Будинок, дiм

Будинок, дiм. Слово будинок у сучаснiй украïнськiй мовi вживається в значеннi будiвля, житлове примiщення, примiщення установи. Наприклад: Все, що було чесного в мiстi, вийшло назустрiч богунцям 5 лютого 1919 року. Решта сховалася в будинках. Що творилося в багатих квартирах, нiкому не вiдомо. Штори були спущенi, i перелякана ненависть зорила на трiумфуючi вулицi тiльки через вузесенькi, ледве помiтнi щiлинки (О. Довженко). Першим до графського будинку пiд'ïхав румунський санiтарний вiзок з рiвною вiдкритою платформою (О. Гончар). Зокрема слово будинок вживається на позначення державноï, громадськоï або торговельноï установи. У значеннi будiвля ранiше вживали i слово дiм. Великий мурований дiм, де жив панич Льольо та мiстилась контора, важко сiрiв на чорному небi (М. Коцюбинський). Але найчастiше слово дiм виступає в значеннi квартира, сiмейне вогнище, а також родина; люди, якi живуть разом, ïхнє господарство. Сьогоднi мiсяць, як я з дому, i так мене тягне, що страх. Ф'юю! свиснув Антоша, Нема вже в барона маєтку, та й сам утiк… Ах, ах! зiтхнула хазяйка дому (М. Коцюбинський) . Iнодi в художньому стилi слово дiм може вживатися в переносному значеннi, звичайно як збiрне поняття. Наприклад, Панiка в буржуазно- мiщанському домi (О. Довженко). Дехто з мовцiв замiсть слова дiм у словосполученнi бути господарем у своєму домi помилково вживає будинок (бути господарем у своєму будинку).