Конфлiкт забобонiв у трагедiï Вiльяма Шекспiра Ромео й Джульетта

Вiльям Шекспiр — представник епохи Вiдродження, коли думки й
почуття людини наповнювалися новими iдеями. Але в ту жорстоку епоху
гуманiстичним iдеям Вiдродження не призначено було перемогти, i Шекспiр
з гiркотою вiдчував це.
У своïх п'єсах вiн зображує зiткнення iдеалiв
Вiдродження з дiйснiстю, i фарби цих п'єс стають похмурiше. У
творчостi Шекспiра починає звучати тема загибелi особливо дорогих
йому героïв, що втiлюють свiтлi гуманiстичнi iдеï. Ще древнi
мудрецi затверджували, що мир тримається на любовi, тому що любов
— це основа життя. Людина завжди прагне до кращого, iдеального
миру, освiтленому вiрними й вiдкритими почуттями — любов'ю,
дружбою, розумiнням i спiвчуттям. Такий мир — у безсмертнiй
трагедiï Вiльяма Шекспiра Ромео й Джульетта. Атмосфера жаркого
пiвдня панує в трагедiï, що вiдбувається серед народу,
пiдданого бурхливим страстям, гарячим i безстрашною дiями
Майже всi учасники подiй схильнi дiяти iмпульсивно, пiдкоряючись
миттєво спаленiлим настроям i почуттям. Є в трагедiï
спокiйнi й розумнi люди, але тверезiсть думки й розважливiсть
неспроможнi проти вулканiчних спалахiв як любовi, так i ненавистi. Юнi
закоханi, незважаючи на те що виросли й живуть в обстановцi вiчноï
ворожнечi ïхнiх сiмей, вирiшили одружитися. Вони розумiють, що
ризикують усiм — честю, багатством, благословенням i любов'ю
батькiв, але збираються вiдстоювати свiй вибiр. Старшi Монтекки й
Капулетти вже й самi забули, через що почалася боротьба мiж ïхнiми
сiм'ями, але продовжують фанатично воювати один з одним, i все життя мiста-
держави Верони проходить пiд знаком цiєï боротьби. Чудесна
квiтка юноï любовi, незважаючи на багатовiкову родову ворожнечу,
якимсь дивом вирiс у середовищi, просоченим отрутною злiстю, де будь-
який дрiб'язок служить поводомдля кривавих зiткнень. Любов пiдняла
героïв, змусила ïх усвiдомити абсурднiсть тих причин, по яких
вони не можуть бути разом:
  • …де в нас гнiздяться iмена?
  • Я знищу це помещенье, -
викликує закоханий Ромео. Цiлком справедлива й мудра й мовлення юноï Джульетти, що говорить:
  • Що є Монтекки?
  • Хiба так кличуть Особу й плечi, ноги, груди й руки?
Перешкодою на шляху ïхнього почуття встала приналежнiсть до певних сiмей. Але хiба можуть якiсь безглуздi забобони знищити сьогодення, сильне й искреннее почуття? Iсторiя шекспiрiвських героïв затверджує, що любов вище всiх умовностей i забобонiв. Саме в силi любовi Ромео й Джульетти, у ïхнiй вiдмовi пiдкорятися вимогам батькiв, ослiплених багатовiковою ненавистю, укладений головний конфлiкт п'єси. Там, де з'являється теперiшнє почуття — особливе якщо воно виникає на тлi загальноï незначностi й приземленостi, — там найчастiше обов'язково розiгрується трагедiя
Як сказав Евтушенко: Тому що любов є таку досконалiсть, якiй
заздрить вся недосконалiсть миру й прагне його задушити. Але
суспiльство, засноване на забобонах i стародавнiх пiдвалинах, не в силах
задушити почуття молодих, повних сил i рiшучостi сердець
У цьому нерiвному двобоï Ромео й Джульетта гинуть, але в
ïхнiй любовi, що не побажала миритися з упередженнями, укладена
висока моральна перемога. Трагедiя Ромео й Джульетта є вiдбиттям
основних життєвих позицiй автора. Шекспiр завжди зображував у
своïх добутках прекрасним, пiднесеним, сильних духом людей. Вiн
зображував вiльну людську особистiсть, що не залежить вiд думок
суспiльства, вiд пануючих у ньому пiдвалин i забобонiв. Тому в добутку,
як i в бiльшостi п'єс великого драматурга, щоправда, добро й любов
трiумфують — навiть тодi, коли самi героï гинуть

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися