Робоча карта командира це топографiчна карта

Робоча карта командира це топографiчна карта, пiдготовлена до роботи й
використовувана командиром при рiшеннi поставлених завдань. Командири
пiдроздiлiв наносять на своï робочi карти лише тi данi обстановки,
якi необхiднi ïм при з'ясуваннi бойового завдання, доповiдях,
постановцi завдань пiдпорядкованим пiдроздiлам, а також при складаннi
повiдомлень i iнших бойових документiв. Не рекомендується наносити
на карату iнформацiю, що не має прямого вiдношення до виконання
своïх функцiональних обов'язкiв
Пiдготовка карти до роботи мiстить у собi:

• ознайомлення з картою, полягає в з'ясуваннi ïï основних характеристик — графiчноï точностi, подробицi й сучасностi, а також вiдомостей, помiщених у зарамковому оформленнi карти;
• склеювання карти;
• складання карти;
• пiдйом карти (нанесення основних об'єктiв для командирiв пiдроздiлу).

1. Види умовних топографiчних знакiв. У чому ïхня вiдмiннiсть вiд тактичних умовних знакiв (привести приклади).

Умовнi знаки по ïхньому призначенню й властивостям пiдроздiляються на наступнi три види: масштабнi, внемасштабние й пояснювальнi
Масштабними, або контурними, умовними знаками позначаються
об'єкти, що виражаються в масштабi карти, тобто такi, розмiри яких
(i довжину, i ширину, i площа) можна вимiряти по картi
Кожний такий знак складається з контуру, тобто планового обрису
зображуваного об'єкта, i його пояснювального позначення, що
заповнює, ^ видi фонового фарбування, кольорового штрихування або
сiтки однакових по своєму малюнку значкiв (заполняющих знакiв), що
вказують рiд i рiзновид об'єкта
Контури об'єктiв показуються на картах пунктиром, якщо вони не
збiгаються з iншими лiнiями мiсцевостi (канавами, береговими лiнiями,
дорогами, заборами й т.п.), якi позначаються своïми умовними
знаками
У немасштабним i, або крапковими, умовними знаками зображуються
малорозмiрнi об'єкти (колодязi, спорудження баштового типу, окремо
вартi дерева-орiєнтири й др.), що не виражаються в масштабi карти,
i тому ïх можна представити на нiй лише у виглядi крапок
Фiгурний малюнок такого знака включає цю як би головну крапку, що
показує точне положення даного об'єкта на мiсцевостi, i
позначає, що це за предмет. Така головна крапка перебуває
(мал. 33):
- у знакiв симетричноï форми (кружок, квадрат, прямокутник,
зiрочка) — у центрi фiгури;
- у знакiв, що мають форму фiгури iз широкою пiдставою, — у
серединi пiдстави;
- у знакiв, що мають пiдставу у виглядi прямого кута, — у вершинi
кута;
- у знакiв, що представляють собою сполучення декiлькох фiгур, — у центрi нижньоï фiгури
Цими головними крапками треба користуватися при точних вимiрах по картi
вiдстаней мiж об'єктами й при визначеннi ïх координат
До внемасштабним умовних знакiв ставляться також знаки дорогий, струмкiв
i iнших лiнiйних мiсцевих предметiв, у яких у масштабi виражається
лише довжина; ширина ж не може бути обмiрювана по картi. Точне положення
таких об'єктiв на мiсцевостi вiдповiдає поздовжнiй осi
(серединi) знака на картi
Необхiдно мати на увазi, що такi малорозмiрнi об'єкти, як,
наприклад, колодязi, автозаправнi станцiï (бензоколонки),
водонапiрнi башти й т.п., зображуються на всiх картах внемасштабними
умовними знаками, бiльше ж великi об'єкти (населенi пункти, рiки й
т.п.) зображуються залежно вiд Масштабу карти контурними або
внемасштабними знаками. Наприклад, населенi пункти у великому масштабi
зображуються контурними умовними знаками з багатьма подробицями. Зi
зменшенням масштабу карти тi ж самi пункти зображуються з меншими
подробицями, бiльш узагальнено; на картах же дрiбних масштабiв вони
можуть бути показанi лише кружками або iншими невеликими фiгурами, тобто
внемасштабними умовними знаками Внемасштабние умовнi знаки самi по собi
не вказують розмiрiв предметiв або займаноï ними площi, тому не
можна вимiрювати по картi, наприклад, ширину мосту
Пояснювальнi умовнi знаки застосовуються для додатковоï
характеристики об'єктiв i показу ïхнiх рiзновидiв. Наприклад,
умовний знак хвойного або листяного дерева усерединi контуру лiсу
показує переважну в ньому породу дерев, стрiлка на рiцi напрямок
плину й т. п.

