Роль сполучникiв щодо вираження смислових вiдношень мiж однорiдними членами речення

Однорiднi члени речення можуть приєднуватися сурядними
сполучниками i без сполучниково. Сполучники є засобом вираження
смислових вiдношень мiж однорiд ними членами: єднальних, зiставно-
протиставних, роздiлових, приєднувальних, гра- дацiйних. днальнi
вiдношення виражаються сполучниками i (й), та, н i.., нi, а н i.., анi.
охоплюють рiзнi вiдтiнки смислових стосункiв мiж однорiдними членами:
власне єднальнi, єднально-перелiчувальнi, єднально-
видiльнi, єднально-роподiльнi та iн. Цi вiдношення можуть
реалiзуватись i без сполучникiв. Найчастiше вживаним є сполучник
i, що регулярно функцiонує i як одиничний, i як повторюваний; при
цьому неповторюваний сполучник i засвiдчує закритiсть ряду,
повторюваний — вiдкритiсть, наприклад: Приïжджi хлопцi
реготалися, плескали в долонi (Панас Мирний); На цiле поле в полi цвiв
рамен. В садах пливли причiлки i веранди. Стояла нiч. красива, мов
Кармен, червонi й чорнi мiряла троянди (Л. Костенко); Вiдпочиваю вiд
гримучих трас, камiнних стiн i мурашиння лiтер (Л. Костенко); Ти бачиш,
гори, степ i шлях, i мокрi щ оки на щоках, i голос, зiрваний тремтiнням
(М. Вiнграновський); Н i спека дня, н i бурi, нi морози — нiщо не
вб'є любов мою окиву (В. Сосюра). Замкненi ряди однорiдних членiв
з єднальними сполучниками i, та виникають тодi, коли
поєднуються слова з протилежним значенням для вираження
пiдсилення, наприклад: Ватага день i нiч росла (Т. Шевченко). Зiставно-
протиставнi вiдношення виражаються сполучниками а, але, та. зате, проте,
однак, поєднують два протилежнi, несумiснi однорiднi члени
речення, що утворюють замкненi ряди. Протиставлення, виражене
сполучником але, є найвираз нiшим. Сполучники та, зате, проте,
хоч, однак надають протиставленню вiдтiнкiв компенсацiï,
допустовостi, обмеження тощо, наприклад: Почувся знадвору чийсь тихий,
проте знайомий голос (Г. Тютюнник); Нiч була темна, але тиха (I. Нечуй-
Левицький); Тече вода в синє море, та не витiкає (Т.
Шевченко); Цiлих три днi не ходила, а лiт ала я в селi (С.
Воскрекасенко); А знизу, з-пiд палуби, лине сумна, неголосна, зате
рiдна, украïнська пiсня (С. Плачинда). Роздiловi вiдношення,
виражаючи семантику роздiльностi, чергування, взаємо- виключення,
тобто роздiловi семантико-синтаксичнi вiдношення, реалiзуються за
допомогою сполучникiв або, чи, або…, або, чи…, чи,
то…, то, не то…, не то, чи то…, чи то, наприклад: На
ходу Соломiя висмикувала стебло або корiнь водорослi (М. Коцюбинський);
Секлета Пилипiвна то червонiла, то блiдла (Остап Вишня); Десь на
станцiï чи на мосту прогув паровоз якогось поïзда (Iван Ле);
Чи то сором, чи то гнiв опанував його серце (Панас Мирний); Не то сон,
не то забуття склепляло повiки (М. Коцюбинський).
Приєднувальнi вiдношення засвiдчують виникнення нових однорiдних
чле ” безпосередньо у мовленнєвому процесi. У такому разi
єднальнi сполучники (i (ц 18 набувають значення
приєднувальних. Таку ж функцiю виконують сполучникиi кож, причому
та iн., наприклад: Схотiла лиска пiвника та й зникла в гущщ- (Н.
Забiла); А фiолетово, а синьо при хат i пiвники цвiтуть! (М.
Вiнграновський) Граланiйнi вiдношення у реченнях з однорiдними членами
виражаються сполуч никами як…, так i, не тiльки…, а й, не т
iльки…, але й, н е л и ш е …, а й, н е лиш е…, апе й,
не стiльки…, скiльки тощо. Вони означають перевагу одного з
однорiдних членiв наприклад: Може, вперше Борис Отава вiдчув потрiбнiсть
свого фаху не лише для окремих аматорiв старовини, а для всiх (П.
Загребельний); Й годилося б думати не тiльки про роботу, а й про себе (.
Гуцало).