Вiдрiзнятися

Вiдрiзнятися. Коли треба вказати на вiдмiннiсть пред-* метiв чи явищ, то кажуть, що вони вiдрiзняються один вiд одного. — …Припустимо, що всi героï роблять одне й те ж… ну, перуть бiлизну, наприклад. Але у тому, як вони це роблять, вони й вiдрiзняються один вiд одного' (О. Довженко). Одягненi однаково, однакових рокiв, вони напочатку мало чим вiдрiзнялися один вiд одного (I. Сен- ченко). Купи людей усе рiдшали; щодалi вони [брати] йшли,усе унятнiш вiдрiзнявсь голос вiд голоса, гук вiд погука усе було вiльнiш проходити по улицях (Марко Вовчок). Менш продуктивною у сучаснiй мовi є конструкцiя вiд~: рiвнятися мiж собою, Старе мiсто, що обсiло лiвий берег Пруту, цiлком вiдповiдало своïй назвi. Старi, низькi, але довгi будинки з запалими покрiвлями й перекошеними вiкнами, бiля яких часто телiпалися вiконницi, iнколи вiдрiзнялися мiж собою тiльки кольором стiн (I. Вiльде).