1. Топографiчна карта, ïï
   призначення. Номенклатура топографiчних карт (привести приклади).

Номенклатура аркушiв карт
Номенклатура кожного аркуша зазначена ,над пiвнiчною стороною його
рамки. Поруч iз номенклатурою, крiм того, пiдписана назва найбiльш
великого з показаних на ньому населених пунктiв
На кожному аркушi вказується також номенклатура сумiжних е ïм
аркушiв, що полегшує ïхнiй пiдбор при склейцi -карти. Цi
пiдписи помiщенi посерединi сторiн зовнiшньоï рамки аркуша. В
основу позначення аркушiв топографiчних карт будь-якого масштабу
покладена номенклатура аркушiв мiльйонноï карти
Ряди аркушiв цiєï карти позначаються заголовними буквами
латинського алфавiту (вiд А до V) i рахунок ïх ведеться вiд
екватора до полюсiв. Колони ж аркушiв нумеруються цифрами вiд 1 до 60.
Рахунок колон ведеться вiд меридiана 180њ iз заходу на схiд
Номенклатура аркуша карти 1:1000000 складається iз вказiвки ряду
(букви) i колони (цифри), у перетинаннi яких вiн розташований.
Наприклад, аркуш iз м. Смоленськ має номенклатуру N-36 (рис.7).
Колони аркушiв мiльйонноï карти збiгаються iз шестиградусними
координатними зонами, на якi розбивається поверхня земного
елiпсоïда при обчисленнi координат i складаннi карт у проекцiï
Гаусса. Розходження полягає лише в ïхнiй нумерацiï: тому
що рахунок координатних зон ведеться вiд нульового (Гринвичского)
меридiана, а рахунок колон аркушiв мiльйонноï карти вiд меридiана
180њ, то номер зони.вiдрiзняється вiд номера колони на 30. Тому,
знаючи номенклатуру дiєта карти, легко визначити, до якоï
зони вiн ставиться. Наприклад, аркуш М-35 розташований в 5-й зонi ( 35-
30), а аркуш ДО-29 — в 59-й зонi (29 + 30).
Номенклатура аркушiв карт масштабiв 1:100 000 — 1:500 000
складається з номенклатури вiдповiдного аркуша мiльйонноï
карти з додаванням до неï цифри (цифр) або букви, що вказує
розташування на ньому даного аркуша
Як видно з мал. 8, рахунок аркушiв всiх масштабiв ведеться лiворуч
праворуч i зверху долiлиць, при цьому:
- аркушi масштабу 1:500000 (4 аркушi) позначаються росiйськими
прописними буквами А, Б, У и Г. Отже, якщо номенклатура аркуша
мiльйонноï карти буде, наприклад, N-36, те заштрихований на
малюнку аркуш масштабу 1:500 000 має номенклатуру N-36-Г а аркуш
iз м. Смоленськ N-36-А;
- аркушi масштабу 1:200000 (36 аркушiв) позначаються римськими цифрами
вiд I до XXXVI. Таким чином, номенклатура аркуша з м. Смоленськ буде
N-36-IX;
- аркушi масштабу 1:100000 нумеруються цифрами вiд 1 до 144. Наприклад,
аркуш iз м. Смоленськ має номенклатуру N-36-41.
Аркушу карти масштабу 1:100000 вiдповiдають 4 аркушi масштабу 1:50 000,
позначуванi росiйськими прописними буквами А, Б, В, Г, а аркушу масштабу
1:50 000 — 4 аркушi карти 1:25000, якi позначаються малими
лiтерами а, б, в, г (мал. 9). Вiдповiдно до цього номенклатура аркушiв
карти 1:50000 складається з номенклатури аркуша масштабу 1:100000,
а аркушiв карти 1:25000 — з номенклатури аркуша масштабу 1:50000
iз приєднанням до неï букви, що вказує даний аркуш
Наприклад, 36-41-8 позначає аркуш масштабу 1:50000, а 3641-В-А
— аркуш масштабу 1:25000 з м. Смоленськ
На райони пiвнiчнiше паралелi 60њ топографiчнi карти всiх масштабiв
видаються здвоєними по довготi аркушами, а пiвнiчнiше паралелi 76њ
зчетвереними, за винятком карти масштабу 1:200000, що видається
строєними аркушами. Номенклатура таких зведених аркушiв
складається з номенклатури лiвого одинарного аркуша з додаванням
до неï кiнцевих iндексiв (букв або цифр) номенклатур iнших аркушiв.
Наприклад, Р- 52-V, VI (карта масштабу 1 :200 000), Р- 52-23, 24 (карта
масштабу 1: 100000).
Карти масштабiв 1 : 500 000 i 1:1 000000 випускаються поряд зi звичайним
виданням, крiм того, у прямокутних рамках, що не збiгаються з
географiчною сiткою. Аркушi такого видання значно бiльше звичайних. Вони
зручнi для склейки ïх у многолистние блоки, що покривають великi
територiï

