Уповноваження, повноваження

Уповноваження, повноваження.
      Уповноваження це надання якiйсь особi прав дiяти вiд iменi
      того, хто це доручав.
Наприклад, За уповноваженням райкому комсомолу вiн поïхав у сусiднє село проводити збори.
Повноваження це самi права на дiяння вiд iменi когось, на
      прийняття рiшень на власний розсуд. Загальнi збори оберуть новi
      правлiння, ревiзiйнi комiсiï, голiв колгоспiв там, де минув
      строк ïх повноважень (з газ.).
Уповноваження звичайно вживається в однинi, повноваження
      i в однинi, i в множинi (переважно). Капiтан… прибув на
      лiсорозробки з надзвичайними повноваженнями (В.
      Петльований). Потрiбне було негайне втручання вiдповiдальноï
      особи з широким повноваженням (П. Панч).
Помилка виявляється в тому, що дехто слово уповноваження вживає замiсть повноваження: Наприклад: З липня вiн приступив до здiйснення своïх уповноважень; Уряд надав пословi необмеженi уповноваження. В наведених прикладах слiд було вжити слово повноваження.