Виникнення давнiх украïнських дiалектiв. Сучаснi територiальнi дiалекти
Кожна мова характеризується наявнiстю територiальних вiдгалужень
— нарiч, дiалектiв, говiрок. ïх виникнення сягає
глибокоï давнини, ще родоплемiнного перiо ду, а територiальне
закрiплення повязане з добою феодалiзму. Недарма ïх вважають живою
iсторiєю мови. Дiалектна диференцiацiя мов не однакова: якщо в
англiйськiй мовi дiалектнi вiдмiнностi не дуже значнi, то в нiмецькiй чи
китайськiй вони настiльки великi, що ïх носiï не завжди можуть
порозумiтися мiж собою. Дiалектнi вiдмiнностi украïнськоï мови
не належать до надто суттєвих. Незва жаючи на те, що Галичина була
вiдокремлена вiд решти Украïни шiсть, а Закарпаття - дев'ять
столiть, значних перешкод для спiлкування немає. Територiально
украïнська мова складається з трьох нарiч.
1. До пiвнiчного нарiччя належать дiалекти Чернiгiвщини, Житомирщини,
Рiв ненщини, Сумщини, Киïвщини та Волинi. Найголовнiшi
особливостi пiвнiчних дiалектiв такi:
2) фонетичнi: а) наявнiсть дифтонгiв [уо], [уе], [уГ|: вуол, вуел,
вуiл б) тверда вимова звука [ц]: хлопец, палец; в) наявнiсть
звукосполучень [гi, кi, хi] замiсть лiтературних [ги, ки, хи]:
ложкi, стiжкi, берегi, хiмерний;
3) морфологiчнi: а) вживання стягнених форм прикметникiв чоловiчого
роду: молоди хлопец, осiннi вiтер; б) нестягненi форми прикметникiв
жiночого роду: молодая береза, повная хата;
4) лексичнi: кияхи (кукурудза), утва (качки), валка (череда) тощо.
5. До пiвденно-захiдного нарiччя входять дiалекти Вiнниччини,
Хмельниччини, Тернопiльщини, Закарпаття, Львiвщини, Iвано-
Франкiвщини, Буковини, Волинi, Чер- нiвеччини. Найголовнiшi
особливостi ïх такi:
6) фонетичнi: а) тверда вимова [р]: рабий, расно; б) наявнiсть поряд з
ри-, ли- [ер], [ел], [ир], [ил]: керниця (криниця), сильза
(сльоза); в) вiдсутнiсть подовження приголосного в iменниках
середнього роду: [житє, знанє, зiлє];
7) морфологiчнi: а) поширення закiнчень -ови, -еви у давальному
вiдмiнку iмен никiв II вiдмiни: братови, коневи; б) наявнiсть
застарiлих займенникiв при дiєсловах: зроби мi, узяв тя,
питав го (зроби менi, узяв тебе, питав його); в) наявнiсть залишкiв
давньоï форми дiєслiв минулого часу (пiшпа-м, пiшли-
сьмо) та майбутнього часу: му робити, меш робити (робитиму,
робитимеш);
8) лексичнi: неньо (батько), вуйко (дядько), плай (гiрська стежка),
маржинка (худiбка), сарака (бiдний) тощо. СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА
ЛIТЕРАТУРНА МОВА
9. До пiвденно-схiдного нарiччя входять дiалекти Харкiвщини, Луганщини,
До. неччнни, Полтавщини, Днiпропетровщини, Запорiжжя, Херсонщини,
Кiровоградщи- ни. Одещини, бiльшостi районiв Черкащини, частково
Киïвщини. Особливостi пiвденно-схiдних дiалектiв такi:
10) фонетичнi: а) помякшення шиплячих: [курчати]; б) помякшення звука
[л]: [були, калина];
11) морфологiчнi: а) вживання дiєслiв II дiєвiдмiни iз
закiнченням -е: ходе, носе просе замiсть: ходить, носить, просить;
б) вживання стягнених форм дiєслiв 3-ï особи однини
теперiшнього часу: пита спiва замiсть питає, спiває]
12) лексичнi: утлий (кволий), жабуриння (водоростi). Територiальнi
дiалекти — це тi потiчки, що впадають у могутнє рiчище
загально народноï мови i збагачують ïï. Пересохнуть
струмки — обмiлiє рiка. Зараз у свiтi
спостерiгається тенденцiя до пошанування дiалектiв —
мов малоï батькiвщини. У Баварiï 71 вiдсоток населення
володiє i користується дiалектами, а в землi Рейнланд-
Пфальц — 76. В Iталiï, де лiтературною мовою
послуговується не бiльше 8-12 вiдсоткiв насе лення, на
дiалектах проводяться театральнi фестивалi, дiалектне мовлення
звучить у кiнофiльмах, що не знижує ïхнього естетичного
рiвня та не применшує всесвiтньоï слави iталiйського
кiномистецтва. Iз шанобливою турботою i пiклуванням ставляться до
своïх дiалектiв японцi, хоч фактично кожен з них вiльно
володiє англiйською мовою (3 кн. Мова i нацiя).
