Погляди мовознавцiв на неповнi речення

Речення, якi називають неповними, широко вживаються у сучаснiй
украïнськiй мовi, особливо в розмовному та художньому стилях.
Термiн неповнi речення належить М. Iречу, на думку якого, неповними
є такi конструкцiï, у яких пропущений будь-який член речення.
Ф. Буслаєв, уточнюючи тлумачення неповного речення, зазначав, що
пропущеними можуть бути тiльки го ловнi члени речення. П. Фортунатов,
трактуючи речення як вираження психоло гiчного судження, вважав, що за
умови вираження обох членiв психологiчного судження граматичними
складами речень речення е повним. За вiдсутностi одного з головних
членiв речення є неповним. О . Пєшковський називає
неповними речен нями такi, в яких не вистачає одного чи кiлькох
членiв. Вiн видiляє неповнi особовi речення без пiдмета, без
присудка, б ез дiєслiвноï (в т. ч. i нульовоï) звязки, з
дiєслiвною зв'язкою, але без предикативного члена тощо. О.
Шахматов розмежував неповнi та односкладнi речення. Неповнi речення з
пропущеними пiдметами вiн 394 називав недостатнiми, з пропущеними
присудками — порушеними, з пропу щеними складовими частинами
пiдмета чи присудка — дефектними. I донинi неповнi речення
трактують по-рiзному. На думку одних учених, непов ними є лише
такi речення, неповнота яких зумовлюється контекстом чи
ситуацiєю. Iншi неповними вважають речення з вiдсутнiм членом,
потреба в якому зумов люється граматичною структурою даного
речення тощо. Рiзнi погляди на неповнi речення висловлювали й
украïнськi мовознавцi. Так, О. Партицький називав ïх догадними
реченнями, про пропущенi члени яких необ хiдно було здогадатися. В.
Сiмович визначав ïх як промовчанi речення. Л. Була- ховський
неповними реченнями називає такi, якi характеризуються вiдсутнiстю
будь-якого члена, потреба в якому випливає з граматичноï
структури даного речен ня. ґрунтовно неповнi речення в сучаснiй
украïнськiй мовi дослiдив ГI. Дудик. Неповнi речення зумовленi
потребами комунiкацiï, бо дають змогу висловлю вати думку економно,
без зайвих повторень i водночас зрозумiло. На ïх утворення
впливають власне мовнi та позамовнi чинники. Власне мовнi чинники
грунтуються на формах слiв, що своєю роллю вказують на семантику
та морфолого-синтаксичнi особливостi неназваних членiв. Позамовними
чинниками є ситуацiя, умови мовлення, мiмiка, жести тощо. Якщо в
повних реченнях усi позицiï матерiально вираженi, то в неповних, що
будуються за тiєю самою моделлю, деяких членiв речення формально
немає, однак утримуються в свiдомостi, є необхiдними
складниками i беруть участь в органiзацiï неповних речень. Отже,
неповнi речення є ущiльненими варiантами повних. Вони можуть бути
двоскладними й односкладними. Наслiдком неназваного (неназваних) члена
речення є перерваний синтаксичний звязок. Наприклад, у конкретнiй
ситуацiï, зрозумiлiй для вчителя й учня, цiлком природним є
використання речень типу Це т вiй? (зош ит); Це твоя? (книга); Це
твоє? (завдання). Використання займенника в чоловiчому, жiночому,
середньому родi зумовлюється потребою його узгодження з неназваним
членом у родi, числi, вiдмiнку. Найчастiше пропускаються головнi члени
речення, хоча неповними можуть бути Й речення з неназваним будь-яким
другорядним членом. Пропущенi члени речення можуть установлюватися:
1) з попереднiх i (спорадично) наступних речень, наприклад: Вгорi було
небо, заслан е сiрими хмарами. Помалу пересувалися, то купчилися, т
о розлазилися — нуд нi й огиднi (Б. Грiнченко); Сестра Варвара
ст укала твердо, уперт о, немов рва ла гуж а. Зсунула брови, стисла
уст а i цiпком ст укала в землю. НI р а зу не ст ала, не озирнулась
(М. Коцюбинський);
2) з конкретноï обстановки мовлення, наприклад: Крик зчинився
серед селян: - Тiкаю т ь! Тiкають!Лови!.. (Б. Грiнченко);
3) зi структури та змiсту самого неповного речення, наприклад: А
довкола - м лист о-бузкова далеч, I золота стерня, i запашний, не от
руєний вiйною вечiр (О. Гончар); На сходi троянди свiтання в
хит аннi гiлок золот их (В. Сосюра). Такi речення називають
елiптичними (грец. еiiеiрвiз — нестача, пропуск). Отже,
функцiонування неповних речень зумовлюється контекстом i
ситуацiєю, а також структурою i змiстом самого неповного
речення. Саме цi показники взято за основу класифiкацiï
неповних речень.