Правовий статус обвинувачуваного
Зiбравши доказу, що свiдчать про здiйснення злочини певною особою,
слiдчий залучає цю особу в якостi обвинувачуваного (ст. 143 УПК)
(1), про що виносить постанову (ст. 144 УПК). Значення цього рiшення
слiдчого полягає в наступному: залучення в якостi обвинувачуваного
служить юридичним фактом, що породжує карно-процесуальнi вiдносини
мiж обвинувачуваним, слiдчим i прокурором. Обвинувачуваний ставиться в
популярнiсть про те, у чому його обвинувачують, вiн стає активним
учасником процесу, що реалiзує надане йому законом право на
захист. У свою чергу слiдчий i прокурор зобов'язанi забезпечити
обвинувачуваному можливiсть захищатися встановленими законом способами,
а також забезпечити охорону його особистих i майнових прав
Залучення в якостi обвинувачуваного визначає загальний напрямок
подальшого розслiдування, дiяльнiсть слiдчого по викриттю
обвинувачуваного й у той же час по всебiчному, повному й
об'єктивному дослiдженню имеющих значення для справи обставин
Залучення в якостi обвинувачуваного допускається не iнакше як на
пiдставах i в порядку, установленому законом (ст. 4 УПК).
Залучення в якостi обвинувачуваного поза цими умовами є незаконний
акт, що грубо порушує права й законнi iнтереси особистостi й
спричиняє строгу вiдповiдальнiсть посадових осiб, що допустили
таке порушення
Пiд пiдставами залучення в якостi обвинувачуваного розумiється
наявнiсть достатнiх доказiв, на основi яких робиться висновок про
необхiднiсть пред'явлення особi обвинувачення в здiйсненнi злочину. Яка
для цього необхiдна сукупнiсть доказiв i яким повинне бути переконання
слiдчого, закон не роз'ясняє
Оскiльки попереднiй наслiдок не завершений, збирання й дослiдження
доказiв тривають, показання обвинувачуваного ще не отриманi й не
перевiренi, висновок слiдчого про здiйснення обвинувачуваним певного
злочину не є остаточним. Звiдси не треба, що рiшення слiдчого про
залучення в якостi обвинувачуваного може базуватися на хибких,
неперевiрених доказах. Передчасне рiшення цього питання приховує
небезпеку залучити в якостi обвинувачуваноï невинноï людини й
заподiяти йому серйозний збиток. Але й виконання зазначеноï
дiï наприкiнцi попереднього наслiдку грубо порушує право
обвинувачуваного на захист. Особа, у вiдношеннi якого зiбрано досить
доказiв для його обвинувачення, протягом усього розслiдування
втрачає можливостi користуватися не тiльки правами
обвинувачуваного, але й допомогою захисника
Залучення в якостi обвинувачуваного спричиняє серйознi наслiдки, i
тому поставити особа в положення обвинувачуваного слiдчий може й повинен
тодi, коли має у своєму розпорядженнi вагомi, перевiренi
докази, якi свiдчать про здiйснення приваблюваною особою конкретного
злочину. Той факт, що до моменту залучення особи в якостi
обвинувачуваного слiдчий не завжди має у своєму
розпорядженнi повне знання про всi обставини, що пiдлягають доведенню,
не виключає обґрунтованого висновку про здiйснення злочину й
про особу, його що совершили, на основi зiбраних i перевiрених до цього
моменту версiй i доказiв
Рiшення слiдчого про залучення особи в якостi обвинувачуваного
надiляється у форму мотивованоï постанови, у якому вказуються
час i мiсце його складання, ким воно складено, прiзвище, iм'я та по
батьковi приваблюваного в якостi обвинувачуваного, злочин, у здiйсненнi
якого обвинувачується дана особа, iз вказiвкою часу, мiсця й iнших
обставин здiйснення злочину, оскiльки вони встановленi матерiалами
справи; карний закон, що передбачає даний злочин (ст. 144 УПК). У
тих випадках, коли обвинувачуваним зроблено кiлька злочинiв, у постановi
вiдзначається, якi конкретно дiï ставляться обвинувачуваному
по кожнiйiй зi статей карного закону
Обвинувачення повинне бути сформульоване так, щоб воно було зрозумiло
обвинувачуваному. Таким чином, вимога вмотивованостi ставиться до
обґрунтування встановленими фактичною обставиною юридичноï
квалiфiкацiï злочину й висновку про особу, його що совершили.
