Сегментнi i суперсегментнi одиницi фонетики
Звуковi одиницi фонетики дiляться на: сегментнi (лат. segmentum
вiдрiзок) i суперсегментнi (лат. super — зверху, над + segmentum).
Сегментними одиницями називають такi, якi розмiщенi в лiнiйнiй
послiдовностi. Мовлення становить потiк звукiв, звуковий ланцюг, який
членується на вiдрiзки, окремi одиницi, що видiляються
рiзноманiтними фонетичними засобами. Такими одиницями є звук,
склад, фонетичне слово, фонетична синтагма, фраза. Базою для ïх
видiлення служать передовсiм смисловi звязки. Звуки вимовляються один за
одним i вважаються найменшою сегментною оди ницею. Зi звукiв складаються
бiльш складнi сегментнi одиницi. Кожна наступна за величиною
складається з дрiбнiших: склад зi звукiв, фонетичне слово зi
складiв, фонетична синтагма iз фонетичних слiв, фраза — iз
синтагм. Це стає можливим завдяки суперсегментним одиницям, якi
нашаровуються на сегментнi та обєднують ïх у єдине
цiле. Такi одиницi забезпечують звукову цiлiснiсть слова. До суперсегмент-
79 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА них одиниць належать наголос
та iнтонацiя. Якщо сегментнi одиницi (наприклад, яукя) можуть бути
видiленi 3 Крупнiших ОДИНИЦЬ I ВИМОВЛЯТИСЯ окремо, то супер- сегментнi
одиницi вимовлятися окремо не можуть. Склад — i сегментна, i
суперсегментна одиниця. Склад як сегментна одиниця -ц е послiдовнiсть
звукiв, а як суперсегментна — єднiсть складового i
нескладового звукiв Завдяки словесному наголосовi склади
об'єднуються у фонетичнi слова. Синтагма тичний наголос та
iнтонацiя обєднують фонетичнi слова в синтагми (такти). Iнто нацiя
i фразовий наголос сприяють обєднанню синтагм у фрази. Мовець може
роздiлити слова на склади (наприклад, лiн-гвi-сти-ка), хоча в при
родному, звичайному мовленнi слово не дiлиться нi на склади, нi на
звуки. Видiлення звукiв у словах може виконуватися лише для
лiнгвiстичного аналiзу та з методичною метою. Одиницi просодичноï
або тонiчноï пiдсистем називають просодемами, чи тонемами. Просодiя
— система вимови наголошених i ненаголошсних, довгих i коротких
складiв у певнiй мовi. Мови, якi використовують тони для розрiзнення
смислу, називаються полiто- нiчнимн (литовська, латинська, шведська,
норвезька, словенська, сербсько-хорват ська, а також китайська,
вєтнамська, ганська, бiрманська, африканськi мови). В
украïнськiй мовi словесний наголос невiдємний вiд слова i
виконує не лише конститутивну, а й дистинктивну функцiï.