1. Пояснити принцип руху по
   азимутi

При русi по азимутах на кожноï воротной крапцi
маршруту, починаючи з вихiдноï; знаходять на мiсцевостi по компасi
потрiбний напрямок шляхи й рухаються по ньому, вимiрюючи пройдену
вiдстань кроками, а при русi на машинi — за допомогою спiдометра.
Для того щоб точнiше витримати цей напрямок, вибирають на ньому який-
небудь допомiжний орiєнтир. Досягши його, намiчають наступний
промiжний орiєнтир i продовжують рух до нього. На поворотнiй
крапцi цi дiï повторюють. I так до кiнця маршруту. Як допомiжний
орiєнтир уночi можна використовувати яке-небудь небесне свiтило.
При цьому треба мати на увазi, що воно перемiщається по небесному
зводi, i якщо не враховувати цього й не перевiряти по компасi через
кожнi 10 — 15 хв правильнiсть руху, те можна значно ухилитися
всторону.
При русi по вiдкритоï, але бiдноï орiєнтирами мiсцевостi
напрямок можна витримувати по створi. Для цього, намiтивши по компасi на
початку руху напрямок шляхи й пересуваючись по ньому, залишають позаду
через вiдомi промiжки якi-небудь створние знаки (кiнець, забитий у землю
кiл, вiху) i потiм, оглядаючись на цi знаки, стежать, щоб напрямок руху
не ухилялося вiд створной лiнiï. При русi по м'якому ґрунтi й
снiжному полi створние знаки може замiнити слiд власного руху (слiди
гусениць або колiс машини, лижня).
При наявностi карти правильнiсть висмикування маршруту руху по азимутах
на дiлянках мiж його поворотними крапками навiть у закритим або бiдним
орiєнтирами мiсцевостi можна хоч зрiдка контролювати по характерi
рельєфу й мiсцевих предметiв, що зустрiчається на шляху.
Тому при русi по азимутах, особливо на велику вiдстань, треба
обов'язково користуватися картою
Якщо пiдроздiл рухається по азимутах пiшим порядком, те доцiльно
одного iз солдатiв призначити напрямноï (азимутчиком) iз завданням
правильно витримувати напрямок руху по компасi, i двi^-двох-двi-двох-одного-
двох солдат для вимiру кроками пройденоï вiдстанi,
При водiннi машини по гирополукомпасу спочатку визначають дирекционний
кут або магнiтний азимут поздовжньоï осi машини. Це може бути
зроблене по дирекционному кутi напрямку.- фа орiєнтир, видимий iз
крапки стояння, або по компасi
Для визначення дирекционного кута поздовжньоï осi машини
ïï встановлюють на крапку, з якоï видний який-небудь
вилучений орiєнтир, позначений на картi. За допомогою баштового
кутомiра або прицiлу сполучають поздовжню вiсь машини з на- правлiнням
на цей орiєнтир, Дирекциовний кут напрямку на орiєнтир
визначають по картi й установлюють на шкалi гирополукомпаса. Замiсть
напрямку на орiєнтир можна використовувати яку-небудь лiнiю
мiсцевостi (прямолiнiйна дiлянка дороги, просiчу, лiнiю електропередачi
та iн.).
Для визначення магнiтного азимута поздовжньоï осi машини по компасi
вiдходять вiд ïï вперед або назад на 50 — 60 м i
вимiрюють компасом азимут напрямку уздовж одного борта машини, а потiм
уздовж iншого й iз двох результатiв беруть середнє
Пiсля того як на шкалi гирополукомпаса встановили дирекционний кут
(магнiтний азимут) поздовжньоï осi машини, неï розвертають
так, щоб в iндексу шкали встановився вiдлiк, рiвний дирекционному куту
(магнiтному азимуту) напрямку на першу поворотну крапку, звiльняють
арретир i починають рух. Машину ведуть так, щоб, протягом усього дiлянки
шляху до наступного орiєнтира зберiгався вiдлiк в iндексу, що
вiдповiдає встановленому курсу. Дiйшовши до повороту й
переконавшись у правильностi руху, машину розвертають так, щоб проти
iндексу встав вiдлiк, рiвний дирекционному куту черговоï дiлянки
маршруту, i рухаються по цьомуе напрямку
Для контролю й уточнення показань гирополукомпаса в процесi руху
використовують позначенi на картi лiнiйнi орiєнтири. При
вiдсутностi такоï можливостi через кожнi 1,5 — 2 год руху
— в однiй з поворотних крапок дирекционний кут поздовжньоï
осi машини визначають тими ж способами, що й на вихiднiй точцi

