Який змiст назви поеми А. А. Блоку Дванадцять?

Олександр Олександрович Блок, своєю поезiєю воспевавший
патрiотичнi почуття й настроï, що створив восхитительнейший образ
Прекрасноï Дами, що одержав грандiозне визнання при життi й
голосний успiх, що мав, у представниць слабкоï пiдлоги, якi подовгу
бродили пiд вiкнами будинку, де жив поет, у мрiях роздобути хоча б один
його автограф, належав до школи вiтчизняного символiзму. Всi його вiршi
були просоченi метафiзичним сприйняттям об'єктивноï
реальностi, завдяки чому здобували незмiнний блоковский вiдтiнок життя в
безжиттєвому. Блок надiляв здатнiстю вiдчувати, сприймати
навколишнiй свiт речi, нездатнi до цього по визначенню. Крiм того, поет
уводив в оповiдання якiсь знаки числа, кольори, якi, не будучи
пов'язаними з дiєю безпосередньо, надають йому властивiсть сюрре-
алистичности й вносять якийсь особистiсний пiдтекст. Найбiльше повно й
багатогранно всi цi риси поезiï Олександра Блоку вiдбилися в його
присвяченiй Жовтневiй соцiалiстичнiй революцiï поемi Дванадцять
З перших же слiв Блок звертає увагу читача на колiрну гаму подiй:
Чорний вечiр
Бiлий снiг…
Чорне, чорне небо…
Символами добра й зла, правди й неправди, духовностi й поганi завжди
вважалися цi два протилежних кольори. Тут вони також символiзують
протиборчi сторони, але кого в якi кольори офарбити, вирiшує сам
читач. Червонi кольори з'являється разом iз дванадцятьма
червоногвардiйцями:
Гуляє вiтер, пурхає снiг
Iдуть дванадцять чоловiк…
У зубах цигарка, прим'ятий картуз,
На спину б треба бубновий туз!
Така карткова масть червоних кольорiв символiзує неволю; це знак
ув'язнених. Цi дванадцять чоловiк добровiльно закували себе в окови
iдеï революцiï, i тепер вони свято належать ïхнiй
спiльнiй справi, ïхньоï заповiтноï мети, що
виправдує будь-якi засоби
При цьому бiл i червоний є антагонiстичними квiтами, тому що
червоний є символ революцiï, а бiлий — монархiï. I
саме ïх з'єднує Блок в образi проводиря дванадцяти
идущих Iсуса Христа:
Спереду iз кривавим прапором,
У бiлому вiночку iз троянд
Спереду Iсус Христос Символичним є й звучання революцiï.
Виття хуртовини, що супроводжує дванадцять червоногвардiйцiв,
гавкiт пса голодного як символу старого миру в очах революцiонерiв,
постiйнi пострiли: трах-тарарах-тах-тах-тах-тах! все це музика
революцiï, атональна й неритмiчна. Подiбною неритмiчнiстю й
атональностью вiдрiзняється й побудова поеми. Також Блок уводить
сугубо народнi мотиви, частiвки, символiзуючи стихiю революцiï як
праведний народний гнiв, що вийшов з берегiв i бушує,
непiдвласний, варварський, але однаково iстинно народний:
Ми на горi всiм буржуям
Свiтову пожежу роздуємо,
Свiтова пожежа в кровi
Господи, благослови!..
Але, мабуть, самим символичним у поемi Дванадцять є ïï
назва. Це число, подiбно рiзним агрегатним станам того самого речовини,
з'являється перед читачем у найрiзноманiтнiших iпостасях. Перше,
що впадає в око у зв'язку iз числом дванадцять, це дванадцять
частин поеми, кожна з яких вiдрiзняється по ритму, стилiстицi й
змiсту вiд всiх попереднiх i наступних, i, хоча поема є
послiдовний виклад подiй, кожна iз частин несе цiлком самостiйне
значеннєве й емоцiйне навантаження. Також число дванадцять це
пiвнiч, якась границя, рубiж завершенности й початку, смертi старого й
народження нового. Символ циклiчностi всiх процесiв i неминучостi змiн
утримується й у кiлькостi мiсяцiв у роцi, яких теж дванадцять.
Однак самим головним символом у поемi, безпосередньо пов'язаним з
ïï назвою, є дванадцять червоногвардiйцiв. Перше ж
згадування про ïхню кiлькiсть змушує читача задуматися над
змiстом цього числа. Щось мiсiонерське панує у всiх ïхнiх
дiях, словах, у самiм ïхньому iснуваннi:
..И йдуть без iменi святого
Всi дванадцять удалину.
До всього готовi,
Нiчого не жаль…
Цi дванадцять идущих пiдпорядкованi єдиноï мети. Вони свято
вiрять у праведнiсть iдеï, який вони служать. Вони, немов
хрестоносцi, насаджують вiру у свiтле комунiстичне майбутнє вогнем
i мечем. Далi читач довiдається iмена двох iз дванадцяти:
Коштуй, коштуй!
Андрюха, допомагай!
Петруха, сзаду забiгай!..
Iмена цi теж досить символични й ще ближче пiдводять читача до головного
змiсту назви поеми. Кульмiнацiя й одночасно розв'язка наступають в
останньому рядку: Спереду — Iсус Христос. Дванадцять
червоногвардiйцiв це дванадцять апостолiв, проповiдникiв нового
навчання. Комунiзм для них нова релiгiя. Вони вiрять у неï, не
вимагаючи логiчного доказу ïï iстинностi. Вiрую, тому що
абсурдно, говорив Тертуллиан. Дванадцять апостолiв-червоногвардiйцiв, що
несуть революцiю в маси, вотсимволический образ, що став стрижнем
великоï поеми Олександра Олександровича Блоку Дванадцять
У Повiстi про Великого Iнквiзитора однiєï iз глав роману Ф.
М. Достоєвського Брати Карамазови описане, як Христос вернувся на
Землю, щоб подивитися, що стало з людьми пiсля того, як вiн даровал
ïм своє навчання. I побачив Iсус багаття iнквiзицiï, на
яких безжалiсно спалювали єретикiв. В iм'я Христа вiднiмалися
людськi життя, та й сам Син Господнiй ледь уник мов полум'я. Висновок
напрошується сам собою: навiть настiльки унiкальне гуманiстичне
навчання, як християнство, може бути перекручене до невпiзнанностi. I
тим бiльше подiбна доля осягає всi iншi iдеï. Тому якщо на
чолi якогось нового починання коштує сам Iсус Христос, це зовсiм
не означає, що идущие за ним дванадцять апостолiв зможуть
об'єктивно й праведно випливати цьому починанню