Позначення голосних звукiв на письмi

1. У складах iз ненаголошеним о пишемо ту саму лiтеру (букву) о, що й
пiд наголосом: боïться, бо боязко, дощу, бо дощик. О пишемо у
словах, де сумнiвний iз правописного погляду звук наголосом не можна
перевiрити: лопух, сокира, союз.
2. У деяких словах на мiсцi о перед постiйно наголошеним а (я)
маємо у вимовi й на письмi а: багатий, багато, багатство,
гарячий, гарячка, хазяïн, качан, кажан, гаразд, а також у
деяких похiдних з iншим наголосом, багатир (багачЛ гаряче. Але:
гончар, лопата, поганий, ропа, солдат, товар, богатир (велетень),
монастир
3. У складах iз ненаголошеними є, и пишемо ту саму лiтеру, що й
пiд наголосом: несу- принесений, шепотiти — шепiт, криве-
криво. У словах iз постiйним наголосом невиразний звук слiд
перевiряти за словником* левада, лемiш, кишеня, минулий, пшениця,
герой.
4. Е завжди пишемо: а) у групах -єре-, -еле-: дерево, пелена,
селезень, шелест; б) у суфiксах -єн(я), -єн-, -енк-, -еньк-
, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня, доручений, Трохименко,
рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь; в) коли при
змiнi слова випадає голосний: березень, бо березня', вiтер, бо
вiтру; мiтел, бо мiтла, справедливий, бо правда; хлопець, бо хлопця;
г) коли в коренi слова голосний чергується з нулем звука i
звуком [и]: виберу — вибрати, вибирати; витерти — витру,
витирати.
5. И пишемо: а) у ненаголошеному суфiксi -ин(а) в iменниках жiн. р. :
далина, довжина, мiлина; б) у суфiксi -ин- в iменниках чол. р. типу
львiв'янин, киянин, татарин; в) у присвiйних прикметниках, утворених
за допомогою суфiкса -ин мама — мамин, сестра — сестрин;
г) у групах -ри-, -ли- мiж приголосними у вiдкритих складах:
бринiти, гримiти, дрижати, кривавий, крiниця, тривога, глитати; г)
iнколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевiряємо
наголосом: криши ти (крихта, критка тримспт (стримувати), блищати
(блискавка) Але у кiлькох дiєслiвних коренях випадає
ненаголошений и, а саме, згинати — зiгну, вiдтинати —
вiдiтну, напинати — напну, починати — почну, розминати -
розiмну, засинати — засну, вмикати — увiмкну, проривати
— прорву. Вiдповiдно до вимови в рядi слiв не пiд наголосом
пишемо -рi-, -лi- дрiмати, дрiмота, дрiмливий, трiщати, злiтати.
6. /, а не и пишемо на початку слова: iм'я, iндик, iнколи, iнший.
7. Лiтеру ï на означення звукосполуки й + i пишемо: а) на початку
слова й пiсля голосного: ïжак, ïжа, ïздовий, ïх,
краïна, моï; б) пiсля м'якого приголосного (на письмi
— з м'яким знаком): Ананьïн, Вiньï; в) пiсля
твердого приголосного (на письмi — з апострофом):
пiд'ïзд, узгiр'ï, подвiр'ï; г) в iншомовних словах
пiсля голосного: архаïчний, героïзм, егоïзм,
наïвний, прозаïк. Примiтка, /не пишемо пiсля префiкса,
який закiнчується голосним, а наступний склад
починається з / (а не з /'): переiнакшити, проiнформувати;
ï не пишемо також у складних словах, у яких перша частина
закiнчується голосним, а друга починається з /
староiндiйський, давньоiзрсальський.
8. Лiтери я, ю, є пишемо: а) на початку слова i складу, пiсля
м'якого знака й пiсля голосного для позначення звукосполук й+а, й+у,
й + е: ял гiнка, стою, моє, ательє, а також пiсля й у
словi вiйя (вiйю, на вiйï); б) пiсля приголосного для
позначення сполуки м'якого приголосного з а, у, є: ряд, лютий,
осiннє