Романтичний характер ранньоï творчостi Тараса Шевченка

Лiто 1840 року було вирiшальним у життi Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезiй - "Кобзар". Критичнi вiдгуки були рiзними, ïх було багато, та всi вони зiйшлись на визнаннi великого поетичного хисту Шевченка. I справдi, навiть першi його романтичнi поеми "Тополя", "Причинна", "Тарасова нiч" - це чудовi, художньо довершенi твори.
Причинна i Тополя. Двi трагiчнi дiвочi долi. Дiвчину-сироту розлучили чужi люди з коханим, i вона стала причинною. У страшну буряну нiч блукає вона бiля гаю, виглядаючи козаченька молодого. Буря душевна, що позбавляє дiвчину розуму, зiставляється з бурею над нiчним Днiпром. Особливiстю раннiх романтичних творiв Шевченка є те, що образи Їхнi сягають своïм корiнням у глибини народноï творчостi. Навiть фантастичнi образи русалок вiдтворенi так, як уявляв ïх народ: це покритки та дiти покриток, якi були на землi скривдженi людьми. А тема вiрного, єдиного на все життя великого кохання - основна в украïнському фольклорi. Не може жити без милого дiвчина, та й козак, впiзнавши в мертвiй, залоскотанiй русалками дiвчинi свою кохану, у вiдчаï розбиває собi голову об дуб.
Одинока тополя, що росте в широкому полi... Це одинока жiноча доля, яку гне вiтер до самого долу. Дiвчина знає, що не навчиться бiльше ïï серце любити, належить воно козаченьку, що загинув у чужих степах. I перетворюється вона на тополю, щоб не виходити замiж за нелюба.
Не вернулася додому,
Не дiждала пари - Стоïть, тонка та висока,
До самоï хмари.
Реальнi картини козацькоï вольницi, повстань украïнського народу проти польських поневолювачiв знайшли романтичне оспiвування в поемах "Тарасова нiч", "Гамалiя", "Гайдамаки". Шевченко створює романтичнi, яскравi образи легендарних ватажкiв народних повстань: Тараса Трясила, Наливайка, Залiзняка, @онти. Як i в романтичних поемах про жiночу долю, авторська оцiнка подiй повнiстю збiгається з народною. Матерiали його поем - це спогади старих людей, зокрема дiда Iвана, ще живих гайдамакiв, пiснi кобзарiв.
Раннiй романтичнiй творчостi Шевченка, нарiвнi з фантастичною таємничiстю, притаманна i висока народнiсть, правдивiсть, iнтерес до iсторiï рiдного краю.