Групи вигукiв за значенням

Розрiзняють три групи вигукiв.
1. Вигуки, що виражають емоцiï: страх, невдоволення, iронiю, подив
i т. д.: о, ой, ах, ай, ех, тьху, овва та iн. Наприклад: Ох, i щука
ж була! Ех, i щука… (М. Стельмах); Ух ти! Як зуби вишкiрив (М.
Стельмах); Ой, рятуйте, задавить супоня (I. Карпенко-Карий);
Русалка: Овва! А батько мiй ïх всiх потопить (Леся
Украïнка).
2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дiï: агей,
гей, гов, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе. Наприклад: Та
цитьте, чортовi сороки! - Юпiтер грiзно закричав (I. Котляревський);
Агов! Чи чуєш? Щось трiщить у лiсi! (I. Франко); — Марш
менi зараз малину рвати! (М. Коцюбинський). — Ану, стоп! -
Вiталiй нахилився до водiя, торкнув його за плече (О. Гончар).
3. Вигуки, що виражають етикет — вiтання, подяку, побажання,
вибачення тощо: добрий день (добридень), доброго рангу, на добранiч,
прощайте, дай боже, боже поможи, на здоров ‘я, спасибi, хай
йому грець. Наприклад: Добрий вечiр, люди добрi (М. Коцюбинський);
[Старшина] — А нехай ïй бiс, тiй Парасцi (I. Карпенко-
Карий).
4. Звуконаслiдувальнi слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рi-ку, тьох-
тьох, кап-кап. Наприклад: — Кахи! Кожум яка жахнувся, а
дванадцять кож тiльки трiсь, трiсь! (Нар. творчiсть); Що рибка смик
— то серце тьох! Серденько щось Рибалочцi вiщує (С. Гулак-
Артемовський); А з степу, з далини, як вiдгук: — М у-у! (А.
Головко). У реченнi пiсля вигукiв першоï групи ставиться кома,
а при пiдвищенiй iнтонацiï - знак оклику; всерединi речення
такий вигук видiляється комами з обох бокiв: Ту смертну дорогу
багрову йому не забути, о, нi! (В. Сосюра). Вигукового значення
можуть набувати самостiйнi слова: Лиха година! Такого пiджака
загубити (О. Довженко). Прощай, свiте, прощай, земле, неприязний
краю! (Т. Шевченко).