1. Орiєнтування на мiсцевостi.
   Способи орiєнтування. Види орiєнтирiв (привести
   приклади).

Орiєнтуватися на мiсцевостi в бойових
умовах - це значить визначити своє мiсце розташування й потрiбний
напрямок руху або дiй щодо сторiн обрiю, що оточують об'єктiв
мiсцевостi, розташування своïх вiйськ i вiйськ супротивника.
Сутнiсть орiєнтування становить три основних елементи:
- упiзнавання мiсцевостi, на якiй перебуваєш, по характерних
ïï ознаках i орiєнтирам; - визначення мiсць положення
(свого, спостережуваних цiлей i iнших об'єктiв, що цiкавлять);
- вiдшукання й визначення потрiбних напрямкiв на мiсцевостi
Найважливiше завдання орiєнтування — знаходження й
висмикування заданого напрямку руху в будь-яких умовах обстановки: у
ходi бою, у розвiдцi, при здiйсненнi маршу
Всi дiï командира пiдроздiли неминуче пов'язанi з
орiєнтуванням на мiсцевостi. Без орiєнтування немислима
постановка бойових завдань пiдроздiлам i вогневим засобам, цiлевказiвка,
нанесення на карту результатiв розвiдки супротивника й мiсцевостi й
керування пiдроздiлами в ходi бою
Умiння швидко й безпомилково орiєнтуватися на мiсцевостi в будь-
яких умовах є одним з найважливiших елементiв польовоï виучки
офiцерiв. Орiєнтування на мiсцевостi не епiзодичний захiд у роботi
командира. Воно повинне здiйснюватися систематично самим командиром i
особовим складом пiдроздiлу пiд його керiвництвом як при пiдготовцi, так
i в ходi виконання бойового завдання
В основi орiєнтування лежить умiння вибирати на мiсцевостi
орiєнтири й використовувати ïх як маяки, що вказують потрiбнi
напрямки, пункти й рубежi
Вивчення й запам'ятовування незнайомоï дiлянки мiсцевостi варто
завжди починати з вибору трьох-чотирьох найбiльш примiтних
орiєнтирiв. Треба добре запам'ятати ïхнiй зовнiшнiй вигляд i
взаємне положення, щоб надалi можна було по них у будь-якому
пунктi пiзнати мiсцевiсть i визначити своє мiсце розташування. При
пересуваннi орiєнтири вибирають по напрямку шляху, послiдовно
намiчаючи ïх у мiру виходу в новi райони
Орiєнтуватися на мiсцевостi можна рiзними способами. Командири
пiдроздiлiв орiєнтуються переважно по картi. По нiй вони
визначають своє мiсцезнаходження, пiзнають навколишнi мiсцевi
предмети й елементи рельєфу й установлюють мiсце розташування
спостережуваних цiлей i iнших об'єктiв. Солдатам i сержантам
орiєнтуватися доводиться головним чином по орiєнтирах i за
допомогою компаса. Для виходу в потрiбний пункт командир указує
ïм азимут напрямку руху й орiєнтири по маршрутi руху. Цi данi
командир пiдроздiли готовить звичайно по картi
Для орiєнтування на мiсцевостi, бiдноï орiєнтирами, у
великих населених пунктах i в районах, де вiдбулися iстотнi змiни
мiсцевостi, вигiдно використовувати аероснимки. Докладне зображення на
аероснимках обрисiв мiсцевих предметiв i дрiбних деталей, помiщаються не
на картi, i iншi особливостi, властивi фотографiчному зображенню,
дозволяють у бiльшостi випадкiв точно визначати на них своє мiсце
розташування й спостережуваних об'єктiв, вибирати орiєнтири
на шляху руху й контролювати правильнiсть висмикування намiченого
маршруту
Для надiйного й точного орiєнтування в будь-яких умовах мiсцевостi
й погоди — у лiсi, пустелi, при поганiй видимостi — на
озброєннi багатьох бойових машин є спецiальна так звана
навiгацiйна апаратура. Вона дозволяє в будь-який момент знати
координати мiсцезнаходження машини й дирекционний кут напрямку руху
З орiєнтуванням тiсно стикається цiлевказiвка, завданнями
якого є визначення й вказiвка мiсця розташування виявлених мет
Для того щоб безпомилково визначати своє мiсце розташування й
положення спостережуваних об'єктiв i правильно здiйснювати
цiлевказiвка, необхiдно вмiти визначати на мiсцевостi вiдстанi до
об'єктiв i напрямку на них

