Каниш Имантаевич Сатпаев

Академiк Каниш Имантаевич Сатпаев — видатний геолог, учений i
великий органiзатор науки, засновник республiканськоï
геологiчноï служби й Академiï наук Казахськоï РСР,
творцем Великого Жезказгана й Iнституту геологiчних наук, що носять нинi
його iм'я. Вiн — перший президент Академiï наук Казахстану й
перший союзний академiк-казах (з 1946р.) . З його iм'ям зв'язана одна iз
самих яськравих сторiнок iсторiï геологiчного вивчення й розкриття
багатств надр Казахстану, органiзацiï широких комплексних
дослiджень, спрямованих на якнайшвидше виявлення родовищ корисних
копалин i розширення мiнерально-сировинноï бази краïни.
Сатпаев народився 12 квiтня 1899 року в сiм'ï казаха-кочiвника в
аулi 4 Баянаульського райони Павлодарськой областi. Учився в аульнiй
школi, потiм у росiйсько-казахському училищi Павлодара й пiсля успiшного
закiнчення Семипалатинськой учительськоï семiнарiï в 1918 роцi
працював учителем природознавства на педагогiчних курсах у
Семипалатинську, а в 1920 роцi призначається народним суддею. На
прохання Сатпаева Семипалатинський ревком в 1921 роцi направляє
його в Томський технологiчний iнститут, де вiн, пiсля блиськуче зданих
прийомних випробувань, стає студентом геологорозвiдувального
вiддiлення гiрського факультету.
Саме в студентськi роки початок формуватися науково-iнженерний свiтогляд
Сатпаева пiд сприятливим впливом сибiрськоï школи геологiв i
особливо його улюбленого вчителя й наставника професора М. А. Усова,
глибокi науковi iдеï й знання якого пiзнiше лягли в основу
всiєï творчоï дiяльностi Сатпаева.
Становленню його багатогранноï особистостi сприяли не тiльки чудовi
педагоги i його великi вчителi, такi як академiки М. А. Вусiв i В. А.
Обручев, перед ним стояли Чокан Валиханов i Абай. Сама духовна атмосфера
того перiоду, пов'язана з великими вiдкриттями людства в галузi науки й
технiки, лiтератури й мистецтва, вигiдно сприяла вихованню й становленню
талановитоï людини. Восени 1926 року, проробивши якийсь час у
Моськвi пiсля завершення навчання, молодий iнженер-геолог Каниш
Имантаевич ïде в Карсакпай. На його частку випало важке завдання
органiзацiï й проведення перших стацiонарних геологорозвiдувальних
робiт на мiдному Жезказганськом i вугiльному Байконурському
месторожденях, що поклали початок планомiрному виявленню запасiв
корисних копалин у всiм Жезказган-Улитауськом районi. У результатi
плiдноï роботи в 1928 роцi Сатпаев прийшов до смiливого й
обґрунтованого висновку про те, що Жезказганський район
являє собою одну з найбагатших провiнцiй мiдi, на користь
якоï в майбутньому, бути може, поступляться пальму першостi не
тiльки родовища Уралу, але i бiльшiсть вiдомих мiдних провiнцiй Америки
. Надиха_ непохитною вiрою у велике майбутнє Жезказгана й, завдяки
наполегливостi й невтомнiй енергiï Сатпаева, керований ïм
молодий колектив геологiв — розвiдникiв працював з величезним
ентузiазмом i, незважаючи на бiльшi труднощi того рокiв, за три роки
зумiв одержати чудовi результати. До кiнця 1931 року в надрах Жезказгана
були виявленi величезнi запаси руд, i вiн мiцно посiв перше мiсце серед
мiдних родовищ колишнього Сполучника. В 1938 роцi було ухвалене рiшення
про проектування й початок будiвництва Жезказганського гiрничо-
металургiйного комбiнату. В 1940 роцi за видатнi досягнення в
геологiчному вивченнi Жезказган-Улитауського району ДО. И. Сатпаев був
нагороджений орденом Ленiна. Молодий гiрський iнженер-геолог Каниш
Сатпаев п'ятнадцять рокiв очолював комплексну геологiчну службу в Жезказган-
Улитауськом районi. Сьогоднiшнiй Великий Жезказган по праву називають
дiтищем академiка Каниша Сатпаева.
