Тони, обертони, резонатор

Додатковi тони виникають унаслiдок того, що коливається не тiльки
все пружне тiло, яке творить основний тон, а й його частини. Частини
коротшi, нiж усе тiло, тому вони видають тони, вищi вiд основного,
— обертони (нiм. ober вищий, верхнiй), але слабкiшi. Наприклад,
якщо основний тон має висоту 100 Гц, то обертони матимуть висоту
200,400, 800, 1600 Гц i т. д. Висота деяких обертонiв сягає 10 000
Гц. Основний тон i обертони утворюються в гортанi за допомогою голосових
звязок. Ротова порожнина вiдiграє роль змiнного резонатора (його
форма змiнюється за допомогою язика, губiв, нижньоï щелепи
тощо). Резонаторами можуть бути й носова та глоткова порожнини, зi
змiною величини яких змiнюється тембр голосу i звукiв мовлення.
Резонатор — це порожнє тiло з твердими стiнками й отвором
певного розмiру. Резонатор однi обертони пiдсилює, iншi —
гасить. Так виникають голоснi. Щось подiбне, тiльки набагато складнiше,
вiдбувається й пiд час творення приго лосних. 4 3 Приголоснi звуки
складаються iз основного тону та обертонiв, якi зазнають змiн у
резонаторах, один з яких може посилити основний тон, а iнший один iз
обертонiв Так виникають сонорнi i шумнi приголоснi. За своïм
тембром основний тон є iндивiдуальним для кожноï людини (Зо
Н. Тоць- кою).