Зображення побуту в повiстi Г. Ф. Квитки-Основьяненка Маруся
Г. Ф. Квiтка-Основ'яненко — зачинатель новоï
украïнськоï прози. Письменник одним з перших в Украïнi
почав писати народною мовою не тiльки про смiшний, а й про серйозний. Це
було актом iсторичного значення, що довiв зрiлiсть i художню
досконалiсть украïнськоï мови. Квiтка-Основ'яненко прийшов в
украïнську лiтературу пiд час ïï нацiонального
вiдродження. Добутку письменника нiкого не залишали байдужим
Простих людей цi добутки захоплювали до слiз, тому що оповiдали про
ïхнє життя, розказаних до того ж правдиво, зi спiвчуттям.
Один з ярчайший добуткiв художника — повiсть Маруся у якiй
майстерно змальований селянський побут, украïнськi обряди й
звичаï, втiленi свiтогляднi подання й психологiя украïнського
селянина. Квiтка iдеалiзувала свого героя вiдповiдно до народному
розумiнню. Наум Дрот — працьовитий, мудрий, набожний, чесний,
дотримувався всiх народних обрядiв i звичаïв. Лише завдяки чеснiй
роботi, побожностi й дотримань норм, моралi цей крiпак став заможним i
щасливим
У такому же доброчесному дусi виховав Наум i своя доня Марусю. Портрет
Марусi ґрунтується на народних джерелах, вона може бути
iдеалом украïнськоï дiвчини. Характер героïнi тихий,
привiтний, вона ввiчлива, спокiйна, а вище всього — працьовита до
всякоï справи невсипуща. Хоча й доня заможних людей Вона й з
батьком у поле або збирати, або жати, i бiля корови покрутиться й у
будинку забере. Все ïï життя в роботi. У ïï
духовному миру найважливiше — почуття. Це вона веселенька, як
весняна зiрочка, а те вже невесела, начебто у воду опущена. Дуже
чутлива, що-небудь — уже й сльози, вся у свiтлi переживань.
Полюбила ця дiвчина Василя з першого погляду, але глибоко, назавжди. У
поводженнi своєму iз хлопцем Маруся шляхетна, уважна. У розлуцi з
Василем вона цiлує й прикладає до серця подарованi иморешки.
Поводження Марусi має фольклорну основу: вона червонiє, як
калина, голос дiвчини, як сопiлочка, а сльозинок, як росинки на
квiточцi. Народностi й мова цiєï ошатноï, роботящоï
дiвчини: Таточку, голубчику, соколиковi лебедику! Матiнка моя
родненькая!. Iдеальнiй дiвчинi — iдеальна пара. Таким i є
Василь: гарний, русявий…, вуси козацькi, ока веселенькi, як
зiрочки…; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з
англiйськоï каламайки пiдперезаний, у нових штанах, чоботи гарнi,
шкаповие з пiдковами. Характером хлопець чесний, скромний, щирий у
почуттях, добрий, працьовитий, розумний. А що вже дотепний: на вигадки,
на додатки — поперед усiх: тiльки його й чути, вiд нього весь
регiт iде. I до танцiв, i до розмов, i до роботи — до всьому
щасливий. Джерело повести — це дiйснiсть украïнського села й
народна творчiсть
Квiтка-Основ'яненко докладно описав повсякденнi турботи селян: турботи
про землю й господарство, одяг i страви, майстернiсть i любов до
домашнього вогнища
У Великодньому кошику Марусi є й пояса, i крашанки, що
пiдкреслює в нiй добру господарку. Автор детально знайомить
читачiв з обрядовiстю Слобожанщини, зображуючи сватання, весiлля,
похоронний обряд з голосiнням. Спосiб життя селян визначав
ïхнє поводження. Люди дотримуються морально-етичних норм
поводження, кожному не байдуже те, що скажуть люди.
Блискуче Квiтка пiдкреслив, що основною умовою життя селянства була
робота, тому що саме вона давала життя й властива мир. Робота й
побожнiсть дають сили Наумовi й Настi й далi жити, коли, здається,
втратили все найдорожче зi смертю Марусi. Вони невпинно працюють,
роздаючи результати своïх праць церкви й на старцям божим.
Героïв повести письменник знайшов серед простих трудiвникiв, образи
ïх писанi з натури без будь-якоï прикраси. Так мiг написати
тiльки великий знавець народного життя. Повiсть Маруся зачаровувала,
сучасникiв Квiтки саме зображенням народного життя Украïни з
ïï поетичною природою, з ïï поетичним життям
простого народу, з ïï поетичними звичаями й представляє
всю привабливiсть, всю поетичну чарiвнiсть повести, як вiдзначив В.
Бєлiнський . Для нащадкiв Г. Ф. Квiтка-Основ'яненко залишив у
спадщину великий скарб — енциклопедiю життя слобiдського краю
— повiсть Маруся.
