Сповнений

Сповнений. Звичайно це слово вимагає пiсля себе додатка в родовому вiдмiнку. Ми часто забуваємо про тишу в фiльмi… I є тиша споглядання i сповнена високоï поезiï тиша мислення… це не просто вiдсутнiсть слова, а такий розвиток усiєï дiï спектаклю, що дає змогу використати паузу як яскравий засiб художнього вираження (О. Довженко). Сполучення слова сповнений з додатком здебiльшого передає моральний стан людини, емоцiï. Йому двадцять два роки, вiн сповнений сили i впевненостi (М. Трублаïнi). I кожен рух його був сповнений поваги (М. Рильський). I сказав один юнак, сповнений завзяття… (П. Воронько). Тодi звилась полумяна, гучна мелодiя, горда i буйна, сповнена болю i розпачу, що збудила всi струни (Леся Украïнка).
Краю мiй, тебе у громi бронi за минуле, сповнене жалю, я люблю любовю мiлiонiв, кожним стуком серця я люблю (В. Сосюра).
Липнева нiч в огнi над нами,
      тривоги сповнений перон… (В. Сосюра).
Проте коли слово сповнений виступає з iменниками не абстрактного, а конкретного значення, що здебiльшого властиве слову наповнений, то трапляється, що воно керує, як i наповнений (див.), додатком в орудному вiдмiнку. Порiвн.: Вся хатина сповнена сонцем (М. Коцюбинський).
I гнiв, як пожежа, шумує у жилах, як грозами сповнений сад… (В. Сосюра).
Отже, в сучаснiй лiтературнiй мовi сповнений здебiльшого сполучається iз словами, що виражають моральний стан, емоцiï, i керує родовим вiдмiнком; наповнений частiше сполучається iз словами, що мають фiзичне значення, i керує орудним вiдмiнком.