Етап у творчостi Чехова: драматургiя

1884 рiк виявився надзвичайно вдалим для Чехова. Закiнчуючи унiверситет,
вiн уже був автором таких чудових добуткiв, як Хiрургiя, Хамелеон, Книга
скарг, Смерть чиновника, Товст i тонкий, якi згодом будуть уважатися
програмними в його творчостi. Всi вони виросли з невеликих iсторiй,
анекдотiв, забавних сценок i по своïй сутi перетворилися в
сатиричне викриття сучасноï Чехову дiйсностi. Одержавши диплом
лiкаря, Чехов влаштовується на роботу в Пiдмосков'я й навiть
пробує писати дисертацiю на тему Лiкарська справа в Росiï.
Вiн ретельно вивчає матерiали по народнiй медицинi, росiйськi
лiтописи. Праця залишилася незакiнченим, але багато чого дав Чехов-
письменниковi. У своïй лiтературнiй дiяльностi Антон Павлович не
забував про те, що вiн лiкар. Доктори стають головними героями багатьох
його добуткiв, та й психологiю своïх персонажiв вiн описує iз
чисто медичною стараннiстю
Навiть незнайомим з бiографiєю Чехова читачам буде зрозумiло, що
письменник, що створив такi добутки, як Палата 6, Випадок iз практики,
Нудна iсторiя , Припадок, — лiкар за професiєю. Медична
практика, безсумнiвно, розширила й життєвий досвiд письменника:
адже до нього йшли люди не тiльки з рiзними захворюваннями, але й з
рiзними долями. Тому немає нiчого дивного в тiм, що в чеховських
добутках зустрiчаються люди самих рiзних характерiв i соцiальних кiл.
Правда, критики часто ставили за провину Чехову та обставина, що у
своïх оповiданнях вiн зображує похмурий i непривабливий мир,
у якому немає мiсця живiй людинi, начебто цей мир бачиться очами
хворого. Однак письменник по своïй натурi був веселою й
життєрадiсною людиною
Вiн був прив'язаний до своєï сiм'ï, любив сестру й
братiв, у його життi бували й любовнi захоплення. Антон Павлович iз
роками й з досвiдом ставав бiльше вимогливим до себе. Тепер вiн не
прагне до того, щоб вiдразу опублiкувати свiй добуток, i подовгу
працює над кожним новим оповiданням. Поступово в письменника
з'являються iдеï бiльших добуткiв, i вiн починає писати
повiстi — Степ, Мужики, У яру, Моє життя.
На результатi 80-х рокiв Чехов випробовує незадоволенiсть власними
малими справами — медичною практикою в провiнцiï,
будiвництвом шкiл i бiблiотек. А пiсля смертi брата вiн вiдчуває
внутрiшню спустошенiсть. Йому починає здаватися, що вiн зупинився
у своєму розвитку й не бачить нiяких подальших перспектив. Пiд
враженням цих песимiстичних настроïв Чехов вирiшує
вiдправитися на Сахалiн, щоб у подорожi набратися нових вражень. У
квiтнi 1890 року письменник через Казань, Перм, Тюмень i Томськ
вiдправився до берегiв Тихого океану. Уже хворою сухотою, у весняне
бездорiжжя вiн проïхав на конях чотири з половиною тисячi верст i
лише наприкiнцi липня прибув на Сахалiн
Те, що вiн побачив по шляху на Сахалiн i на самому островi, потрясло
його. Iснування людей, що живуть там, навiть важко було назвати життям.
Нiколи колись письменниковi ще не доводилося зустрiчатися з таким
безпросвiтним нестатком, дикiстю й цiлковитою сваволею влади. Всi цi
своï враження Чехов передав у книгах Iз Сибiру i Острiв Сахалiн.
Пiсля ïхнього виходу мiнiстерство юстицiï вiдрядило в Сибiр
вченого-кримiналiста Дриля й фахiвця з в'язниць Саломона, якi
пiдтвердили все те, про що писав Чехов. Вiдразу ж пiсля поïздки на
Сахалiн Чехов робить велику закордонну подорож. Вiн вiдвiдує
Європу, а потiм вiдправляється в Гонконг, Сiнгапур. Можливо,
контрастнiсть вражень допомогла письменниковi ще глибше вiдчути проблеми
острова Сахалiн i Росiï в цiлому. Незабаром пiсля поïздки, в
1892 роцi, Чехов перестав займатися лiкарською практикою й купив
маєток Мелихово пiд Москвою. Пiклувальник сiльського училища, вiн
на своï засоби побудував школу, допомагав голодуючоï. Пiд час
епiдемiï холери письменник працював як дiльничний санiтарний лiкар
Правда, вiн вiдмовився вiд будь-якоï винагороди за цю свою працю,
щоб не зв'язувати себе якими- або зобов'язаннями. Очевидно, вiн нiяк не
мiг забути часи своєï лiкарськоï практики, коли
кiлькiсть хворих у сезон доходило в лiкаря Чехова до тисячi. Тепер Антон
Павлович Чехов уже всероссийски визнаний письменник; один за iншим
виходять збiрники його оповiдань — Безневиннi оповiдання, У
сутiнках. В 1888 роцi вiн стає лауреатом Пушкiнськоï
премiï, а в 1900 роцi — почесним академiком. Це звання
письменник одержав одночасно з Л. Н. Толстим. Правда, незабаром Чехов
виходить iз академiï разом з В. Г. Короленко в знак протесту, коли
туди за розпорядженням Миколи II вiдмовилися прийняти М. Горького.
Новий етап у творчостi Чехова пов'язаний з його заняттями
драматургiєю. Спочатку вiн переробляє деякi своï
оповiдання в п'єси, однак вони мали не дуже великий успiх, як це
трапилося з його п'єсою Iванов. Теперiшнiм провалом стала й
постановка першоï оригiнальноï п'єси Чехова Чайку.
