Речення
У мовознавствi виокремлюють стверджувальнi, заперечнi, питальнi,
спонукальнi, емоцiйно-оцiннi, слова-речення у функцiï структур
мовного етикету. Стверджувальнi слова-речення. З огляду на функцiï,
якi вони виконують у мовленнi, ïх подiляють на кiлька груп.
1. Власне стверджувальнi слова-речення, що є прямою позитивною
вiдповiддю на поставлене запитання чи на змiст ранiше сказаного. Цi
речення можуть уживатися самостiйно або ж у складi двоскладного чи
односкладного речення. Переважно такими реченнями виступають
стверджувальнi слова так, еге, атож, ага, авжеж, аякже, угу, точно
та iн., наприклад: Так, то велети й ведмедi там змагалися за владу,
за долини та за гори, поки люди не настали (Леся Украïнка);
Снiдаєте вже? 1 студент до панiв. — Еге, -хтось промовив
(А. Тесленко); Так, вона повинна стати матiр ‘ю (Б.
Грiнченко); Слухай, Андрiю, в тебе часом єсть вiльна година?
— Та вже нi (М. Коцюбинський). Подеколи ствердження
виражається модальними словами зi значенням необхiдностi,
впевненостi тощо, наприклад: — Так, я сором ‘язлива.
Менi чомусь буває соромно тебе. — Iменi. -Правда?
— ïй-богу (О. Довженко). Стверджувальнi слова-речення
можуть функцiонувати в заперечнiй формi, напри клад: —
Перелякався? — А то нi? (М. Стельмах).
2. Слова-речення, репрезентованi словами добре, так, гаразд, вiрно,
правильно, звичайно та iн., наприклад: — Хай прийдуть
провулком та попiд кручею, щоб йому з вiкна не видать було. Я
загадаю — кому що. — Гаразд, отамане (Б. Грiнченко); -
Пилипа Комарця посадимо на голову сiльради. — Вiрно!вигукнув
Макар (М. Стель мах).
3. Слова-речення, в яких пiдсумовується почуте, побачене. Це
конструкцiï типу Так воно i є! Хвалити Бога! А т о ж як!
Так тому i буть! та iн., наприклад: Старшина засукав рукави,
погладив довгого вуса i грiзно глянув на Гната: — Отакее-то
дiло! (М. Коцюбинський). 400 4. Слова-речення, що пiдтверджують
мiркування, погляди мовця. Вони с вiд гуками на його власнi думки,
характеризуються експресивною iнтонацiєю. Переважно функцiю
слова-речення виконує слово так. наприклад: Так, так, т ак!
родова у батюшки, господи, боже мiй, яка голова! — заметушився
Молибога (I. Микитенко). Стверджувальними є i нечленованi
речення типу Нiчого, Не без того тощо.