Слiдчий не зобов'язаний приводити в цiй постановi зiбранi ïм
доказу. Питання про посилання на докази вирiшує вiн сам залежно
вiд конкретних обставин справи
Особливий порядок залучення в якостi обвинувачуваних установлений для
депутатiв Федеральних зборiв. Про залучення депутатiв до
кримiнальноï вiдповiдальностi Генеральним прокурором РФ повинне
бути спрямоване у вiдповiдну палату Федеральних зборiв подання. Подання
повинне бути розглянуте в тижневий строк, i про ухвалене рiшення в
триденний строк сповiщений Генеральний прокурор РФ.
Суддi залучаються в якостi обвинувачуваного не iнакше як за згодою
вiдповiдноï квалiфiкацiйноï колегiï суддiв
Пред'явлення обвинувачення повинне пiти не пiзнiше двох доби з моменту
винесення постанови про залучення в якостi обвинувачуваного, а у випадку
приводу в день приводу (ст. 148 УПК). Пред'явлення обвинувачення пiсля
закiнчення двох доби може мати мiсце лише внаслiдок невiдомостi мiсця
перебування обвинувачуваного або неявки по виклику слiдчого. У випадку
неявки без поважноï причини обвинувачуваний може бути пiддадуть
приводу
Пред'явлення обвинувачення складається iз трьох
взаємозалежних дiй:
посвiдчення в особистостi обвинувачуваного; оголошення йому постанови
про залучення в якостi обвинувачуваного;
роз'яснення сутностi пред'явленого обвинувачення й прав обвинувачуваного
Виконання зазначених дiй засвiдчує пiдписом обвинувачуваного й
слiдчого на постановi про залучення в якостi обвинувачуваного iз
вказiвкою часу пред'явлення обвинувачення
У випадку вiдмови обвинувачуваного вiд пiдпису слiдчий засвiдчує
на постановi про залучення в якостi обвинувачуваного, що текст постанови
обвинувачуваному оголошений
З моменту пред'явлення обвинувачення обвинувачуваний здобуває
реальну можливiсть реалiзувати наданi законом права
Обвинувачуваний вправi: давати пояснення по пред'явленому йому
обвинуваченню, заявляти рiзнi клопотання, представляти докази, брати
участь у слiдчих дiях i знайомитися iз протоколами слiдчих дiй,
вироблених з його участю
З моменту пред'явлення обвинувачення в обвинувачуваного з'являються й
певнi обов'язки: з'являтися за викликом осiб, що ведуть розслiдування,
пiдкорятися вибранiй мерi припинення або iншiй мерi процесуального
примуса, не вiдчужувати майно, на яке накладений арешт у забезпечення
цивiльного позову або можливоï конфiскацiï, виконувати рiшення
слiдчого про огляд, вiдiбрання зразкiв для порiвняльного дослiдження й
т. д.
Обвинувачуваним зiзнається особа, у вiдношеннi якого встановленому
законом порядку винесена постанова залученнi в якостi обвинувачуваного.
Обвинувачуваний, справа у вiдношеннi якого прийнято до виробництва
судом, iменується пiдсудним. Обвинувачуваний, у вiдношеннi якого
винесений обвинувальний вирок, iменується засуджений або
виправданим, якщо вирок виправдувальний (ст. 46 УПК).