Тiльки Московський Художнiй театр, що оцiнив простоту, природнiсть i
внутрiшнiй пiдтекст п'єси, смог втiлити авторську концепцiю. З тих
пор Чайку стала символом театру, а Чехов — його постiйним автором.
Двi наступнi п'єси — Дядько Ваня (перероблена з водевiлю
Лiсовик) i Вишневий сад (1904 р.) — були захоплено зустрiнутi
глядачами й критикою
Незабаром вони були переведенi й на iноземнi мови. Бернард Шоу,
наприклад, сказав, що пiсля прочитання п'єс Чехова йому хотiлося
знищити всi ïм написане. В 1901 роцi Антон Павлович женився на
акторцi Московського Художнього театру Ользi Книппер, однак насолодитися
своïм творчим успiхом i сiмейним щастям йому було не призначене. У
зв'язку iз загостренням туберкульозу стан його здоров'я рiзко
погiршилося. За порадою лiкарiв вiн вiдправився на лiкування в курортне
нiмецьке мiстечко Баденвейлер. Тут 2 (15) липня 1904 року Антон Павлович
Чехов раптово помер. В iсторiï свiтовоï культури Антон
Павлович Чехов залишився як майстер короткого оповiдання й нового типу
п'єси — трагiкомедiï
Його вмiння знайти точну художню деталь, талант вiдбиття найтонших
щиросердечних переживань героïв здобули йому популярнiсть у
багатьох краïнах миру. А. П. Чехов. “Кепсько ви живете,
добродiï…” Творчiсть великого росiйського письменника
Антона Павловича Чехова ставиться до кiнця XIX столiття. Вiн народився в
1860 роцi, тобто його народження практично збiглося з реформою 1861
року, i формування особистостi письменника йшло вже в послереформенной
Росiï, стан якоï вiн прекрасно зобразив у своïх добутках.
Надзвичайно цiкаво стежити за пригодами його героïв, смiшних i
трагичних, веселих i сумних, богатих i бедних. Вражає
розмаïтiсть показаних образiв, життєвих ситуацiй
Мова Чехова не схожий на мову iнших письменникiв. Вiн дуже гарний, а
головне, доступний i зрозумiлий, вiдразу видна головна думка
письменника, але ця простота й вiдкритiсть, у першу чергу, свiдчать про
глибину життєвого досвiду автора. Прекрасно показаний образ
народу, у творах Чехова героями є люди всiх класiв суспiльства,
починаючи вiд крiпакiв i закiнчуючи людьми, наближеними до государя.
Тематика творiв Чехова iнодi перегукується з тематикою таких
письменникiв, як Ф. М. Достоєвський, И. С. Тургенєв , А. Н.
Островський. Але чехiв глибоко iндивiдуальний, його стиль, його точка
зору не схожi на стиль i точку зору iнших авторiв. Безсумнiвно, Антон
Павлович — великий письменник i драматург. Найбiльш близькi й
зрозумiлi для читача чудовi оповiдання письменника, як то: Смерть
чиновника, Розумний двiрник, Ионич, Криве дзеркало, Наречена, Про любов.
Це далеко не повний список. Смерть чиновника — моє улюблене
оповiдання Чехова. Чиношанування бере гору над життям чиновника.
Це, звичайно, перебiльшення, але не занадто сильне, вдачi чиновникiв
дiйсно були близькi до цього. В оповiданнi Розумний двiрник автор
торкати надзвичайно важливоï теми утворення народу, але
пiдкреслює, що його самоосвiта практично неможливо. А тема
положення жiнки в суспiльствi розкривається в оповiданнi Наречена.
Надi вiдкривається спереду забезпечене життя за спокiйною,
розумною людиною, але вона задає собi питання: А що далi? А далi
— нудне життя без просвiту. Мати говорить ïй: И не помiтиш,
як сама станеш бабою, i буде в тебе така ж перекiрлива дочка, як у мене
Надя жахається й вибирає можливiсть учитися, виявити себе.
Теми оповiдань А.П.Чехова перегукуються з багатогранною темою роману
Ф.М.Достоєвського Злочин i покарання.
В оповiданнях i в романi розглядаються теми принижених i ображених,
людських вiдносин, любовi, становлення особистостi, положення жiнки в
суспiльствi, моральних переживань. П'єса Вишневий сад
пiднiмає соцiальну проблему: за ким майбутнє Росiï?
Дворянство йде зi статусу провiдного класу, але майбутнє не за
такими, як Лопахин, що прямо себе оцiнює: Мiй папаша був мужик,
iдiот мене не вчив, а тiльки бив сп'яну й усе цiпком. По сутi, i я такий
же дурень i iдiот Цi люди неосвiченi, хоча й дiловi, але допускати
ïх до високих постiв нельзя. Оповiдання Палата 6 — важке, на
мiй погляд, добуток. Важка й проблема, що пiднiмає в ньому,
проблема бiдностi Росiï, людей, проблема зламаних доль божевiльних,
якi не вiд гарного життя, звичайно, стали такими. А.П.Чехов —
автор таких класичних п'єс, як Вишневий сад, Чайку, Три сестри. Це
класика театру. Важко представити росiйську драматургiю без чеховських
п'єс, якi написанi живою, влучною росiйською мовою. Актуальнiсть
чеховських добуткiв, я думаю, нi в кого не викличе сумнiвiв. По його
життєвому досвiдi, викладеному в добутках, ми вчимося жити. Я
давно вже поставив Антона Павловича в ряд своïх улюблених
письменникiв, де є А.С.Пушкiна, А.С.Грибоєдов,
Ф.М.Достоєвський i багато iншi