Позначення голосних звукiв на письмi

1. У складах iз ненаголошеним о пишемо ту саму лiтеру (букву) о, що й
      пiд наголосом: боïться, бо боязко, дощу, бо дощик. О пишемо у
      словах, де сумнiвний iз правописного погляду звук наголосом не можна
      перевiрити: лопух, сокира, союз.
      2. У деяких словах на мiсцi о перед постiйно наголошеним а (я)
      маємо у вимовi й на письмi а: багатий, багато, багатство,
      гарячий, гарячка, хазяïн, качан, кажан, гаразд, а також у
      деяких похiдних з iншим наголосом, багатир (багачЛ гаряче. Але:
      гончар, лопата, поганий, ропа, солдат, товар, богатир (велетень),
      монастир
      3. У складах iз ненаголошеними є, и пишемо ту саму лiтеру, що й
      пiд наголосом: несу- принесений, шепотiти — шепiт, криве-
      криво. У словах iз постiйним наголосом невиразний звук слiд
      перевiряти за словником* левада, лемiш, кишеня, минулий, пшениця,
      герой.
      4. Е завжди пишемо: а) у групах -єре-, -еле-: дерево, пелена,
      селезень, шелест; б) у суфiксах -єн(я), -єн-, -енк-, -еньк-
      , -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня, доручений, Трохименко,
      рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь; в) коли при
      змiнi слова випадає голосний: березень, бо березня', вiтер, бо
      вiтру; мiтел, бо мiтла, справедливий, бо правда; хлопець, бо хлопця;
      г) коли в коренi слова голосний чергується з нулем звука i
      звуком [и]: виберу — вибрати, вибирати; витерти — витру,
      витирати.
      5. И пишемо: а) у ненаголошеному суфiксi -ин(а) в iменниках жiн. р. :
      далина, довжина, мiлина; б) у суфiксi -ин- в iменниках чол. р. типу
      львiв'янин, киянин, татарин; в) у присвiйних прикметниках, утворених
      за допомогою суфiкса -ин мама — мамин, сестра — сестрин;
      г) у групах -ри-, -ли- мiж приголосними у вiдкритих складах:
      бринiти, гримiти, дрижати, кривавий, крiниця, тривога, глитати; г)
      iнколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевiряємо
      наголосом: криши ти (крихта, критка тримспт (стримувати), блищати
      (блискавка) Але у кiлькох дiєслiвних коренях випадає
      ненаголошений и, а саме, згинати — зiгну, вiдтинати —
      вiдiтну, напинати — напну, починати — почну, розминати -
      розiмну, засинати — засну, вмикати — увiмкну, проривати
      — прорву. Вiдповiдно до вимови в рядi слiв не пiд наголосом
      пишемо -рi-, -лi- дрiмати, дрiмота, дрiмливий, трiщати, злiтати.
      6. /, а не и пишемо на початку слова: iм'я, iндик, iнколи, iнший.
      7. Лiтеру ï на означення звукосполуки й + i пишемо: а) на початку
      слова й пiсля голосного: ïжак, ïжа, ïздовий, ïх,
      краïна, моï; б) пiсля м'якого приголосного (на письмi
      — з м'яким знаком): Ананьïн, Вiньï; в) пiсля
      твердого приголосного (на письмi — з апострофом):
      пiд'ïзд, узгiр'ï, подвiр'ï; г) в iншомовних словах
      пiсля голосного: архаïчний, героïзм, егоïзм,
      наïвний, прозаïк. Примiтка, /не пишемо пiсля префiкса,
      який закiнчується голосним, а наступний склад
      починається з / (а не з /'): переiнакшити, проiнформувати;
      ï не пишемо також у складних словах, у яких перша частина
      закiнчується голосним, а друга починається з /
      староiндiйський, давньоiзрсальський.
      8. Лiтери я, ю, є пишемо: а) на початку слова i складу, пiсля
      м'якого знака й пiсля голосного для позначення звукосполук й+а, й+у,
      й + е: ял гiнка, стою, моє, ательє, а також пiсля й у
      словi вiйя (вiйю, на вiйï); б) пiсля приголосного для
      позначення сполуки м'якого приголосного з а, у, є: ряд, лютий,
      осiннє