Постанова про залучення особи в якостi обвинувачуваного виносять слiдчий
або особа, що робить дiзнання (а також вправi прокурор i начальник
слiдчого вiддiлу), у стадiï попереднього розслiдування
Залучення особи в якостi обвинувачуваного в силу принципу
Презумпцiï невинностi не прирiкає остаточних висновкiв
органiв, ведучих попереднє розслiдування, i прокурора й тим бiльше
висновкiв суду про виннiсть притягнутоï особи. Пiсля залучення
особи в якостi обвинувачуваного може бути встановлена його невиннiсть, i
справа вiдносно цiєï особи повинне бути припинене, прокурор у
судi може вiдмовитися вiд обвинувачення, а суд винести виправдувальний
вирок
Акт залучення в якостi обвинувачуваного викликає лише процесуальнi
наслiдки, а саме:
обвинувачуваний довiдається, у чому вiн обвинувачується й
здобуває права, реалiзуючи якi вiн захищає себе, своï
законнi iнтереси;
на обвинувачуваного покладають певнi обов'язки;
органи й посадовi особи, провiдний процес, зобов'язанi в ходi всього
виробництва в справi роз'ясняти обвинувачуваному його права й
забезпечувати ïхнє здiйснення;
органи й особи, провiдний процес, вправi застосовувати стосовно
обвинувачуваного в строго певному законом порядку примусовi процесуальнi
мiри — запобiжного заходу, обшук, накладення арешту на майно й др.
Основи процесуального статусу обвинувачуваного закрiпленi в
Конституцiï РФ (ст. 21, 22, 26, 45-51, 123); вони деталiзуються й
розвиваються в карно-процесуальному законi. Варто пiдкреслити, що закон
не тiльки докладно викладає змiст прав обвинувачуваного, але й
передбачає складний i розгалужений механiзм процесуальних засобiв
ïхнього забезпечення (кожному праву обвинувачуваного
листується обов'язок слiдчого, суду; установлення процесуальних
санкцiй за порушення й стиснення прав обвинувачуваного; iнститут
оскарження й багато чого iншого).
Обвинувачуваний має наступного права
1. Право знати, у чому вiн обвинувачується. Цi права зазначене на
початку перелiку прав обвинувачуваного, оскiльки воно є
вихiдним, без нього неможливо здiйснювати саме право на захист Воно
реалiзується в стадiï попереднього розслiдування шляхом
винесення слiдчим постанови про залучення в якостi обвинувачуваного,
у якому вказується, у здiйсненнi якого злочину
обвинувачується особа, яка норма карний закон,
передбачає цей злочин. Слiдчий зобов'язаний пред'явити цю
постанову обвинувачуваному для ознайомлення, роз'яснити його
сутнiсть i одночасно — права обвинувачуваного (ст. 148 УПК).
Про всi випадки змiни обвинувачення надалi — i в ходi
розслiдування й у судi обвинувачуваний вчасно ставиться в
популярнiсть (ст. 154, 215, 237 УПК).
2. Право давати пояснення по пред'явленому обвинуваченню, давати
показання, представляти докази. Слiдчий допитує
обвинувачуваного негайно пiсля пред'явлення обвинувачення (ст. 150
УПК).
Дача показань — право, а не обов'язок обвинувачуваного Вiн не
зобов'язаний свiдчити проти себе самого, свого чоловiка й близьких
родичiв (ст. 51 Конституцiï РФ). Вiн не несе вiдповiдальностi за
вiдмову вiд дачi показань i за дачу свiдомо неправдивих свiдчень
Обвинувачуваний вправi знайомитися iз протоколом допиту вимагати
вiдповiдних доповнень i виправлень; вiн вправi власноручно викласти
своï показання (ст. 150-152 УПК).
Право представляти докази реалiзується шляхом передачi
обвинувачуваним слiдчому або суду документiв i предметiв, що мають
значення для справи або повiдомлення якихось нових фактичних даних або
джерел ïхнього одержання
3. Право заявляти клопотання; Обвинувачуваний вправi заявляти
найрiзноманiтнiшi клопотання про припинення справи, про змiну
квалiфiкацiï злочину, про скасування або змiну запобiжного
заходу, про витребування додаткових доказiв, про виробництво
додаткових слiдчих дiй. Клопотання можуть бути заявленi в ходi
попереднього розслiдування й у судi. Вони пiдлягають задоволенню,
якщо обставини, про якi в них зазначене, мають значення для справи.
Повна або часткова вiдмова в задоволеннi клопотання може мати мiсце
тiльки за мотивованою постановою слiдчого, суддi (визначення суду).
