Доказу еволюцiï

Еволюцiя — це процес iсторичного розвитку органiчного миру. Сутнiсть цього процесу складається в безперервному пристосуваннi живого до рiзноманiтного й постiйно мiнливим умовам навколишнього середовища, у зростаючому згодом ускладненнi органiзацiï живих iстот. У ходi еволюцiï здiйснюється перетворення одних видiв в iншi
Головнi в еволюцiйнiй теорiï — iдея iсторичного розвитку вiд порiвняно простих форм життя до бiльше високоорганiзованого . Основи науковоï матерiалiстичноï теорiï еволюцiï заклав великий англiйський натуралiст Чарльз Дарвiн. До Дарвiна в бiологiï в основному панувало неправильне поняття про iсторичну незмiннiсть видiв, про те, що ïх стiльки, скiльки створено богом. Однак i до Дарвiна найбiльш проникливi бiологи розумiли неспроможнiсть релiгiйних поглядiв на природу й деякi з них умоглядно прийшли до еволюцiйних подань
Найбiльш великим натуралiстом, попередником Ч. Дарвiна був вiдомий французький учений Жан Батист Ламарк. У своïй знаменитiй книзi Фiлософiя зоологiï вiн доводив змiнюванiсть видiв. Ламарк пiдкреслював, що сталiсть видiв — явище тiльки гадане, вона пов'язане з короткочаснiстю спостережень за видами. Вищi форми життя, по Ламарку, вiдбулися вiд нижчих у процесi еволюцiï. Еволюцiйне навчання Ламарка не було досить доказовим i не одержало широкого визнання серед його сучасникiв. Лише пiсля видатних праць Ч. Дарвiна еволюцiйна iдея стала загальноприйнятоï
Сучасна наука має дуже багатьма фактами, що доводять iснування еволюцiйного процесу. Це данi бiохiмiï, генетики, ембрiологiï, анатомiï, систематики, бiографiï, палеонтологiï й багатьох iнших дисциплiн Ембрiологiчнi докази — подiбнiсть початкових стадiй ембрiонального розвитку тварин
Морфологiчнi — багато форм сполучать у собi ознаки декiлькох великих систематичних одиниць
Палеонтологiчнi — викопнi останки багатьох тварин можна порiвнювати мiж собою й виявити подiбнiсть
Бiогеографiчнi — поширення тварин i рослин по поверхнi нашоï планети. Порiвняння тваринного й рослинного миру рiзних континентiв, що показують, що розходження мiж ïхньою флорою й фауною тим бiльше, нiж древнє й сильнiше ïхньоï iзоляцiï друг вiд друга