Життєвий шлях не завжди був посипаний трояндами, були роки
несправедливих гонiнь, прикростей i негод. Так, у тридцятi роки
троє Сатпаевих були репресованi й загинули. Рiдний брат Сатпаева
Газиз ( 1892-1937) до революцiï вчився в Семипалатинськой
гiмназiï, готувався стати медичним працiвником. Каниш любив i
поважав його, високо цiнував його iнтелект i щиросердечнi якостi.
Жертвою несправедливостi пал i Карим Жаминович Сатпаев ( 1897-1936) . За
свiдченням сучасникiв — утворена, чарiвна людина, талановитий
ськрипаль, органiзатор етнографiчних вечорiв. I третiй — великий
педагог, перший серед казахiв фахiвець iз росiйськоï мови й
лiтератури, природознавству, перший директор Семипалатинськой
семiнарiï й Семипалатинського педагогiчного технiкуму А. З. Сатпаев
( 1881-1938) . Але Каниш Имантаевич завжди був переконаним оптимiстом,
нiколи не втрачав вiри в себе й непохитно боровся за правду.
Восени 1941 року Сатпаев був призначений заступником голови, а через рiк
головою Президiï Казахськоï фiлiï АН СРСР. Серед
найважливiших проблем, вирiшених геологами республiки пiд керiвництвом
Сатпаева у вiйськовi роки, було безперебiйне постачання фронту металом,
вугiллям, нафтою. Значення казахстанськоï допомоги фронту й роль у
цьому Сатпаева були, безумовно, величезними. Зi зрозумiлою гордiстю вiн
не раз говорив: Дев'ять iз десяти куль, що разять гiтлерiвських
окупантiв, вiдливається зi свинцю, добутого в Казахстанi .
Вiйна з фашизмом зажадала перебудови дiяльностi Казахськоï
фiлiï Академiï наук, керiвником якого був Сатпаев. У це
лихолiття з його iнiцiативи наращивается виплавка мiдi на Балхашському
заводi за рахунок залучення в переробку руд Жезказгана, вiн умiло
направляв дiяльнiсть вiтчизняних дослiдникiв i бере активну участь у
роботi з розширення й оптимiзацiï сировинноï бази
металургiйних пiдприємств Рудного Алтаю й Пiвденного Казахстану.
У суворi вiйськовi роки Сатпаев i його соратники зробили теперiшнiй
науковий подвиг, коли ворог захопив єдине дiюче тодi Нiкопольське
марганцеве родовище на Украïнi, перекрив дороги до Чiатури на
Кавказi й уральських танкових заводах виявилися без сировини для
виробництва броньовоï сталi. Так, на початку 1942 року була
отримана шифрована телеграма за пiдписом голови Державного Комiтету
Оборони И. Сталiна, що зобов'язує геологiв термiново знайти
родовище марганцю, що вимагався для випуську броньовоï сталi. У той
же день у Будинок уряду запросили всiх геологiв i вчених, що перебували
в Алма-Атi, дали вiд iменi першого секретаря ЦК завдання — до
ранку наступного дня прийти з готовими реченнями iз цього приводу. Яке ж
був подив повторно тих, що зiбралися фахiвцiв, що мовчазно сидiли в
залi, коли з мiсця пiднявся ïхнiй колега Сатпаев i цiлком
вiдповiдально заявив про те, що потрiбна для фронту ферромарганцевая
руда в достатнiй кiлькостi є в мiстечку Жезди, усього на вiдстанi
45 кiлометрiв вiд станцiï Жезказган. Пiсля недовгоï перевiрки
рудних зразкiв досi невiдомого родовища почалася пiдготовка до видобутку
руд, що не переривалася нi на мiнуту цiлодобово. На будiвельних
майданчиках трудилися тисячi людей, була ськонцентрована рiзноманiтна
технiка. Напруга наростала з кожним днем. Державний комiтет оборони, як
iз фронту бойових дiй, щодня одержував зведення вiд будiвельникiв Жезди.