Про вiдмову обов'язково повiдомляється обвинувачуваному; вiн
вправi оскаржити ухвалене рiшення. Вiдмова не позбавляє
обвинувачуваного права заявити таке ж клопотання надалi (ст. 131,
223. 276 УПК).
4. Право оскаржити в суд законнiсть i обґрунтованiсть арешту або
продовження строку утримання пiд вартою, знайомитися з вiдповiдними
матерiалами по даному питанню, що направляються в суд, i брати
участь при розглядi цих скарг суддею. Обвинувачуваний приносить
скарги через слiдчого або адмiнiстрацiю мiсць попереднього висновку,
якi зобов'язанi негайно направити ïх у суд. Докладно порядок
оскарження й розгляду таких скарг регламентується ст. 220 i
220′ УПК
5. Право особисто й за допомогою захисника — знайомитися: iз
протоколами слiдчих дiй, проведених з його участю; з постановою про
призначення експертизи й висновком експерта (ст. 184, 185, 193 УПК),
по закiнченнi дiзнання й попереднього наслiдку з усiма матерiалами
справи, а також вправi виписувати з нього будь-якi вiдомостi й у будь-
якому обсязi (ст. 201-204 УПК); пiсля призначення судового засiдання
з усiма матерiалами справи (ст. 236 УПК); у судовому засiданнi, з
документами й предметами, що представляються сторонами, додатково
витребуваними судом, висновком експерта
З окремими матерiалами справи слiдчий може ознайомити обвинувачуваного
по його клопотанню або зi своєï iнiцiативи й у ходi
розслiдування
6. Право мати захисника з моменту пред'явлення обвинувачення в
стадiï попереднього розслiдування. При протокольнiй при
ознайомленнi з матерiалами , напрямку в суд бере участь захисник.
Якщо в справi попереднього розслiдування не проводилося (по справах
приватного обвинувачення, при протокольнiй формi досудебной
пiдготовки матерiалiв), захисник допускається до участi в
процесi з моменту прийняття судом справи до свого виробництва. Закон
установлює випадки, коли участь захисника в справi обов'язково
(ст. 49, 426 УПК), а також коли вiдмова обвинувачуваного вiд
захисника не обов'язковий для слiдчого, прокурора й судна (ст. 50
УПК).
7. Право заявляти вiдводи широкому колу посадових осiб, що ведуть
виробництво в справi, народним i присяжним засiдателям, i iншим
суб'єктам процесу (наприклад, експертовi, фахiвцевi,
перекладачевi). При наявностi законних пiдстав данi особи усуваються
вiд участi в справi (ст. 23, 59-67, 438, 439 УПК).
8. Право оскаржити дiï й рiшення суду, суддi, прокурора, слiдчого
й обличчя, що робить дiзнання. Скарги на дiï й рiшення особи,
що веде дiзнання, i слiдчого приносяться прокуроровi; на дiï й
рiшення прокурора вищестоящому прокуроровi або в суд. Вони повиннi
бути розглянутi протягом трьох доби. Вiдповiдний прокурор
вживає заходiв по усуненню допущених порушень або у випадку
необґрунтованостi скарги вiдмовляє в ïï
задоволеннi, мотивуючи це у своïй постановi. В обох випадках
про рiшення прокурора повiдомляється заявниковi (ст. 22, 218-
220 УПК). На дiï й рiшення суду можуть бути поданi касацiйна й
приватна скарги (ст. 325, 331 УПК). Також можна в судi оскаржити
дiï слiдчого
9. Обвинувачуваний вправi заперечувати проти припинення справи по не
пiдставах, що реабiлiтують (ст. 6 УПК), за витiканням строку давнини
або внаслiдок актiв амнiстiï й помилування (ст. 5 УПК). У цих
випадках виробництво в справi триває у звичайному порядку
10. Обвинувачуваний може брати участь у виробництвi ряду слiдчих дiй
(оглядi, слiдчому експериментi), користуючись при цьому правами
учасника даноï слiдчоï дiï висловлювати своï
зауваження, знайомитися iз протоколом i iн. Слiдчому надане право
залучати обвинувачуваного до такоï участi; проведення деяких
слiдчих дiй припускає обов'язкову участь у них
обвинувачуваного
11. Обвинувачуваний, що не володiє мовою судочинства, надiлений
правами, що дозволяють йому брати активну участь у процесi,
вiдстоювати своï законнi iнтереси: виступати, заявляти
клопотання на рiдному або вiдомому йому мовi, користуватися
послугами перекладача. Процесуальнi документи, якi вручаються
обвинувачуваному (копiï вироку, обвинувального висновку й iн.)
