ЛИТВА: географiя й економiка

  Литва — до 1991 р. входила до ськладу Сполучника РСР як
Литовська Радянська Соцiалiстична Республiка. З 1991 р. —
незалежна держава.
Географiчний опис
Литва перебуває в пiвнiчно-захiднiй частинi
Схiдноєвропейськоï рiвнини й у соєю захiдноï
частини обмивається Балтiйським морем у районi Куржського затоки й
упадання рiки Нiман. З пiвдня й пiвденно-сходу Литва граничить iз
Бiлорусiєю по р. Нiман i далi по адмiнiстративних границях (724
км) , що залишилася iз часiв СРСР. На заходi й пiвденно-заходi
стикається з Республiкою Польща (110 км) i Калiнiнградською
областю Росiйськоï Федерацiï (303 км) . На пiвночi загальна
границя з Латвiєю становить 610 км. Територiя Литви займає
площу в 65,2 тис. км2 — 0.3% вiд всiєï територiï
колишнього СРСР.
Ландшафт
Литва розташована на лiсисто-болотистiй рiвнинi, висота над рiвнем моря
не перевищує 200 м. Нинiшнiй рельєф сформувався близько 10
тис. рокiв тому пiд впливом глобального зледенiння. Льодовик, рухаючись
iз пiвночi, згладив нерiвностi рельєфу й принiс iз собою велика
кiлькiсть моренових каменiв — обкачаних гранiтних валунiв
дiаметром вiд декiлькох сантиметрiв до 2-3 метрiв. На заходi, бiля
узбережжя Балтiйського моря, переважає низинна заболочена рiвнина.
На сходi й пiвденно-сходi — всхолмье з перепадом висот до 100
— 150 м, ськладене iз суглинкiв. На правом бережу Нiману часто
зустрiчаються виходи вапнякiв i сланцiв, що утворять береговi стрiмчаки
висотою 50-75 м.
У Литвi видiлено 9 типiв внутрiшньозональних ландшафтiв, основними з
яких є:

Глинистi рiвнини — займають найбiльший простiр. Внутрiшньозональний ландшафт дiлиться на двi групи: Мореннi рiвнини. Являють собою рiвну поверхню, найчастiше покриту моренним суглинком, що мiстить до 50% глини. Крiм того, моренний суглинок мiстить пiсок i Алеврит (пухкi осадовi породи) . У моренному суглинку дрiбнi частки змiшанi з бiльшими зернами й валунами. Приледниково-Озернi рiвнини. Утворилися на низинних дiлянках моренних рiвнин, якi тривалий час були покритi поталими льодовиковими водами, що займали площа в кiлька квадратних кiлометрiв. Пiщанi рiвнини — найчастiше спостерiгаються в зонi змiшаних лiсiв. Горбкувато-мореннi височини. Займають близько 18% територiï Литви, в основному на сходi й пiвденно-сходi республiки. Приморськi рiвнини. Це невеликi простори, що примикають безпосередньо до узбережжя Балтiйського моря. Вiдмiнною рисою цього типу рiвнин є те, що пiсок, що намивається хвилями, вiдкладався нерiвномiрно. У деякому вiддаленнi вiд берега паралельно узбережжю в результатi дiï постiйно, що дмуть вiтрiв, з боку моря сформувався горбкуватий рельєф Приморських дюн — пiщаних гряд висотою 10-20 м, що поростили в основному хвойними лiсами. Рiчковi долини — пересiвають всi iншi типи ландшафтiв. Для них характернi яськраво вираженi тераси.

Клiмат
Клiмат Литви визначається близьким розташуванням Балтiйського
моря. Клiмат м'який, узимку температура звичайно не опуськається
нижче мiнус 10 З. Однак у силу високоï вологостi для жителiв
внутрiшнiх областей Євразiï зима там переноситься важко. Лiто
нежарке, середня температура липня + 18-20 З. Опадiв випадає в
середньому 600-680 мм у рiк, що приблизно на 50% перевищує середнi
показники по Схiдноєвропейськiй рiвнинi.
Зима триває iз грудня по лютий, снiг лежить не бiльше трьох
мiсяцiв. Лiтня температура встановлюється звичайно в другiй
половинi травня й тримається до кiнця серпня. Весна й осiнь
характеризуються затяжними дощами.
Рiки й водойми
На територiï Литви переважають невеликi рiки, що є правими
припливами самоï великоï рiки — Нiману. Рiчний стiк
становить 26 км3 у рiк, з них 21 км3 — стiк Нiману. Дно рiк
звичайно замулено або покрито пiськом з невеликою домiшкою торф'яного
мулу.
Нiман є самою великою рiкою Литви. Його довжина — 937 км, з
яких бiльше половини граничить iз територiєю республiки. Басейн
Нiману займає близько 70% територiï.
Дзеркало озер займає близько 1.5% територiï Литви, однак
великих озер немає. Найглибшим озером є оз. Таурагнас
(глибина 60 м) . Найбiльше озеро Литви — оз. Друкшяй
(дзеркало 45 км2) Серед озер переважають озера льодовикового перiоду,
ложi яких сформувалося в результатi впливу льодовика. Послеледниковие
озера нечисленнi й досить крейди. Також є озера морського
походження.
