцiï. Адже вiльний вияв думок дає можливiсть розвивати себе, прагнути досконалостi в усьому, i людина не хоче жити по-старому, вона, прагне нового, кращого. Виникає iсторичний конфлiкт революцiя. Просвiтителi хотiли достукатися до людськоï свiдомостi та розтлумачити, що розумом можна вирiшити всi конфлiкти. Але енергiя мас була вивiльнена та часто ставала некерованою, тому призводила до насильницьких методiв змiни соцiального устрою. Ґете й Шiллер iлюзорно мрiяли, що суспiльство можна переробити за допомогою мистецтва… Iдея прекрасна, але на практицi не реалiзувалася.
На завершення хотiлося б звернутися до епохального твору Вольфганга Ґете Фауст . Це найвеличнiший твiр свiтовоï лiтератури про значення людини та сенс ïï iснування на землi. У людини завжди були своï особливостi вона часто нйадоволена тим, що має, завжди прагне iдеалу. I Фауст готовий закласти душу, аби ще раз пройти життєвим шляхом. До чого це призводить? Чи знайдений iдеал? Чи можна досягти щастя, не приносячи комусь нещастя? Багато запитань поставлено фiлософом перед людством, i вiдповiдi на них людина шукає вже не одне тисячолiття. У Фаустi закладений цiлий комплекс полiтичних, соцiальних, теософських, фiлософських проблем. У цьому творi авторовi вдалося показати i змiну iсторичних формацiй на землi, i модель свiту.
Велике значення мала епоха Просвiтництва для розвитку людства, для його самопiзнання. Просвiтителi наблизилися до iнтересiв людини, поставили ïï в центр Всесвiту.