повиннi бути виконанi на його рiдному або вiдомому йому мовi (ст. 17
УПК).
12. Обвинувачуваний має право на розгляд його справи в тiм судi й
тiм суддi, до пiдсудностi яких воно вiднесено законом, право на
розгляд його справи у випадках, передбачених законом, судом
присяжних засiдателiв, за участю народних засiдателiв,
колегiєю iз трьох професiйних суддiв або суддею одноосiбно
(ст. 47 Конституцiï РФ, ст. 15, 35, 201, 423 УПК, ст. 10 Закону
про судоустрiй РФ).
13. Обвинувачуваному забезпечуються всi передбаченi законом можливостi
брати активну участь у судовому розглядi вiдповiдно до принципу
рiвностi сторiн i змагальностi процесу. Вiн вправi давати показання,
заявляти клопотання, представляти докази, брати участь у дослiдженнi
доказiв, викладати свою думку з питань, що виникають у судовому
засiданнi, виступати в судових дебатах (якщо в справi не бере участь
захисник), а також право на останнє слово. Обвинувачуваний
вправi пропонувати суду своï формулювання з питань, що
дозволяється у вердиктi й вироку, подавати своï
зауваження
на протокол судового засiдання (ст. 245, 246, 263, 276, 279, 280, 288,
295, 298 УПК).
14. Право на захист здiйснюється й пiсля винесення вироку судом.
Кожний засуджений за злочин, вказується в ст. 50
Конституцiï РФ, має право на перегляд вироку вищестоящим
судом у порядку, установленому федеральним законом, а також право
просити про помилування або зм'якшення покарання. Цi положення
реалiзуються, зокрема, шляхом приношення засудженим (виправданим)
касацiйноï скарги на вирок, що не вступив у законну силу, а по
вступi його в законну силу — шляхом звертання до компетентних
посадових осiб iз проханням принести протест у порядку нагляду (ст.
325, 331, 371, 376 УПК). Ефективна боротьба зi злочиннiстю немислима
без посилення гарантiй прав особистостi, залученоï в орбiту
карного судочинства. Осуд невинноï людини, крiм заподiяння йому
незаслужених фiзичних i моральних страждань, веде до того, що
дiйсний винуватець залишається безкарним i нерiдко
продовжує свою злочинну дiяльнiсть Забезпечення охорони
суспiльства вiд злочинних зазiхань, безсумнiвно, погодиться iз
завданням охорони честi, волi, недоторканностi й iнших законних
особистих iнтересiв громадянина. Саме тому одним з найважливiших
конституцiйних принципiв карного процесу є гарантоване право
на захист, що дозволяє обвинувачуваному як самому особисто,
так i за допомогою захисника доводити свою невиннiсть або приводити
зм'якшуючу провину обставини. Але право обвинувачуваного на захист
служить не тiльки охоронi його законних iнтересiв, воно також
дозволяє успiшно вирiшувати завдання правосуддя в цiлому, у
тому числi й правильно проводити попереднiй наслiдок
Закон не тiльки проголошує право обвинувачуваного захищатися, але
й жадає вiд слiдчого, прокурора й судна забезпечення
обвинувачуваному можливостi скористатися своïми правами, якi,
зокрема, повиннi бути йому чiтко роз'ясненi. Таким чином, мова йде не
просто про проголошення права на захист, але й про обов'язкове
забезпечення його, тобто створеннi умов для реального здiйснення цього
права. Зрозумiло, що не виключається можливiсть зловживання
правопорушником процесуальними гарантiями права на захист, але
вiдсутнiсть подiбних гарантiй створює можливiсть для зловживань iз
боку посадових осiб правоохоронних органiв, а це по своïх наслiдках
набагато небезпечнiше для суспiльства
