Наполягати, настоювати

Наполягати, настоювати. Слова цi синонiмiчнi, обидва означають
добиватися здiйснення чогось, обидва поширенi в лiтературнiй мовi.
Порiвн. Кажiть, годi соромиться, наполягав знахар (Марко Вовчок).
…Старий воєвода з Острога уперто наполягав на тiм, що
Косiнського нiяк не можна впускати до Костянтинова (I. Ле). Ну, ну!
Говори, посмiхаючись наполягає Коля (М. Руденко).
Виявилось, що краєзнавча експедицiя в тайгу, в глухi лiсовi нетрi,
потребує багато вантажу. Павлусь настоював на тому, що без
коня вони не витримають (О. Донченко). Нiби десь здалеку долинув Сашкiв
голос:
Iду в армiю… Довго у воєнкоматi не хотiли й слухати…
Нема вiсiмнадцяти рокiв, казали… А я настоював (А. Хижняк).
Далi не пiдемо, озвався дiвочий голос, а хлопячий завзято
настоював:
Якщо кататися, то з самоï вершини, щоб аж дух захоплювало
(А. Шиян).
Проте з погляду сучасноï норми певна перевага вiдчувається у
слова наполягати. Можливо, це пояснюється тим, що в слова
настоювати є омонiм (порiвн. настоювати в значеннi
приготувати настiй чогось на чомусь).