Практично iзольованою морською водоймою є Куршський
Затока, вiддiлена вiд Балтiйського моря вузькоï (0.4 —
4 км) смужкою суши — Куршськой Косою. Його обсяг
— близько 6 км3. Затока з'єднується з морем
Клайпедським протокою, ширина якого 600-680 м. Оськiльки в цю
затоку впадає р. Нiман, солонiсть води в ньому невисока.
Болота на початку столiття займали близько 6% територiï Литви.
Найбiльш болотистим мiсцем була дельта Нiману — вони займали
приблизно 25% ïï площi. У цей час бiльше половини заболочених
територiй осушене й перетворено в луги й пасовища.
Рослинний покрив i тваринний мир Литва перебуває в зонi хвойних
i змiшаних лiсiв, якi займають 28% територiï республiки. Сосновi
лiси становлять 38% всiєï зайнятий лiсом площi.
Широколиственние лiсу iснують тiльки на невеликих дiлянках родючих
ґрунтiв в областях м'якого морського клiмату.
Лiси розподiленi нерiвномiрно. На пiщаних рiвнинах вони займають 70%
площi, а на слабко дренированних вододiлах глинистих рiвнин — до
50%. Бiльшi лiси часто називають термiном гиря по назвах прилеглих
населених пунктiв, наприклад, Дайнавос-Гиря. Площi 15 лiсових масивiв
займають близько 100 км2.
У всiх великих лiсах водяться лось, дикий кабан, руда лисиця, козуля,
заєць. Iнодi зустрiчається рись. Через високу щiльнiсть
населення в республiцi в цей час дикi тварини збереглися в основному в
Нацiональному парку Литви й в 174 заказниках, якi розташованi у всiх
великих лiсових масивах. З метою природоохоронних мiр у цей час
органiзованi 3 заповiдники.
Населення й трудовi ресурси
У Литвi проживає понад 3.5 млн. чоловiк. 66% населення зосереджено
в мiстах, що обумовлено розвитком промисловостi. Найбiльшi мiста:
Вiльнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас i Панявежис. У республiцi є
велика кiлькiсть невеликих мiст i селищ мiського типу з населенням не
бiльше 50 тис. чоловiк.
Середня щiльнiсть населення становить 55 чоловiк на км2. Щiльнiсть
сiльського населення майже в 3 рази менше. Найбiльш заселеними є
пiвдень i захiд республiки.
80% населення — литовцi. Близько 9% — росiян, 8% —
полякiв, iншi представленi вихiдцями з iнших народiв (бiлоруси,
євреï, цигани, латишi й iн.) . Чисельнiсть населення
збiльшується повiльно, тому що природнi прирiст населення
невеликий — 5 чоловiк на 1000 жителiв. У цей час рiст чисельностi
населення знижений через мiграцiю в Росiю й республiки СНД. Середня
литовська сiм'я ськладається з 3 чоловiк. Це пов'язане iз
традицiйно високим рiвнем життя.
Працездатне населення республiки становить приблизно 52%. Через широке
впровадження автоматизацiï й механiзацiï на
пiдприємствах останнiм часом вiдбувається мiжгалузевий
перерозподiл працiвникiв на користь невиробничоï сфери (у
ïï галузях зайняте близько 25% працюючих) .
Економiка
Основу промисловостi Литви становлять 580 пiдприємств. Основу
iндустрiального розвитку республiки становлять промисловi
об'єднання в областi енергетики, машинобудування й металообробки,
а також хiмiï. У Литвi виробляється весь спектр будiвельних
матерiалiв (цемент, шифер, гравiй, цегла й т. д.) . Оськiльки значна
територiя республiки зайнята лiсовими масивами, добре розвинена лiсова й
деревообробна промисловiсть.
Близько 2/3 промисловоï продукцiï виробляється в п'яти
найбiльших мiстах, перерахованих вище.
Енергетика й паливна промисловостi
Енергетичнi ресурси Литви невеликi; великих рiк нi, тому на частку ГЕС
доводиться лише мала частина вироблення електроенергiï. Бiльша
частина вироблюваноï електроенергiï доводиться на ТЕС. Майже
все паливо (в основному мазут i природний газ) увозиться з-за кордону,
тому що своïх родовищ нафти й газу в Литвi немає. Також як
паливо використовується торф, що добувається в республiцi.
Машинобудування й металообробка
На територiï Литви перебуває 130 пiдприємств
цiєï галузi. Машинобудування є спецiалiзованим; тут
виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби
електротехнiчноï, електронноï, радiоелектронноï
промисловостi. Електротехнiчна промисловiсть спецiалiзується на
виробництвi електродвигунiв малоï й середньоï потужностi.
Великим верстатобудiвним пiдприємством є завод Жальгерис
;основнi центри верстатобудування — Вiльнюс i Каунас. Вiльнюський
завод свердлiв є одним з найбiльших пiдприємств цього
профiлю в Європi. Також розвинене машинобудування й
суднобудування.
