Роздiловi знаки у складнопiдрядних реченнях. Сполучники i сполучнi слова як засоби звязку мiж частинами складнопiдрядного речення
В органiзацiï внутрiшньо-синтаксичноï структури складнопiдрядного речення як комунiкативноï одиницi важливу роль вiдiграють такi мовнi засоби, як сполучники пiдрядностi та сполучнi слова, вказiвнi слова, спiввiдношення видо-часових i спо- собових форм дiєслiв-присудкiв, порядок частин, лексичнi елементи, iнтонацiя. Сполучники пiдрядностi i сполучнi слова — це найважливiшi засоби звязку пiд рядного речення з головним у складнопiдрядному речейнi. Саме вони граматично пiдпорядковують одну частину складного речення iншiй i значною мiрою зумов люють специфiку семантико-граматичноï залежностi пiдрядного речення вiд головного. Сполучники пiдрядностi i сполучнi слова — найбiльш виразнi формальнi показники пiдрядного звязку частин складного речення, тодi як сполучники суряд ностi — показники сурядного звязку частин складносурядного речення. Саме цю характерну ознаку видiляють уже при першому ознайомленнi з основними двома типами складних сполучникових речень. Наприклад: Я заст ав ï ï вдома, i вона зрадiла невимовно (В. Пiдмогильний); Коли надвечiр квочка вела всiх додому, курчата почували себе найщасливiшими iстотами (О. Ольжич). Сполучники пiдрядностi i сполучнi слова на синтаксичному рiвнi обєднує одна спiльна функцiя — бути засобом звязку пiдрядного речення з головним; iншi ж ознаки, зокрема лексико- морфологiчна природа i семантико-синтаксичнi функцiï, у сполуч никiв i сполучних слiв рiзнi. Принципова ж рiзниця мiж сполучниками пiдрядностi i сполучними словами полягає в тому, що сполучники пiдрядностi лтце звязують пiдрядне речення з головним, не беруть участi в органiзацiï внутрiшньосинтаксичних звязкiв пiдрядного речення i не є членами речення, а сполучнi слова не лише приєд нують пiдрядне речення до головного, а й беруть участь у внутрiшнiй органiзацiï пiдрядного речення, тобто вступають у семантико- синтаксичнi звязки з iншими словами i як повнозначнi слова виконують функцiï певних членiв пiдрядного речення. Лексико-морфологiчнi розряди найбiльш уживаних сполучникiв пiдрядностi i сполучних слiв, якi використовуються для звязку пiдрядного речення з головним подано в таблицi.
У розрiзненнi сполучникiв пiдрядностi i сполучних слiв особливi труднощi викли кають видiленi в таблицi багатофункцiональнi омонiмiчнi слова що, як, коли. В одних випадках вони виступають у функцiï сполучникiв пiдрядностi, а в iнших — у функцiï сполучних слiв. Аналiзуючи названi омонiмнi слова в реченнях, необхiдно пам'ятати про специ фiчнi ознаки сполучних слiв i сполучникiв. Слово що, виступаючи сполучним словом, має значення предметностi, вказує на предмет, тому що в такому разi це спiввiдносний з iменником займенник. На мiсцi слова що в цьому разi можна поставити iменник або iнше субстантивоване слово з головного речення, до якого вiдноситься пiдрядне означальне, а в пiдрядному зясу вальному на мiсцi сполучного слова що можна поставити будь-який (вiдповiдний за змiстом) iменник. У пiдрядному означальному реченнi сполучне слово що можна замiнити словами який, яка, яке, якi; отже, в таких випадках слово що є синонiмiчним за значенням повнозначним словам-займенникам, якi в пiдрядному реченнi завжди - сполучнi слова. Будучи повнозначним словом, що вступає в граматичний звязок з iншими словами пiдрядного речення (вiд нього чи до нього вiд iнших слiв пiдрядного речення можна поставити питання), має певну вiдмiнкову форму i виконує синтак сичну функцiю вiдповiдного члена пiдрядного речення. Сполучне слово що не можна пропустити. В пiдрядних реченнях зясувальних воно, як правило, логiчно наголошу ється, iнтонацiйно видiляється. Сполучник що не має всiх цих ознак: як службове слово вiн не має предметного значення i категорiï вiдмiнка; на мiсцi сполучника не можуть бути поставленi сино нiмiчнi за значенням сполучнi слова; сполучник граматично не звязаний з iншими 455 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА словами i не є членом речення, в рядi випадкiв може бути пропущений, логiчн видiляється i не наголошується.
