Англiйська реалiстична проза

Томас Гарди (1840-1928) — автор декiлькох яскравих трагiчних романiв з життя простого народу. Кращий його роман Тэсс iз роду Д'эрбервиллей (1891) — про страшну долю молодоï жiнки, батько якоï впевнений, що вiн походить зi знатного роду (хоча вони бiднi, як мишi). Це сильно й дуже пессимистично.
Джон Ґолсуорсi (1867-1933) — типовий англiєць, спокiйний, ґрунтовний, оптимiстичний. Автор знаменитого циклу романiв Сага про Форсайтах (1906-1928), що складається iз шести романiв, досить i досить цiкавих. Кiлька яскравих епiзодiв з iсторiï роду Форсайтов, респектабельних бiзнесменiв, на таких стояла вся Великобританiя — найбiльша свiтова держава в той час. Для них саме головне — традицiï, пристойностi, вигода, прибуток i т.д. Але все це валити, коли приходить щира пристрасть. Сага про любов, зраду, ревнощi, розлуцi — у загальному про самому цiкавий, що може бути для людини. Один iз секретiв популярностi Саги в тiм, що в Ґолсуорсi вийшло написати продовження життя героïв, долю ïхнiх дiтей уже пiсля завершення першоï сюжетноï лiнiï. Роман схожий на сiмейний серiал i цим завоював любов читачiв
Герберт Уэллс (1866-1946). Один iз засновникiв науковоï фантастики. Першi зразки дав ще Эдгар По. Потiм у цьому жанрi прославився француз Жуль Верн (1828-1905), але у Верна переважає елемент пригодницький, розважальний. Герберт Уэллс бiльше серйозний, вiн ставить соцiальнi, моральнi проблеми, але й захопливостi не втрачає
Найбiльш вiдомi його романи. Машина часу (1895). Саме пiсля роману Уэллса це словосполучення стало широко употребимо. Героï вiдправляються в далеке майбутнє й там виявляють щось дивне й жахливе. Це цiкаво, але не має вiдносини до реального майбутнього, як менi здається Острiв доктора Моро (1896). Талановитий, але властолюбний учений на незаселеному островi створив своє власне царство з полулюдей-полузверей, яких вiн сам створив хiрургiчним способом з горил i змусив служити собi. Але потiм вони ж його й прикiнчили
Человек-невидимка (1897). Талановитий, але дуже самолюбний i дратiвливий фiзик Гриффин зробив неймовiрне вiдкриття, навчився робити невидимим людське тiло, вiн поставив експеримент на собi, але в нього не було невидимого одягу й вiн не мiг повернутися в нормальний стан. Незабаром вiн вступив у неминучий конфлiкт iз людьми, у нього виникає очманiла думка — захопити владу над миром, користуючись своєю невидимiстю. Вiн безкарно робить злочини, але його незабаром убивають. У цьому й попередньому романi думка така: не любити людей i бажати над ними влади — погано, це обертається проти тебе ж самого
Вiйна мирiв (1898). Земля пiддалася нападу агресивних марсиан. Марсиане — це майже тi ж люди, тiльки через багато мiльйонiв рокiв. Вони незвичайно розумово розвиненi, у них потужна технiка, але в них у процесi розвитку зникли через непотрiбнiсть людськi почуття, совiсть i т.д. Вони збираються харчуватися людською кров'ю, як люди харчуються м'ясом тварин. Але незабаром вони всi вмирають вiд найпростiшоï земноï iнфекцiï, начебто грипу
Також Уэллс писав непоганi оповiдання. Особливо я вам рекомендую прочитати оповiдання Дверi в стiнi. Дверi в стiнi з'являється зненацька там, де ïï нiколи не було — це шанс потрапити в мир своєï мрiï. Але людина, занурена у своє звичайне життя, боïться зламати, круто змiнити ïï й увiйти у дверi в стiнi, щоб жити так, як вiн по-справжньому хоче, людина насправдi боïться здiйснення своïх щирих бажань