Хiмiчна промисловiсть
Основнi напрямки розвитку хiмiчноï промисловостi —
виробництво мiнеральних добрив для сiльського господарства, хiмiчного
волокна для легкоï промисловостi, пластмас для машинобудування.
Центрами виробництва мiнеральних добрив є мiста Кедайаняй i
Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сiрчану кислоту, фосфорну
кислоту й iн.
На основi хiмiчноï промисловостi розвивається фармацевтична
промисловiсть, що спецiалiзується на виробництвi рiзних засобiв
для iн'єкцiй.
Харчова промисловiсть
Цю галузь формують близько 120 великих пiдприємств. У республiцi
iснують 8 великих мясоперерабативающих комбiнатiв, що поставляють
продукцiю не тiльки на внутрiшнiй ринок, але й у республiки СНД.
Молочна промисловiсть представлена 5 великими молочними комбiнатами.
Широко вiдомi литовськi сири, якi останнiм часом всi частiше з'являються
в магазинах Моськви й З-Петербурга.
Основнi рибопереробнi пiдприємства перебувають у Клайпедi. Вони
роблять рибнi консерви, копчену й солону рибу, кулiнарнi вироби.
Транспорт
Через невеликi розмiри республiки в останнi роки одержав розвиток
автомобiльний транспорт. Вiн дозволяє здiйснювати доставку за
принципом вiд дверей до дверей . Бiльшу роль тут грають вантажнi
автомобiлi середнього класу (вантажопiдйомнiсть до 5 тонн) . Пасажирськi
перевезення в Литвi виробляються по 498 мiжмiських маршрутах.
Залiзничний транспорт iз недавнього часу здiйснює тiльки транзитнi
перевезення з Росiï в Калiнiнградську область. Активно
використовується залiзнична вiтка, що з'єднує
Пiвнiчний захiд Росiï й краïни Балтiï з Польщею. Загальна
довжина залiзниць не перевищує 2000 км. Окрему бiльшу роль у життi
Литви грає морський транспорт. Литовськi порти обслуговують
потреби не тiльки республiки, але й сусiднiх регiонiв у Росiï й
Бiлорусiï. Найбiльший порт — Клайпеда, усього в Литвi є
близько 40 морських портiв. Транзит через литовськi порти приносить
великий дохiд у бюджет держави.
Сiльське господарство
У сiльському господарствi зайняте близько 20% працездатного населення
республiки. Сiльськогосподарськi вгiддя займають близько 50%
територiï республiки, орнi площi займають близько 40%.
Виробляється мелiорацiя земель, осушення болiт.
Пiд зерновi культури зайнято бiльше половини посiвних площ (близько 1.2
млн га) . Найбiльшi площi вiдведенi пiд ячмiнь. Також вирощують озиму
пшеницю, овес, бобовi. Частина землi вiдведена пiд вирощування льна й
цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всiх районах
Литви. Бiльшi простори займають посiви кормових культур, багаторiчних i
однолiтнiх трав. Пiд суспiльнi сади вiдведене близько 50 тис. га.
Основнi культури — районированние сорти яблунь, вишень i злив.
Основнi напрямки у тваринництвi — молочне ськотарство й беконне
свинарство. Птахiвництво спецiалiзоване й ськонцентроване —
побудовано 5 великих птахофабрик.
Оськiльки значну частину Литви займають озера й штучнi водойми, то
розвиток рибництва одержало широке поширення. Як основнi види розводять
дзеркального коропа, карася, ляща. У рiках i озерах удосталь водяться
прiсноводнi раки, якi у великiй кiлькостi вивозяться в Росiю. У
приморських населених пунктах активно дiють рибальськi кооперативи й
приватнi пiдприємства, орiєнтованi на вилов оселедцi й
кiльки.
Висновок
Литовська Республiка пiсля розпаду Сполучника РСР намагається
знайти своє мiсце в Європейському економiчному
спiвтовариствi, переорiєнтовуючи свою промисловiсть на потреби
Заходу. Однак у силу надзвичайно твердоï конкуренцiï на
захiдному ринку успiхи по просуванню литовських товарiв бiльш нiж
ськромнi. Тому в останнi роки промисловiсть республiки починає усе
активнiше спiвробiтничати зi своïми старими партнерами в рамках екс-
ссср. Всi обiцянки по якнайшвидшiй iнтеграцiï литовськоï
промисловостi в Загальний Ринок до останнього часу так i залишаються
обiцянками.
Небажання Уряду й Парламенту Литви приєднатися до СНД iстотно
уськладнює й без того непросту економiчну обстановку в
краïнi. Великий потiк росiйськомовноï емiграцiï привiв до
того, що значна частина високотехнологичних виробництв, включаючи
Ингалинськую АЕС, перебувають на гранi зупинки. Умiли спрямованi
дiï на пiдйом нацiоналiстичних настроïв литовцiв, якi
з'явилися основною причиною хвилi емiграцiï з республiки, останнiм
часом пiли на спад. Уряд навiть вживає напiвофiцiйних заходiв для
того, щоб запобiгти вiд'ïзду в Росiю висококвалiфiкованих кадрiв.
Однак цi пiвзаходи не є досить ефективними.