У результатi вжитих твердих заходiв i героïчних зусиль жезказганцев
через 38 днiв з початку пiдготовчих робiт були вiдвантаженi першi тонни
дорогоцiнноï марганцевоï руди, за три мiсяцi була завершена
будiвля залiзницi, заодно рудника й робочого селища.
1 червня 1946 року була заснована Академiя наук Казахськоï РСР, на
врочистому вiдкриттi якоï Сатпаев був вибраний першим президентом,
залишаючись при цьому й директором Iнституту геологiчних наук. Пiдстава
нацiональноï Академiï наук з'явилася iсторичним актом
великоï полiтичноï важливостi й величезним стрибком у розвитку
науки й культури казахського народу. До цього часу в науковому центрi
республiки вже налiчувалося понад 1500 чоловiк, у тому числi 78 докторiв
i професорiв, близько 200 кандидатiв наук. Одна з видатних заслуг
Сатпаева — це створення казахстанськоï школи геологiв ,
почерк якоï й понинi впевнено переглядає в геологiчнiй науцi
й практицi. За короткий строк цiєю молодою органiзацiєю було
розроблено й передане для впровадження в народне господарство бiльше 200
найцiкавiших робiт, автором i спiвавтором багатьох з яких був К. И.
Сатпаев. Вiдкрився ряд нових академiчних iнститутiв: ядерноï
фiзики, математики й механiки, гiдрогеологiï й гiдрофiзики,
хiмiï нафти й природних солей в Атирау, хiмiко-металургiйний у
Карагандi, Алтайський гiрничо-металургiйний в Усть-Каменогорську,
iхтiологiï й рибному господарствi в Балхашi, експериментальнiй
бiологiï, економiки, фiлософiï й права, лiтератури й
мистецтва, мовознавства й iншi. Будучи президентом Академiï наук,
Сатпаев одночасно з науково-органiзацiйною дiяльнiстю проводив активну
державну й суспiльну роботу: неодноразово обирався делегатом
Верховноï Ради СРСР iз 1946 по 1964 року й Верховноï Ради
Казахськоï РСР iз 1947 по 1959 року. З 1962 по 1964 рiк вiн обiймав
посаду заступника Голови Ради Сполучника Верховноï Ради СРСР
шостого ськликання. Бiльше двох десяткiв разiв нагороджувався урядовими
нагородами, у тому числi чотирма орденами Ленiна. Каниш Имантаевич був
членом багатьох державних комiтетiв i комiсiй, редакцiйних колегiй
наукових журналiв, полiтичних i наукових суспiльств. Чимало сил i
енергiï вiддавав становленню й розвитку мiжнародних зв'язкiв
Академiï наук Казахстану, змiцненню й поглибленню спiвробiтництва
вчених з колегами з Росiï, Украïни, Узбекистану, Грузiï,
Киргизiï, Таджикистану й iнших республiк. Сатпаев дуже багато
писав. Його перу належать понад 800 друкованi працi, опублiкованих на
росiйськiй, казахськiй, китайськiй, арабськiй, англiйськiй i iншiй
мовах.
Увесь свiт визнав яськравi працi першого казахського iнженера-геолога,
пов'язанi з вiдкриттям Жезказганського родовища, розвитком
металогенiï — роздiлi геологiï, що дослiджує
регiональнi умови формування й закономiрностi розмiщення рудних родовищ,
пов'язаних з основними етапами геологiчноï iсторiï. I,
нарештi, зi створенням першоï у свiтi металлогеничеськой
прогнозноï карти Центрального Казахстану. Як першого академiка
Казан РСР i члена Президiï АН СРСР iз числа вчених Сходу, першого
президента АН Казахстану iм'я цього чудового вченого й мислителя,
великого державного дiяча при життi було оточено ореолом справжньоï
слави й визнання. Сатпаев, за словами академiка В. М. Келдиша, був одним
iз провiдних геологiв-теоретикiв, найбiльшим органiзатором науки й
геологiчноï служби, очолював казахстанську школу геологiв. Завдяки
безустанним працям Сатпаева i його послiдовникiв геологiв, у надрах
Казахстану вiдкритi практично всi елементи перiодичноï системи
Менделєєва. Професiя розвiдника пiдземних надр придбала
ключове значення для пiдйому економiки й розвитку продуктивних сил
краïни.
