5. Корiнь слова. Слова спiльного кореня

За значенням i функцiєю в структурi слова морфеми по- дiляються на
к о р е н е в i т а с л у ж б о в i . К о р i н ь це основна, стрижнева
морфема, що ви- ражає загальне (поняттєве) лексичне значення
слова. Корiнь є носiєм речового значення слова, що
вiдображає еле- мент об'єктивноï дiйсностi, а тому
є обов'язковою частиною кожного слова. Як поняттєва морфема
корiнь об'єднує всi спо- рiдненi слова. Повторюючись у
спорiднених за походженням словах, коренева морфема об'єднує
цiле гнiздо похiдних слiв. Наприклад, корiнь весн- об'єднує
спiльним поняттєвим змiстом слова, належнi до рiзних частин мови:
весна, провесна, вес- нiти, весняний, навеснi. Значення кореня в
словотвiрних рядах спорiднених слiв видозмiнюють i конкретизують
словотворчi афiкси суфiкси i префiкси, якi завжди пов'язанi з коренем i
без нього вживатися не можуть. Порiвняно з афiксами корiнь
характеризується бiль- шою автономнiстю. У незмiнюваних словах,
особливо службо- вих, корiнь не поєднується з афiксами.
Наприклад, у словах амп- луа, так, про, хай, ага видiляється
тiльки коренева морфема. У змiнюваних словах крiм кореня та словотворчих
афiксiв, якi уточнюють його значення, наявнi також морфеми, що вира-
жають граматичнi значення слова й утворюють його форми, це закiнчення та
формотворчi афiкси. На вiдмiну вiд афiксiв корiнь не має чiтко
закрiпленого за ним мiсця у словi. З нього може починатися слово {мiсто,
9рiд-н-ий), вiн може стояти пiсля префiкса чи двох префiксiв (на-род,
воз-з'-єдн-а-ти) або поєднуватися з iншим коренем у
складному словi (криг-о-лам). За особливостями вияву в спорiднених
словах розрiзняють незв'язаний i зв'язаний коренi. Н е з в ‘ я з а
н и й ( в i л ь н и й ) корiнь має здатнiсть до вiльного вияву
свого морфемного статусу як у непохiдному, так i в похiдному словi.
Наприклад, корiнь лiс- здатний виступати у словi лiс, що
осмислюється у зв'язку з нульовим, або фонетично не вира- женим,
закiнченням у називному вiдмiнку однини, i в похiдних словах лiсок,
лiсовий, узлiсся, пролiсок, лiсник, лiсництво та в iнших спорiднених, до
складу яких входять також словотворчi афiк- си й закiнчення. Бiльшiсть
слiв мають вiльнi коренi. З в ‘ я з а н и й корiнь в сучаснiй мовi
не може виявляти себе самостiйно, а лише в поєднаннi зi
службовими, афiксаль- ними морфемами. Наприклад, слова вiдняти, пiдняти,
розня- ти сприймаються як похiднi, але корiнь цих слiв зв'язаний, вiн не
може виявити себе самостiйно, без префiкса, i виступає тiльки в
похiдних словах.