особовi речення

Особливiсть неозначено-особових речень полягає в тому, що основна
увага зо середжена на фактi, подiï. Дiйова особа є або
неназваною, оскiльки з погляду мовця це несуттєво, або
неозначеною. У будь-якому разi в реченнi немає граматичного
пiдмета. Однак неозначенiсть особи не засвiдчує ïï
активностi. Рiч у тiм, що виконувач дiï перебуває на задньому
планi; важливою є виконувана ним дiя. Саме неозначенiсть
суб'єкта дiï i є особливiстю цього типу речень,
наприклад: Везли людей на заслання (А. Тесленко); Та половина, де клас,
темна, а друга, де ïх квартира, дивиться вели кими освiченими
вiкнами, ïх дожидають (Б. Грiнченко); Замiсть затемнювача-про-
пияки прислали на ферму молодшого, завзятого, з iншоï далекоï
бригади. Поставили завiдувати фермою (О. Гончар); Цiнять його на службi,
це правда (О. Гончар); Чiпчину хату опечатали, забили (Панас Мирний). У
неозначено-особових реченнях ступенi неозначеностi субєкта
дiï рiзнi. У най- типовiшнх випадках дiя, позначувана
дiєсловами третьоï особи чи формами минулого час>;
стосується невизначеноï кiлькостi осiб, що для мовця не
має принципового значення, наприклад: Засвiтили в вагонi (А.
Тесленко); Цiлi династiï тут поховано металургiв, тих, що списи
постачали на Сiч та гакiвницi. Ще й зараз дещо знаходять. Якось викопали
на городi в Кiнесбаса човник крем'яний, мiркували гуртом, що воно таке,
для чого (О. Гончар); Над лиманом бiлять синiм, бiлять бiлим над лиманом
(М. Вiнграновський); А з яким звичаєм народним проводжають тут
хлопцiв до вiйськкомату! (О. Гончар). Особа, що виконує дiю, може
бути вiдома мовцевi, але з певних причин не на зивається,
наприклад: Потiм задали завдання на дроби (Петро Панч); I коли повалили
його на долiвку, вiн усе зрозумiв (Л. Костенко); Пiвроку пролежав я в
госпiталi. А потiм списали мене по чистiй (I. Цюпа). Дiйовою особою може
бути сам мовець, але вiн з певних причин не акцентує на цьому, а
використовує форму неозначено-особового речення, наприклад: Тут
тебе завжди чекають; Вас просять заспокоïтись. Такi речення
вживаються замiсть двоскладних речень: Я тебе завжди чекаю; Я прошу Вас
заспокоïтись. Вони можуть функцiонувати i як синонiми односкладних
означено-особових речень: Чекаю тебе завжди; Прошу Вас
заспокоïтись. Отже, основне значення дiєслiвноï форми в
неозначено-особових реченнях - неозначенiсть, а не множиннiсть
виконувачiв дiï, хоча найчастiше неозначенiсть i збiгається з
множиннiстю. Деколи головний член неозначено-особового речення може
виражатися дiєсловом третьоï особи однини теперiшнього чи
майбутнього часу або ж формою однини минулого часу, наприклад: Постукало
у вiкно (С. Васильченко); Застукало дужче у вiкно (С. Васильченко).
Широке вживання неозначено-особових речень у розмовному стилi спричинило
появу типiзованих зворотiв типу Тобi кажуть; Кому кажуть? Формально неозначено-
особовi речення можуть збiгатися з неповними дво складними реченнями, в
яких пропущений пiдмет. Останнi неважко розрiзняти в контекстi, пiдмет
звичайно встановлюється з попереднього речення, порiвняйте: Молодь
на Зачiплянцi здебiльшого вишнева — живуть тут хлопцi-смаглюки й
дiвча- 380 Синтаксис як роздiл граматики та-смаглявки. Десь працюють,
десь вчаться, зникають на цiлий день i лише надвечiр повертаються на
свою Веселу (0. Гончар). На вiдмiну вiд неповних двоскладних, в
односкладних неозначено-особових реченнях виконувач дiï не
зумовлюється кон текстом, наприклад: Верба усохне, I спиляють
грушу. Зелене море зроблять iз Днiпра (Л. Костенко). Отже, в неозначено-
особових реченнях основна увага зосереджена на дiï, а дiйова особа
є неозначеною, хоча деколи форма неозначено-особових речень
використову ється стосовно конкретних осiб.