Камери ad hoc Мiжнародного Суду ООН

Мiжнародний Суд може утворювати одну або кiлька камер у складi трьох або
бiльше суддiв для розбору певних категорiй справ. Я хотiв би бiльш
докладно зупинитися на такому важливому аспектi дiяльностi Мiжнародного
Суду як дозвiл споровши мiж державами за допомогою його камер по певних
спорах. Всi положення про камери базуються на пунктi 1 статтi 25
Статуту, що говорить, що, крiм спецiально зазначених у теперiшньому
Статутi випадкiв, Суд засiдає в повному складi. Суд може утворити
три види камер:
- спрощеного виробництва,
- для розгляду певноï категорiï справ,
- для розбору окремоï справи
Останнiй вид камер має деяка подiбнiсть iз арбiтражем. Причому
воно збiльшується, якщо при створеннi камер застосовується
стаття 31 Статуту Суду, пункти 2 i 3 якоï надають сторонам у
суперечцi право вибрати як суддя особа по власному розсудi, якщо в
складi судового. присутностi немає суддi — громадянина
однiєï зi сторiн або обох сторiн. Отже, камера ad hoc може
складатися iз суддiв — громадян кожноï зi сторiн i третього
суддi, призначеного Судом. Число суддiв, що утворять камеру ad hoc у
вiдповiдностi зi Статутом “визначається Судом зi схвалення
сторiн”. Отже, можливе створення камери, що складає з одного
суддi
До 1982 року держави не прибiгали до використання камер ad hoc, хоча у
своïх заявах представники рiзних держав визнавали ïх переваги
Використання камер Суду має ряд переваг перед разбиратерльством
Судом у повному складi. Насамперед це скорочення строкiв розгляду й
витрат. Так, можливiсть проводити засiдання камер за межами Гааги
(стаття 28 Статуту), у мiсцi, бiльше пiдходящому для сторiн, ïхнiх
експертiв, радникiв i свiдкiв. Крiм того, розгляд у камерi
фiнансується не сторонами, а Мiжнародним Судом, витрати якого у
вiдповiдностi зi статтею 33 Статуту несуть ООН. Як правило, судова
процедура в камерах менш громiздка: сторони можуть, наприклад,
вiдмовитися за згодою камери вiд усного судочинства. Таким чином, як ми
бачимо, камери ad hoc Мiжнародного суду ООН повиннi привернути увагу
сторiн вспоре.
Уперше камера ad hoc була затверджена в 1982 роцi. До теперiшнього часу
таких камер утворено чотири. Першою справою, що перебувало на розглядi
камери ad hoc була суперечка про делiмiтацiю морськоï границi в
районi затоки Мен мiж США й Канадою, потiм спор про делiмiтацiю частини
прикордонноï територiï мiж Республiкою Верхня Вольта
(перейменованоï пiзнiше в Буркина Фасо) i Республiкою Малi; справа
про Компанiю Elettronica Sicula S.p.A. (ELSI) (США проти Iталiï);
суперечка мiж Сальвадором i Гондурасом у вiдношеннi сухопутних i
морських границь i границь мiж островами
Дозвiл мiжнародних суперечок шляхом звертання до камер ad hoc,
безсумнiвно, способстует активiзацiï дiяльностi Мiжнародного Суду
ООН. У принципi, пункт 2 статтi 26 Статуту не мiстить виражених обмежень
вiдносно спiрних питань, i, отже, у камеру ad hoc можуть передаватися
будь-якi суперечки, що мають або технiчний (як у справах затоки Мен;
ELSI), або регiональний аспект (Буркина Фасо/Малi; Сальвадор/ Гондурас).
Так само, вiдповiдно до Статуту Суду камери не мають потреби в
представництвi всiх найголовнiших форм цивiлiзацiï й основних
правових систем миру. Це може вiдбутися тiльки за бажанням сторiн i
рiшенню Суду
Але система звернення до камери ad hoc може бути сприйнята як можливiсть
компромiсу мiж судовим рiшенням i арбiтражем. Це неправильно, тому що
камери ad hoc жодним чином не повиннi бути прирiвнянi до арбiтражного
суду, оскiльки сторони не цiлком вiльнi у визначеннi складу камери й
правил судочинства. Камера є вiдгалуженням Суду, ïï
рiшення, як передбачає стаття 27 Статуту, є рiшенням Суду.
Таким чином, камери ad hoc можуть дiяти тiльки на остовании Статуту й
Регламенту Суду