Образ народного спiвця в поезiï Тараса Шевченка

В Украïнi "родилась, гарцювала козацька воля".
I про неï добрим людям .
Кобзарi спiвають,
Все спiвають, як дiялось,
Слiпi небораки,
Бо дотепнi...
Це уривок iз поезiï Шевченка "Думи моï, думи моï...". Цi слова - правдивий пролог до першоï збiрки Шевченка i до всiєï його творчостi. Назва ïï дала лiтературне наймення поетовi, з яким вiн назавжди увiйшов у свiдомiсть нашого народу.
Образ народного спiвця ми зустрiчаємо в багатьох поемах Шевченка: "Перебендя", "Гайдамаки", "Катерина" та iнших. У поемi "Перебендя" перед нами - постать кобзаря, наскрiзь реальна, живцем вихоплена з дiйсного украïнського життя. Вiн - бiдний сiромаха, що ночує "попiдтинню, сирота, що не має хати. Живе тiльки пiснею, нiчим не журиться. Спiває скрiзь, де тiльки збираються люди. У пiснях його i радiсть, i смуток, вони на кожний випадок життя. У степу на могилi спiває кобзар, i слухач його - тiльки вiтер у полi. Бо спiває вiн для себе у хвилини високого Божого натхнення. Це великий митець, який чує все: i що вiтер говорить, i про що спiває море. Вiн самотнiй, не завжди зрозумiлий людям.
Логiчним продовженням цього образу є образ кобзаря Волоха в поемi "Гайдамаки". Це пiсенна душа гайдамакiв. Своïми пiснями вiн веде ïх у бiй.
Сю нiч погуляєм,
Ляхiв погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засмiється,
Земля затрясеться,
Небо запалає...
Участь кобзарiв у повстаннi - iсторичний факт. Вони проходили кривавими шляхами разом з повсталим народом. Кобзар Волох - це художнє втiлення козацькоï вольницi, героïзму i завзяття, козацького смiху, дотепу й жарту.
Зовсiм iнша роль образу кобзаря в поемi "Катерина". Вiн з'являється в останнiй частинi поеми. Цим образом письменник продовжує бiографiю Iвася. Хлопчик стає поводирем кобзаря. Мабуть, кобзар зумiє iсторiю Iвася розповiсти людям. Вона стане однiєю з його пiсень, i доля сироти, його нещасноï матерi Катерини схвилює не одне серце.
Тарас Шевченко пiднiс образ кобзаря до символу. Вiн виразник нацiонального болю Украïни, захисник знедолених i глашатай волi та незалежностi рiдного краю.

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися