Сповнений

Сповнений. Звичайно це слово вимагає пiсля себе додатка в
родовому вiдмiнку. Ми часто забуваємо про тишу в фiльмi… I
є тиша споглядання i сповнена високоï поезiï
тиша мислення… це не просто вiдсутнiсть слова, а такий
розвиток усiєï дiï спектаклю, що дає змогу
використати паузу як яскравий засiб художнього вираження (О. Довженко).
Сполучення слова сповнений з додатком здебiльшого передає
моральний стан людини, емоцiï. Йому двадцять два роки, вiн
сповнений сили i впевненостi (М. Трублаïнi). I кожен
рух його був сповнений поваги (М. Рильський). I сказав один юнак,
сповнений завзяття… (П. Воронько). Тодi звилась полумяна,
гучна мелодiя, горда i буйна, сповнена болю i розпачу, що збудила
всi струни (Леся Украïнка).

Краю мiй, тебе у громi бронi за минуле, сповнене жалю, я люблю
любовю мiлiонiв, кожним стуком серця я люблю (В. Сосюра).

Липнева нiч в огнi над нами,
тривоги сповнений перон… (В. Сосюра).

Проте коли слово сповнений виступає з iменниками не
абстрактного, а конкретного значення, що здебiльшого властиве слову
наповнений, то трапляється, що воно керує, як i
наповнений (див.), додатком в орудному вiдмiнку. Порiвн.: Вся
хатина сповнена сонцем (М. Коцюбинський).

I гнiв, як пожежа, шумує у жилах, як грозами сповнений
сад… (В. Сосюра).

Отже, в сучаснiй лiтературнiй мовi сповнений здебiльшого
сполучається iз словами, що виражають моральний стан, емоцiï,
i керує родовим вiдмiнком; наповнений частiше
сполучається iз словами, що мають фiзичне значення, i керує
орудним вiдмiнком.