Мотив недовiри до миру в повiстях Дж. Крюса

Украй показовий для лiтератури мотив недовiри до миру дорослих,
живучих по несправедливим, недитячим законах. Звiдси бунт маленькоï
Довбнi-Яги Пройслера, бунт Эмиля i його друзiв i хлопчика iз
сiрниковоï коробки Кестнера. Тi ж мотиви ми зустрiнемо в Дж. Крюса,
П. Хертлинга. У цьому антагонiзмi до миру дорослих (за рiдкiсними
винятками, якi завжди зображуються письменниками саме як виключення.
Наприклад, батьки в бiографiчнiй книзi Кестнера, прадiд у книзi Крюса
Мiй прадiд, героï i я i iн. У дитячiй лiтературi знаходять
висвiтлення тi складнi соцiальнi проблеми сучасностi, якi не завжди
одержують пряме вираження в добутках, але iснують у пiдтекстi, добре
зрозумiлому дитинi, що живе в цьому свiтi
Книги Крюса завжди сучаснi: i коли вони описують реальнiсть, як у
названих книгах або у вiдомiй повiстi Антон i Кнопка (1931), i коли
подiï неймовiрнi (35 Травня, 1931; Зачарований телефон, 1931;
Лiтаючий клас, 1933, або Хлопчик iз сiрниковоï коробки (росiйський
переклад 1966). Творчiсть Крюса з'явилося незаперечним доказом
необхiдностi й плодотворностi звертання до класичноï спадщини. У
його книгах ми без працi виявимо й тонкий логизм романтичноï казки
Гофмана, i своєрiдний очний реалiзм Гауфа.
Дж. Крюс — перший дитячий письменник НIМЕЧЧИНИ, що з такою
надзвичайною гостротою вiдчув необхiднiсть розповiсти дiтям про самi
складнi проблеми часу й iсторiï Нiмеччини, нiчого не приховуючи, не
зм'якшуючи, не боячись бути незрозумiлим. Завдання стояло важка, i Крюс
звертається як до досвiду свiтовоï лiтератури минулого, так i
до найсучаснiших лiтературних шукань, формам, стилiстицi. Крюс не
стiльки прагне придумати щось нове, скiльки виявляє його в самiм
життi сучасноï маленькоï людини, що легко сприймає як
древню легенду, казку — народний або романтичну, так i сугубо
сучасний комiкс i детектив, наïвний речитатив древньоï
колисковоï й сучасний ритм джазу, романтиковi вiдкриттiв
першопрохiдникiв науки й сучасну технiку, з'єднуючи в собi
природну наïвнiсть дитини й досвiд сучасноï людини в
найгострiших соцiальних проблемах, як би по-детски вiн ïх не
перетолковивал.
Ще одна якiсть вiдрiзняє Крюса вiд його попередникiв. I
Пройслеру, i Кестнеру властивi тонка iронiя, м'який гумор. Дж. Крюс
бiльше рiзнобiчний i в цьому планi. У його творчостi ми виявимо не
тiльки всю палiтру iронiï й гумору, але й сатировi — сатировi
тверд, сувору, котра нагадає Гофмана, але Гофмана не автора
дитячих казок, а писавшего для дорослих з усiєю нещаднiстю його
сатиричного гротеску, сатири Г. Гейне, Г. Манна. Сатира Крюса завжди
остросоциальна.
