Основнi закономiрностi в наголошуваннi слiв украïнськоï мови
Система наголошування в украïнськiй мовi досить складна. Тому у випадках сумнiву слiд звертатися до словникiв. Разом iз тим спостерiгаються i деякi закономiрностi в наголошуваннi слiв.
1. Вiддiєслiвнi iменники середнього роду на -ання, у яких бiльше
двох складiв, мають наголос, як правило, на суфiксi: навчання,
завдання, запитання, читання визнання, видання, пiзнання, послання.
Але є й вiдхилення вiд цього правила: обладнання (набiр
механiзмiв тощо), нехту вання, бiгання, ковзання.
2. Наголос у багатьох iменниках жiночого роду iз суфiксом -к(а) у
множинi переходить на закiнчення вказiвка вказiвки, учителька
учительки, ластiвка - ласт iвки, голка — голки, писанка
— писанки; але: родичка — родички, сусiдка —
сусiдки, верхiвка — верхiвки.
3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на
закiнчення: вузький, круж ний, легкий, липкий, мiлкий, низький,
новий, нудний, пiсний, рiзкий, сипкий, скучний, стiйкий, стiчний,
страшний, твердий, тiсний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий,
чiткий, чуткий, шкiльний. У прислiвниках, утворених вiд таких
прикметникiв, наголос падає на перший склад: вузько, легко,
мiлко, нудно. ____________________________ ___Фонетик* ________ 73
СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА У дiєсловах перший
склад закiнчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголощуегьс-. Ш . песетi
(а не несемо, несете); iдемо, iдете (а не iдiмо, iдете); пiдемо,
пiдете будемо. будете, гуркочемо, гуркочете; гуркотимо, гуркотите;
залишимо, залишите ‘ Треба запам'ятати наголос у таких словах:
агент, бюлетень (множина: бюлетенi) ттмарш. викпадок. глядач,
дiалог, документ, засуха, монолог, iм я, каталог некролог, експерт,
жеврiти, квартал, кiлометр, колiя, компромiс, кропива, мерёока
одинадцять, ознака, оптовий, партер, пасквiль, пеня, перепис,
перепустка, пiна предмет, приятель, приятелька, разом, рукопис,
середина, сiльськогосподарський, спина, спiвробiтник, титульний,
урочистий, феномен, цемент, центнер, черговий чотирнадцять, шофёр
(За I. Ющуком).
