Правопис прислiвникiв

1. Через дефiс пишемо, а) прислiвники, що утворенi вiд прикметникiв,
займенникiв, порядкових числiвникiв за допомогою прийменника по: по-
батькiвськи, по-товариському, по-нашому, по-мосму, по-перше, по-
людськи, по-бра- терськи; б) прислiвники геть-чисто, на-гора в)
складнi прислiвники, утворенi з тих самих, синонiмiчних або
антонiмiчних слiв, тихо-тихо, далеко-далеко, ось-ось, вранцi-рано,
тишком-нишком, гидко-бридко, зроду-вiку, часто-густо, бiльш-менш, врештi-
решт, видимо-невидимо, повiк-вiкiв, вряди- годи, десь-iнде, сяк-так',
г) через два дефiси пишемо: будь-що-будь, вiч-на- вiч, всього-на-
всього, де-не-де, плiч-6-плiч, хоч-не- хоч, як-не-як, коли-не-коли,
ґ) першу частину пишемо окремо, а двi наступнi через дефiс у
прислiвниках не сьогоднi-завтра, без кiнця-краю, з дiда-прадiда, з
давнiх-давен, але з усiх усюд пишемо окремо.
2. Окремо пишемо: а) прислiвниковi сполуки, що складаються з
прийменника та iменника: без вiдома, без кiнця-краю, в затишку, в
мiру, в ногу, в обрiз, до пари, до лиця, до побачення, до речi, на
бiс, по черзi, увi снi, у стократ, б) словосполучення, що мають
значення прислiвникiв i складаються з двох iменникiв (зрiдка -
числiвникiв) та одного або двох прийменникiв: день у день, з боку на
бiк, один в один, раз у раз, рiк у рiк, час вiд часу, сам на сам, з
ранку до вечора, з кiнця в кiнець, з роду в рiд в) прислiвники,
утворенi сполученням прийменника з повним прикметником чоловiчого
(серед ) роду в основному, в цiлому, г) словосполуки, якi в реченнi
виконують функцiï прислiвника та складаються з узгоджуваного
нрикме- тника (числiвника, займенника) й дальшого iменника* другого
дня, таким чином, темноï ночi, тим часом, ґ) прислiвники,
утворенi сполученням прийменника по зi збiрним числiвником* по
троє, по четверо.
3. Разом пишемо а) складнi прислiвники, утворенi сполученням
прийменника з прислiвником вiднинi, дотепер, забагато, занадто,
наданi, назавжди, назовсiм, наскрiзь, насправдi, утричi, б) складнi
прислiвники, утворенi сполученням прийменника з iменником* безвiсти,
безперестанку, ввечерi, вкупi, влiтку, вплав, вплач, врештi,
всерединi, вщерть, збоку, нагору («але на-гора), напам'ять,
напiдпитку, опiвночi, спереду, уголос, узимку, узнаки, в) складнi
прислiвники, утворенi вiд прийменника та короткоï форми
прикметникiв, а також числiвникiв* вiддавна, вручну, допiзна,
завидна, зрiдка, напевне, вперше, вдруге, надвоє, начетверо,
утрьох, учотирьох, водно, поодинцi, г) складнi прислiвники, утворенi
сполученням прийменника п займенником, внiчию, втiм, навiщо,
передусiм, почiм, почому, але до чого, за вiщо, ґ) складнi
прислiвники, утворенi сполученням кiлькох прийменникiв iз будь-якою
частиною мови вдосвiта, вподовж, знадвору, навздогiн, навзнак,
навперейми, навскач, навскiс, навтiкача; д) складнi прислiвники,
утворенi з кiлькох основ лiворуч, босонiж:, насамперед, чимдуж:,
чимраз, є) складнi прислiвники, утворенi сполученням часток
аби-, анi-, де-, чи-, що-, як- iз будь-якою части- пою мови:
абикуди, анiтрохи, анiяк, дедалi, деiнде, деколи, декуди, щогодини,
щомiсяця, щонайбiльше, щоразу, щороку, якомога. Увага! Слiд
вiдрiзняти прислiвники, складенi з прийменникiв або часток i рiзних
частин мови, вiд прийменникiв або часток та iменникiв i
прикметникiв, коли останнi зберiгають у реченнi своï
функцiï як окремi частини мови: Вiн повернув убiк. У барив у
бiк. Спочатку це не було ясно. З початку розмови було зрозумiло.
Всерединi щось заболiло. Шукай це правило у серединi параграфа.