Пряма мова

Прямою називають таку мову, яка при передачi на письмi повнiстю
зберiгає лексику, синтаксис та iнтонацiю висловлення мовця. Вона
звичайно має при собi слова автора. Пряма мова може стояти пiсля
слiв автора, перед словами автора, перед i пiсля слiв автора (нiби
розриватися словами автора). Вiдповiдно до мiсця прямоï мови в
реченнi воно має таке iтунктуацiйне оформлення: Слова автора:
«Пряма мова (? або !)' «Пряма мова (? або !)», —
слова автора «Пряма мова, — слова автора, — пряма
мова» «Пряма мова (? або !), — слова автора —
Пряма мова» Вiктор Поше в своïй книзi «Дорога щастя»
процитував Фенелона: «Люди, що вже мали неи^астя звикнути до надто
сильних насолод, втрачають здатнiсть насолоджуватися бiльш помiркованими
враженнями i завжди нудяться в неспокiйному шуканнi щастя «.
«Антропологи могли стверджувати, що люди до- основно змiнювали свою
ментальнiсть, свою поведiнку i свiй характер, коли змалку з якихось
причин виховувались в iншiй культурi», — писав у своïй
етапi Богдан Цимбалiстий. «Життя менi всмiхалося, — говорив
Iван Франко, — а дiти були тим весняним промiнням, яке зiгрiвано
моє серце «. Пряму мову можна оформляти у виглядi дiалогу,
якщо передаємо розмову, суперечку двох осiб, i полiлогу, якщо в
розмовi беруть участь кiлька або багато осiб У цьому разi пряму мову не
беремо в лапки, а перед нею ставимо тире.