1. Вимiр кутiв i вiдстаней на
   мiсцевостi

При орiєнтуваннi й цiлевказiвцi доводиться не тiльки визначати
магнiтнi азимути, але й вимiрювати горизонтальнi кути мiж рiзними
напрямками на предмети. Цi вимiри можна робити за допомогою баштового
кутомiра, компаса, бiнокля й приладiв прицiлювання, наявних на бойових
машинах, а також перископiчноï артилерiйськоï бусоллю
Вимiр кутiв за допомогою баштового кутомiра. На танках i деяких iнших
бойових машинах для вимiру кута поворотiв башточки є кутомiрний
пристрiй (мал. 62). Воно складається з основноï шкали 1,
розташованоï на погонi по всiй довжинi ïï окружностi, i
звiтноï шкали 2, укрiпленоï на обертовому ковпаку башточки.
Основна шкала розбита на 600 розподiлiв (цiна розподiлу 0-10). Звiтна,
шкала має 10 розподiлiв i дозволяє вiдраховувати кути з
точнiстю 0-01. У деяких машинах башейка механiчно зв'язана зi стрiлками
азимутального покажчика, на якому є шкали грубого й точного
отсчетов кутiв. Азимутальний покажчик також дозволяє вiдраховувати
кут з точнiстю до 0-01. Для наведення на спостережуваний предмет
використовується оптичний вiзир, у поле зору, якого є
перекрестие або косинець. Оптичний вiзир установлений на обертовiй
башточцi таким чином, що в положеннi 0-00 його оптична вiсь паралельна
поздовжньоï осi машини
Для визначення кута мiж поздовжньою вiссю машини й на-, правлiнням, на
предмет необхiдно повернути обертовий кiл- пак башточки в напрямку на
цей предмет до сполучення перекрестия (косинця) iз предметом i на
кутомiрнiй шкалi прочитати вiдлiк. Горизонтальний кут мiж напрямками на
два яких-небудь предмети буде дорiвнює рiзницi вiдлiком по шкалi
на цi предмети
Вимiр кутiв за допомогою компаса. Щоб вимiряти на мiсцевостi кут мiж
напрямками на два яких-небудь предмети в градуснiй мерi, треба
встановити покажчики мушки компаса на нульовий вiдлiк по лiмбi й
повернути компас так, щоб вiзирна лiнiя була спрямована на лiвий
предмет. Потiм повернутися особою до другого предмета й, обертаючи
кришку, направити вiзирну лiнiю на цей предмет. Вiдлiк проти покажчика
мушки й буде шуканим кутом. При вимiрi кута в тисячних нульовий вiдлiк