Сатпаев був великим i одночасно простою, доступною, ськромною людиною.
Природа надiлила його красномовством, високим на зрiст, шляхетною
поставою, великою головою (розмiр шапки — 62-ой) . Вiн видiлявся в
будь-якiй юрбi, його зауважували завжди першим i запам'ятовували. Був,
наприклад, такий випадок в Англiï, в 1947 роцi, коли Казахський
учений вiдвiдав цю краïну в ськладi радянських парламентарiïв.
Пiд час неофiцiйного прийому У. Черчiлль, екс-прем'єр-мiнiстр
Великобританiï, задав йому жартiвливе питання: чиВсi казахи такi,
богатирського додавання, рослi, як ви? — Про нi, пан Черчiлль,
серед казахiв я самий маленький, мiй народ вище мене! — вiдповiв
академiк Сатпаев. Заслужено багато рокiв учений був у центрi
загальноï уваги. Вiн неодноразово обирався депутатом у Верховнi
Ради краïни й республiки, удостоювався високих нагород. Тiльки лише
орденом Ленiна вiн був нагороджений четирежди! Йому присуджувалися
Ленiнська й Державна премiï, вiн обирався дiйсним членом союзним i
Казахськоï АН, почесним академiком Таджицькоï АН, членом
багатьох суспiльних органiзацiй Сполучника й миру.
Великий росiйський поет Сергiй Єсенiн ськазав: Вiч-на-вiч особи
не побачити — велике бачиться на вiдстанi. Так i ми, мабуть,
тiльки зараз усвiдомлюємо й по достоïнству оцiнюємо
величезний внесок Каниша Имантаевича в дослiдження багатств природних
комор на всiй територiï Казахстану. Сатпаев помер 31 сiчня 1964
року в моськовськiй лiкарнi у вiцi 65 рокiв. Матерiальним втiленням його
багатогранноï дiяльностi стали не тiльки Великий Жезказган i Жезди,
але й найбiльшi гiрничо-металургiйнi комплекси Центрального Казахстану,
сходу й пiвдня республiки, йому належить особлива заслуга в розробцi
нафтових i газових родовищ заходу. Сьогоднi iм'я видатного вченого,
органiзатора науки й практики, чарiвну людину й чуйного наставника,
справжнього патрiота свого народу Каниша Имантаевича носять мала планета
Сатпаев у зоряному свiтi, мiсто в Карагандинськiй областi, воно ввiчнено
в назвах мiнералу, квiтiв, льодовика й гiрськоï вершини, вулиць,
пiдприємств i установ Казахстану, дiє Мiжнародний фонд
Сатпаева, заснованi премiя й стипендiя його iм'я. Недавно бiля Казнту,
що носить його iм'я, був вiдкритий пам'ятник. ЮНЕСЬКО включила
святкування 100 лiтнього ювiлею академiка в календар пам'ятних i
ювiлейних дат, якi проводяться пiд егiдою й при участi цiєï
впливовоï мiжнародноï органiзацiï з питань утворення,
науки й культури. Список лiтератури
Збiрник статей Мир Сатпаева/ Укладачi: Каменев Е. А. i iн.
— Алмати: Шартарап З, 1999 — 304ст.
Статтi:
С. Ж. Даукеев Видатний геолог i вчений (стор. 12-20) ; М.
Батирбеков З когорти славних (стор. 273-275) ; М. Сарсеке Сiм
великих здiйснень академiка Сатпаева (стор. 168-177) ; Н. А.
Назарбаєв Великий син землi казахськоï (стор. 2-8) .