У повiстi про Тiма Талерi Джеймс Крюс використає добре вiдомий у
нiмецькiй лiтературi й багато разiв оброблений рiзними письменниками
мотив про продаж людиною заради грошей свого я. В А. Шамиссо — це
була тiнь героя, у В. Гауфа — серце (Холодне серце), у Т. Манна
— життя (Доктор Фаустус). Варiант Крюса особливо трагичен, його
герой — дитина й сирота. Вступаючи в угоду iз силами зла,
попередники1 Тiма хоча й не до кiнця, але знали, на що й в iм'я чого
йдуть. Тiм своєï долi не вибирає, весь лад життя, у
якiй вiн iснує, штовхає його на цей учинок. Сила зла в Крюса
зображена з навмисною вiдвертiстю, як чорт виступає сучасний
дiлок, оснащений повним набором сучасних технiчних чудес i фантастичним
багатством. Крюс допускає дещицю чортовиння тiльки лише для
казковоï,; вiрогiдностi, створюючи свого роду сучасну
фантасмагорiю. Разом з тим письменник не знiмає провини й зi свого
маленького героя. Шлях усвiдомлення своєï провини й боротьби
за повернення людського достоïнства в Тiма настiльки ж довгий, як i
в його попередникiв. Письменник не боïться сюжетних ускладнень,
уводить цiлий ряд другорядних героïв, що дублюють практично його
головного персонажа, що персонiфiкує зло,- риса, щоб
продемонструвати реальну складнiсть реальноï боротьби з нелюдськими
силами буржуазного миру. Як i в Кестнера, у Крюса перемагають дружба й
солiдарнiсть простих людей, але саме тут письменник не приховує
казковостi подiбноï ситуацiï в реальному свiтi Дивно рiзань
контраст фарб, до яких прибiгає Крюс у своïй книзi. Автор
лiричний, м'який, навiть сентиментальний у зображеннi Тiма i його
друзiв. Твердими, гротескними, безжиттєвими фарбами виписаний мир
сучасних буржуазних дiлкiв, нарочито пiдкреслять ïхнiй автоматизм,
бездуховнiсть, нелюдськiсть
Книга Мiй прадiд, героï i я в iдейному змiстi надзвичайно важлива
й для самого Крюса, i для дитячоï лiтератури НIМЕЧЧИНИ в цiлому.
Нiхто з дитячих письменникiв НIМЕЧЧИНИ не намагався з такою широтою
поставити проблему свiтогляду й моральностi сучасного поколiння дiтей.
Лжеромантика й лжегероизм були досить безвiдмовним i добре налагодженим
механiзмом, за допомогою якого протягом бiльше двох сторiч вiдбувалося
формування свiтогляду багатьох поколiнь у Нiмеччинi в дусi шовiнiзму й
расизму
Крюс знаходить удалу форму викладу цих зовсiм не простих для дитячого
сприйняття проблем. У книзi скомпонована й серiя новел, i вiршi. Сатира,
гротеск i лiрика, психологiзм i документальнiсть вiдрiзняють цю
своєрiдну книгу, жанр якоï не укладається нi в якi
канони
Сюжетний план оповiдання — лiричне оповiдання про острiв
Гельголанде, батькiвщинi письменника, його самобутнiх людях, мудрих i
безжурних, всупереч всiм труднощам життя. Невибагливе зовнi
побутописання несе бiльше iдейне навантаження. Взаємини головних
героïв: старого (прадiда) i малого (правнука) — це сама
iсторiя , що з'являється в природнiй дiалектицi досвiду минулого й
пiзнання сьогодення. Перегортаючи разом з героями сторiнки iсторiï
людства, юнi Читачi вчаться сувороï, безсторонньоï, але
нескiнченноï мудростi уособленням якоï є в книзi образ
Прадiда, безкомпромiсного суддi iсторiï, гуманний досвiд якоï
вiн доносить до правнука й сучасного поколiння
На цю образно-емоцiйну лiнiю оповiдання накладений i троï план,
що вимагає вiдомого знання iсторiï й культури. У бесiдах
героïв, ïх творчостi розкривається рiзне в рiзнi часи
розумiння героя й героïчного, що прямо впливає на життя
людини. Процес збагнення iстини вiдбувається на очах. Читач разом
з героями напружено шукає вiдповiдь, розглядає варiанти,
робить висновки. Крюс не боïться прямоï повчальностi
наприкiнцi кожноï глави, тому що вона виявляється результатом
спiльних шукань i знахiдок, породжених не тiльки духовною єднiстю
героïв, але й читачiв. Кожна iстина, перш нiж знайти форму
колективного висновку, багаторазово варiюється в склада старим i
малим вiршах, в iмпровiзацiях на задану тему