лiмба направляють на правий предмет, тому що рахунок тисячних
зростає проти ходу вартовi стрiльцi
Вимiр кутiв за допомогою бiнокля i приладiв спостереження й
прицiлювання, роблять в основному при цiлевказiвцi. Для цього сполучають
який-небудь штрих кутомiрноï шкали з одним з напрямкiв i
пiдраховують число розподiлiв до другого напрямку. Помноживши цей вiдлiк
нй цiну розподiлу шкали, одержують величину вимiрюваного кута втисячних.
Визначення вiдстаней на мiсцевостi. Окомiр.
Окомiр — основний i найбiльш швидкий спосiб визначення вiдстаней.
Для розвитку окомiру необхiднi систематичнi вправи на рiзноманiтнiй
мiсцевостi з перевiркою результатiв по картi, аероснимкам або шляхом
безпосереднiх вимiрiв на мiсцевостi далекомiром, рулеткою або кроками.
Для розвитку окомiру спочатку необхiдно навчитися впевнено розрiзняти на
будь-якiй мiсцевостi вiдстанi в 25, 50 i 100,м. Пiсля того як цi
дистанцiï будуть освоєнi, приступають до тренування по
визначенню бiльших вiдстаней (200, 400, 800 i 1000 м). Коли — у
зоровiй пам'ятi цi вiдстанi будуть закрiпленi, ïх використовують як
еталони, порiвнюючи з ними вiдстанi до спостережуваних об'єктiв
Точнiсть окомiру залежить вiд натренированности спостерiгача, вiд величини-
обумовлених вiдстаней i вiд умов спостереження. Для дистанцiй до 1000 м
у досить досвiдчених спостерiгачiв помилки звичайно не перевершують 10
— 15а вiдстанi. При бiльше значних вiдстанях вони можуть в окремих
випадках досягати 50.
Визначення вiдстаней по обмiрюваних кутових розмiрах предметiв
Цей спосiб застосуємо тiльки в тому випадку, якщо вiдомо лiнiйну
величину (висоту, ширина або довжина) об'єкта, до якого
визначається вiдстань Д, або якого-небудь iншого предмета, що
перебуває в безпосереднiй близькостi вiд нього, Спосiб зводиться
до вимiру в тисячних кута, пiд яким видний об'єкт, i до наступного
рiшення завдання: по спiввiдношенню лiнiйноï величини (В) i
кутовоï величини (У) об'єкта визначити вiдстань до нього, Ця
пропорцiя зветься формули тисячних:
Вимiр кутовоï величини об'єкта виробляється за
допомогою польового бiнокля або приладiв спостереження й прицiлювання,
якi є на бойовiй машинi