Значення займенникiв. Спiввiдношення займенникiв з iншими частинами мови
Займенником називається частина мови, яка узагальнено вказує на предмети, ознаки або кiлькiснiсть, не називаючи ïх. У процесi мовлення значення займенникiв конкретизується через контекст, наприклад: Л у каш. Березу mu сестрою називаєш? Хто ж ти така? М авка. Я — Мавка лiсова (Леся Украïнка). Займенники я, ти, хто узагальнено вказують на особу мовця (я); на того, до кого жртаспся мовець (ти) на особу* про яку запитують (хто?), а конкретне значення виражається iменниками (Мавка, Лукаш), що є назвами осiб. 236 За значенням i граматичними ознаками займенниковi слова иеоднотипнi. вони подiляються на три групи: I) узагальнено-предмети i, 2) узагальнено- * кiс нi та
3) узагальнено-кiлькiснi. Узагальнено-прелметнi займенники
спiввiдносяться з iменниками. Вони дають вказiвку на предмети i
характеризуються спiльними з iменниками граматичними ознаками:
вiднесснiстю до одного з трьох граматичних родiв (вiн, вона, воно)
або вiд сутнiстю формального показника роду (я, ти) чи вираженням
його через синтаксичнi звязки (що упало? хто прийшов? що таке? хто
такий? хто така *)', синтаксично незалежним значенням числа (я
— ми. ти ви), що виражається суплетивними фор мами або
контекстуально (хто такi?) i зрiдка флексiями (вiн. вона, воно,
вони); змiною за вiдмiнками. Узагальнено-якiснi займенники дають
вказiвку на ознаки i за граматичними зна ченнями спiввiдносяться з
прикметниками: вони змiнюються за родами, числами i вiдмiнками. Узагальнено-
кiлькiснi займенники вказують на кiлькiсть (стiльки, скiльки) або
порядок предметiв при лiчбi (котрий) i за морфологiчними ознаками
спiввiдносяться з числiвниками. Слова стiльки i скiльки змiнюються
за вiдмiнками, а котрий — за вiдмiнками, родами i числами. У
реченнi займенники, що вказують на предмети, виступають пiдметом або
додат ком, зрiдка — обставиною: Ми в спинних битвах братство
закрiплячи (М. Бажай); Через вiкно менi видно селище, через дверi
— море (Ю. Збанацький); Над ним розлога липа гуде бджолами мов
золотистий дзвiн (I. Цюпа). Займенники можуть також виконувати роль
iменноï частини складеного присудка: Ми тi що в вiчнiсть iдемо
(П. Усенко). Морфологiя п роздiл ipttmmnM ______ ___ _ Займенники,
спiв вiдноснi з назвами предметiв Я, ти, ми, ви. вiн. вона, воно,
вони, себе, хто. що. хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-
небудь, що-небудь. * ‘будь-хто, будь-що, казна-хто, казна-що,
нiхто, нiщо Займенники, спiввiдноснi 3 назвами ознак Мiй, твiй,
свiй, наш, ваш. ïхнiй, той, цей. такий, весь, кожний, сам,
самий, iнший, який, чий, якийсь, чийсь, абиякий, абичий, деякий,
дечий, який-чебудь, чий-небудь, будь-який, будь-чий. казна-який, кизна-
чий, нiякий, нiчий Займенники, спiв вiдноснi з назвами кiлькостi
Стiльки, скiльки, котрий, котрийсь, котрий-небудь, нiкотрий
Синтаксична роль займенникiв, що вказують на ознаку, схожа з
прикметниками. Вони виступають узгодженим означенням або iменною
частиною складеного при судка: Наш народ має право пишатися
своïми богатирями (О. Гоичар). Увага! Якщо займенник вжито без
iменника, то вiн може бути пiдметом або додатком: Кожен буває
ветким бодай раз за .життя (П. Загребельний); I в серцi кожного
горить любовi жар (i Франко). Займенники, якi вказують на кiлькiсть
предметiв, у реченнi разом iз вiдмiнко вою керованою формою iменника
виступають пiдметом (у знахiдному вiдмiнку 237 СУЧАСНА
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА додатком): Скiльки ще жде нас
несподiванок, вiдкриттiв (Л. Дмит ,РК0); Скiльки книг ти придбав? У
родовому, давальному, орудному та мiсцево^ вiдмiнках займенники
скiльки, стiльки виконують роль узгодженого означен ”У 9 скi лькох д
iт_еП ”й ще немає букваря? Скiльком ут ч ням до-з-в—о—л-
ено пњiздкуï Скiлькома вправами можна обмежитися? Займенник
котрий може виступати iменною частиною складеного присудКа
питальному реченнi: Котра (є) тепер година? Частина мови
Займенник Що виражає Указує на предмет, ознаку або
кiлькiсть (не називаючи ïх) Морфологiчнi iознаки Вiдмiнюванi
слова. Початкова форма: називний вiдмiнок однини. За значенням (на
що вказують) та морфологiчними ознаками подiля ються на особовi,
зворотний, питально-вiдноснi, означальнi, вказiвнi присвiйнi,
неозначенi i заперечнi. Тi, що вказують на предмети, змiнюються за
вiдмiнками, можуть мати рiд i число; тi, що вказують на ознаки,
змiнюються за вiдмiнками, родами i числами; тi, що вказу ють на
кiлькiсть, — за вiдмiнками, а тi, що вказують на порядок при
лiчбi, — за родами, числами i вiдмiнками Синтаксична Основна:
для тих, що вказують на предмети, — пiдмет (у називному роль
вiдмiнку), додаток (у непрямих вiдмiнках); для тих, що вказують на
ознаки i порядок при лiчбi, — означення
